Вирок № 45078870, 16.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11кп/790/1155/15 Головуючий 1 інстанції: Остапов М.О.

Справа № 627/1968/14-к Доповідач: Мозговий О.Д.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Плетньова В.В., Алексєєв О.О.

- при секретарі Шматок Т.О. - за участю прокурора Золочевського С.О.

- обвинуваченого ОСОБА_1

- захисника обвинуваченого-адвоката Оніщенко Н.О.

- потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області Безбородова Є.М. на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 06 квітня 2015 року, матеріали кримінального провадження №627/1968/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Одеса, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, маючий на утриманні малолітнього сина 2013 р.н. та неповнолітню доньку - 2001р.н., працюючий приватним підприємцем, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

В силу ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк терміном 2 роки.

Згідно з п.п.2,3,4 ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобовязаний не виїжджати за межі України на постійне мешкання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання, роботи або навчання; періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Питання про речові докази вирішене.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи, автотехнічної експертизи.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 31.08.2014 року близько 15 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем«Део-Нубіра»реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна смт. Краснокутськ Краснокутського району Харківської області зі швидкістю близько 70 км/год. у стані алкогольного сп'яніння.

Під час руху по вказаній вулиці ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.9, п.п.п. 12.3, 12.4,13.1,Правил дорожнього рухуУкраїни згідно з якими:

- п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.2.9 «Водієві забороняється:

а) управляти транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або знаходячись під впливом наркотичних або токсичних речовин»;

- п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

- п.12.4 «В населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.»

- п. 13.1 «Водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу» та проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечної швидкості руху автомобіля, яка б давала змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 21061, р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3, що знаходилась в автомобілі ВАЗ 21061 р.н. НОМЕР_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, перелом нижньої щелепи в області гілки справа, повного вивиху фронтальних зубів зліва, забитих ран на обличчі, травму хребта в шийному відділі у вигляді переломів дужок другого шийного хребця.

Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, перелом нижньої щелепи в області гілки справа, повного вивиху фронтальних зубів зліва, забитих ран на обличчя утворилася за єдиним механізмом від ударної дії тупого твердого предмету, індивідуальні властивості котрого встановити не представляється можливим.

Травма хребта в шийному відділі, у вигляді переломів дужок другого шийного хребця утворилася в результаті надмірного перерозгинання вісі хребта, можливо внаслідок удару в область обличчя.

Вищевказані ушкодження могли бути отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, коли постраждалий знаходився в салоні транспортного засобу.

Закрита черепно-мозкова травма відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я, а травма хребта в шийному відділі відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Део - Нубіра» ОСОБА_1, які знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками виразилось в тому, що він в стані алкогольного сп'яніння, керуючи транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, перевищив допустиму швидкість руху у населеному пункті та втративши контроль над керуванням автомобіля, допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4, який рухався в напрямку автомобілів, що призвело до тяжких наслідків.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції заступник прокурора Харківської області Безбородов Є.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і, як наслідок, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості.

Апелянт просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки, та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, вказує, що він визнаний винним у вчинення тяжкого злочину і являє собою підвищену суспільну небезпеку, та вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, що відповідно до ст.67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання.

На думку прокурора, вчинення обвинуваченим злочину, повязаного з порушенням правил дорожнього руху в стані алкогольного спяніння, свідчить про його глибоку зневагу до встановлених в державі правил безпеки дорожнього руху, і, як наслідок, невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, тяжкості вчинення ним злочину.

Апелянт також вважає, що таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, є несправедливим і недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В апеляційній скарзі прокурор також вказує, що посилання суду на щире каяття обвинуваченого, його позитивну характеристику, склад його родини, спосіб існування з урахуванням вище перелічених обставин є недостатніми для не призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами зважаючи на скоєння ним злочину у стані алкогольного спяніння.

Крім того, апелянт зазначає, що у резолютивній частині вироку судом призначено ОСОБА_1 покарання за ст.186 КК України, а в мотивувальній частині вироку його дії кваліфіковані за ст.286 КК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, провівши судові дебати, обговоривши доводи осіб, які приймали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 стосовно вищевказаного кримінального правопорушення будь-ким не оскаржується і, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.

Що ж стосується міри покарання, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.75, 76 КК України належним чином не вмотивував не застосування до ОСОБА_1 позбавлення його права керування транспортнім засобом на певний строк у той час, коли ним було скоєно тяжкий злочин у стані алкогольного спяніння.

Таким чином, на думку колегії суддів суд першої інстанції не довів та не обґрунтував, чому він дійшов до такого висновку про незастосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортним засобом, у звязку з чим цей вирок є незаконним та несправедливим.

З наведених підстав цей вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не можна визнати законним та таким, що відповідає вимогам Кримінального кодексу України, тому він, відповідно до вимог, передбачених п.4 ч.1 ст.409 КПК України, відлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок повністю чи частково, та ухвалити новий вирок, що узгоджується з доводами апеляційної скарги прокурора.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання у межах санкції, визначене у статті Кримінального Кодексу України, за якою його було визнано винним, а з урахування особи винного, його сімейного стану та факту знаходження на його утриманні малолітніх дітей, позиції потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 основне покарання, яке, згідно зі ст.65 КК України, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Але, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення у стані алкогольного спяніння, повністю не відшкодував завданих потерпілій збитків матеріального характеру, та те, що з його вини потерпіла стала інвалідом третьої групи.

Оскільки вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання з незастосуванням до нього позбавлення права керування транспортнім заходом на певний строк є необґрунтованим, він підлягає скасуванню, що, згідно ст.407 КПК України, покладає на колегію суддів необхідність ухвалити відносно ОСОБА_1 новий вирок в час -тині призначеного йому покарання.

Що ж стосується апеляційних доводів прокурора відносно того, що в резолютивній частині вироку суду першої інстанції вказано, що ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.186 КК України, то колегія суддів вважає цю вказівку суду опискою, яка була ухвалою цього ж суду від 07.04.2015 року виправлена.

Тому у цій частині апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405,407, 409, 413, 418,419,420 КПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 06.04.2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання скасувати та ухвалити новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від основного покарання в порядку і на підставах, зазначених у вироку Краснокутського районного суду Харківської області від 06.04.2015 року.

В іншій частині цей вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

_____ _______ _______