Ухвала суду № 45084951, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. КиївК/800/9507/15 , К/800/8035/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційними скаргами Фермерського господарства "ОСОБА_1", Державної екологічної інспекції в Львівській області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 р. у справі № 813/5569/14 за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_1" до Державної екологічної інспекції в Львівській області, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2006 року Фермерське господарство «ОСОБА_1» (ФГ «ОСОБА_1») звернулось в суд з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції у Львівській області, в якому просило визнати нечинними та скасувати акт перевірки, претензію і розрахунок розміру збитків та відшкодувати завдану шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Сокальської районної ради від 05.03.1999 р. № 6 «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств)» надано в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розміщення селянського (фермерського) господарства фермеру ОСОБА_1 площею 20,0 га земель водосховища ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» для риборозведення. З моменту отримання даного водосховища у постійне користування ФГ «ОСОБА_1» провело зариблення даного водосховища. У зв`язку з тим, що спустити повністю воду з даного водосховища було неможливо, ФГ «ОСОБА_1» не займалося промисловим риборозведенням, а надавало послуги по відпочинку, любительському і спортивному рибальству. 15 травня 2002 р. складено паспорт ставка, який знаходиться в с. Поториця Сокальського району, в якому було вказано, що призначення ставка - рекреація. При цьому згідно з ст. 47 Водного Кодексу України ФГ як водокористувач не встановлювало спеціального водокористування і не використовувало водойму для рибництва, відповідна Рада не встановлювала інших умов водокористування (паспорт ставка узгоджений з Поторицькою сільською радою) та на даній водоймі згідно паспорта ставка встановлене загальне водокористування. Шляхом незаконного віднесення використання води на ставку у с. Поториця до «спеціального водокористування» екологічна інспекція в Сокальському районі Львівської області (Інспекція) незаконно нарахувала штрафні санкції в сумі 16 504,06 грн. Позивач зазначав, що згідно з Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. ФГ не є платником збору на спеціальне використання природних ресурсів і не веде обліку по сплаті даного податку і тому, також, нараховані штрафні санкції є незаконними. Також позивач вказав, що якщо б фермерське господарство і мало б сплачувати кошти за спеціальне водокористування, то працівниками екологічної інспекції в порушення додатку № 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 року № 836, було неправильно проведено нарахування штрафних санкцій. Крім того, позивач вказав, що 15.08.2003 р. ФГ «ОСОБА_1» отримало листа, підписаного першим віце-президентом МАБЕТ Бойко А.Г., в якому було зазначено що, позивачу відмовлено в рішенні і виділенні інвестицій через те, що ФГ «ОСОБА_1» не повністю вирішило і не дооформило право на землю та ставок. Внаслідок неотримання інвестицій в сумі 16,02 млн. грн. фермерське господарство не отримало доходу за період з 01.01.2006 року по 01.06.2009 року на загальну суму 7 075 500 грн. і на цю суму йому завдано збитки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного забору поверхневих вод (меліоративний канал басейн р. Західний Буг) для наповнення ставка для риборозведення в с. Поториця Сокальського району, проведений Державним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ФГ «ОСОБА_1» та Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких: ФГ «ОСОБА_1» просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Державна екологічна інспекція в Львівській області просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи перевіряються в межах доводів касаційних скарг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Сокальської районної ради від 05.03.1999 р. № 6 «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств)» надано в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства фермеру ОСОБА_1 площею 20,0 га земель водосховища ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» для риборозведення та видано державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 від 15.12.1999 р. на території Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області. Для даного водного об'єкту, наповнення якого здійснюється з меліоративного каналу басейну річки Західний Буг, Сокальським районним управлінням водного господарства 15.05.2002 року було розроблено відповідний паспорт водного обєкта, з якого вбачається, що призначення ставка - рекреація, джерело живлення - місцевий стік, гідротехнічні споруди відсутні.

14.10.2005 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області на вимогу прокуратури Сокальського району проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФГ «ОСОБА_1», в результаті проведення якої складено акт перевірки № 51 від 14.10.2005 року, проведено розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного забору поверхневих вод (меліоративний канал басейн р. Західний Буг) для наповнення ставка для риборозведення в с. Поториця Сокальського району Львівської області, а також виставлена претензія на добровільне відшкодування збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства (вих. № 202 від 17.10.2005 р.). У зв'язку з тим, що забір поверхневих вод здійснюється для риборозведення, Інспекція встановила, що водокористування ФГ «ОСОБА_1» було спеціальним, оскільки згідно з ст. 49 Водного Кодексу України таке водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Інспекція в ході проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ФГ «ОСОБА_1» зафіксувала факт здійснення останнім спеціального водокористування без відповідного дозволу в порушення ст. 49 Водного Кодексу України.

Нарахування розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного забору поверхневих вод для наповнення ставка для риборозведення в с. Поториця Сокальського району проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 18 травня 1999 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 04.07.2005 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від 18.05.1995 р.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування розрахунку розміру збитків, проведених Інспекцією відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 18 травня 1999 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 04.07.2005 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від 18.05.1995 р. у звязку з фактом здійснення ФГ «ОСОБА_1» спеціального водокористування без відповідного дозволу в порушення ст. 49 Водного Кодексу України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у акті Інспекції від 14.10.2005 № 51 зазначено, що у зв'язку з тим, що виходячи з призначення ставка, забір поверхневих вод здійснюється для риборозведення, водокористування є спеціальним. При цьому Інспекція взяла до уваги лише рішення Сокальської районної ради від 05.03.1999 № 6 «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств)», в якому передбачено надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства фермеру ОСОБА_1 Проте цим рішенням земельна ділянка фермеру ОСОБА_1 надавалася з врахуванням Закону України «Про селянське (фермерське господарство)» не як земля водного фонду відповідно до глави 12 Земельного кодексу України, оскільки у рішенні Сокальської районної ради від 05.03.1999 № 6 призначення земельної ділянки визначене для ведення селянського (фермерського) господарства, а не ставка. Крім цього, у паспорті ставка, розробленого 15.05.2002 року Сокальським управлінням водного господарства вказано, що призначення ставка - рекреація. Зазначений паспорт узгоджений з Поторицькою сільською радою, Сокальською районною радою, Сокальським районним відділом земельних ресурсів та Державною екологічною інспекцією. При цьому паспорт виступає уніфікованим зведенням основних даних про водний режим, фізико-географічні особливості, використання природних ресурсів і екологічну обстановку, а також відпрацювання рекомендацій щодо підвищення стійкості екологічної системи.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у ФГ «ОСОБА_1» факту самовільного використання позивачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування із басейну ріки Західний Буг, зважаючи на те, що спеціальне водокористування відповідно до ст. 48 Водного кодексу України передбачає забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв. У акті перевірки № 51 від 14.10.2005 не встановлено, що забір поверхневих вод для поповнення ставка здійснюється із застосуванням споруд або технічних пристроїв. Натомість у паспорті ставка зафіксовано, що джерело живлення ставка - місцевий стік, тому вода з басейну річки Західний Буг у ставок поступає шляхом місцевого стоку. Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

За правилами ст. 49 Водного кодексу України Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Як встановлено судами, водосховище, надане в користування ФГ «ОСОБА_1» не відноситься до Переліку промислових ділянок рибогосподарських водних обєктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року № 552. Виходячи з наведеного, за відсутності факту самовільного використання позивачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування із басейну ріки Західний Буг, який був обов'язковою передумовою для визначення розміру відшкодування збитків на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 18 травня 1999 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 04.07.2005 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від 18.05.1995, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного забору поверхневих вод (меліоративний канал басейн р. Західний Буг) для наповнення ставка для риборозведення в с. Поториця Сокальського району, проведений Державним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано протиправним.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним та скасування акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14.10.2005р. № 51, складеного екологічною інспекцією в Сокальському районі Львівської області, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. При цьому, підставою для проведення інспекційної перевірки ФГ «ОСОБА_1» стала вимога прокуратури Сокальського району Львівської області від 03.10.2005 р. Відповідно до пунктів 5 і 6 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в Львівській області, затвердженого наказом Держуправління (перереєстрованого в ДПІ у Галицькому районі м. Львова за №8717 від 26.09.2000 року) на момент проведення перевірки дотримання вимог Водного Кодексу України ФГ «ОСОБА_1», у структурі Управління діяли відповідні інспекційні підрозділи - Екологічні інспекції (в тому числі спеціальні з правом зберігання, носіння і використання вогнепальної нарізної табельної зброї), які здійснювали державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, а також мали право обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи та організації і складати акти перевірок.

Суди дійшли вірного висновку про те, що Акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень в розумінні ст. 2 КАС України, що відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (21-237а13).

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування претензії на добровільне відшкодування збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства від 17.10.2005 за № 202, оскільки ця претензія не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання, а отже не порушує прав або законних інтересів позивача. Вказана претензія є пропозицією позивачу самостійно відшкодувати збитки, оскільки в ній зазначено, що в разі відмови відшкодувати збитки Інспекцією буде подано позов у господарський суд Львівської області. Разом з тим, відхилення ФГ «ОСОБА_1» претензії не тягне за собою жодних негативних наслідків (штрафу, пені, тощо) для нього.

Щодо вимог про стягнення з Інспекції коштів в сумі 7 075 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ФГ «ОСОБА_1» незаконним рішенням екологічної інспекції в Сокальському районі, що призвело до приниження ділової репутації і підриву довіри до діяльності фермерського господарства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем не подано доказів на підтвердження того, що йому завдано саме моральної шкоди; у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода та в чому полягало приниження ділової репутації і підриву довіри до діяльності фермерського господарства, не надано доказів на підтвердження своїх доводів, відсутній причинний зв'язок між діями відповідачів і шкодою, позивачем не наведено обставин та не подано доказів, які підтверджують факт заподіяння збитків (неотриманого доходу) майнового характеру, а отже відсутні передбачені законом підстави для стягнення компенсації за заподіяну моральну та матеріальну шкоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно п. 11 ст. 3 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (21-237а13), акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обовязків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства субєктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

За правилами ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування передбачає забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв. Оскільки у паспорті ставка зафіксовано, що джерелом живлення ставка є місцевий стік, - відсутній факт самовільного використання ФГ «ОСОБА_1» водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування із басейну ріки Західний Буг. Стаття 48 Водного кодексу України судами першої та апеляційної інстанцій застосована правильно. При цьому доводи касаційної скарги Інспекції щодо того, що у постанові Верховного Суду України по справі № 5-3510ск06 від 26.04.2006 року вказано про здійснення ФГ «ОСОБА_1» самовільного забору поверхневих вод з річки Західний Буг без спеціального дозволу колегія суддів не бере до уваги, оскільки Верховний Суд України у справі № 5-3510ск06 не встановлював вид водокористування ставка, наданого у постійне користування ФГ «ОСОБА_1».

Відповідно до ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційні скарги і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ФГ «ОСОБА_1» та Державної екологічної інспекції в Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та хвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, по справі № 813/5569/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 239-1 КАС України.

Судді: