Постанова № 45060399, 15.06.2015, Роздільнянський районний суд Одеської області

511/3161/14-к

Номер провадження: 1-кп/511/38/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В. ,

секретаря Войнікової Л.Ф.,

за участю прокурора Сагідова А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не військовозобовязаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, утриманців не має, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ст. 286 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2014 року біля 14.00 годин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda-6», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, рухаючись по вулиці Леніна, м Роздільна, Одеської області, біля будинку №44-а, у напрямку перехрестя вулиць Леніна та Червоноармійська, м.Роздільна, у порушення п.п.12.3,18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, відповідно до яких:

(п.12.3) У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди; (п.18.1) Водій транспортного засобу, що наближається до неврегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створено перешкоди чи небезпека;

рухаючись по проїжджій частині на дільниці дорожнього руху, позначеній дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», не вибрав безпечну швидкість, не зменшив її, та не зупинив транспортний засіб тим самим не дав дорогу пішоходу, а саме: ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_5, яка переходила проїжджу частину дороги по горизонтальній розмітці 1.14.1 «Зебра», у напрямку з права на ліво по ходу руху автомобілю, внаслідок чого відбулось зіткнення.

Саме порушення водієм ОСОБА_1 п.п.12.3; 18.1 Правил дорожнього руху стало причиною зіткнення автомобіля «Mazda-6» та пішохода. При належному виконанні вимог вказаних пунктів ПДР водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

В результаті наїзду на пішохода, ОСОБА_3 було завдано тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, масивної гематоми в лобній області зліва, обширної напруженої гематоми мяких тканин з боку зовнішньої поверхні середньої третини лівого стегна, які згідно висновку експерта Роздільнянського районного відділення Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи №159 від 04.06.2014 року кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за судово-медичним критерієм не відносяться до ушкоджень небезпечних для життя, тягнуть тривалий розлад здоровя (більше 21 днів), могли бути отримані 01.05.2014 року в результаті впливу тупими предметами, якими могли бути виступаюча поверхня автомобіля, що рухався та подальшого контактування потерпілої з тупими предметами автодороги, а саме: з поверхнею бордюра.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України, кваліфікований, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тядкості тілесне ушкодження.

ОСОБА_1, будучи допитаний у судовому засіданні, вину у скоєнні даного злочину не визнав, оспорював обставини, викладені у обвинувальному акті та вважав їх такими, що не відповідають дійсності. Суду пояснив, що він їхав на своєму автомобілі «Mazda-6» 01.05.2014 року в обідній час (можливо о 14.00 годині) по вулиці Леніна м.Роздільна, ні зліва, ні попереду людей не було. З правої сторони від пішохідного переходу на відстані 1,5 метри від бордюра на тротуарі перед магазином «Меблі», стояли дві машини: автобус «Мерседес», д/з 231-54 ОЕ та легковий автомобіль марки «Міцубісі», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, ще один автомобіль «Опель» перекривав пішохідний перехід. Не доїжджаючи 5 метрів до переходу, він помітив, що із-за зеленого «буса» вискочила жінка з пакунками, дивилася вона в сторону вулиці Червоноармійська, тобто в протилежну сторону. Він замітив жінку пізно і не зміг затормозити. Відбулося зіткнення, в результаті якого жінка попала під його машину. Він вийшов з машини, підбіг до жінки, яка лежала на дорозі, перевірив пульс, та замітив, що удар відбувся за 5-7 метрів від пішохідного переходу. Удар прийшовся на праву фару. Очевидці викликали «Швидку допомогу» та міліцію, що приїхала пізніше від «Швидкої», яка забрала потерпілу до лікарні. За цей час «Опель» відїхав, і номер його він не записав. За участю понятих зробили виміри на дорозі, взяли у нього аналізи на алкоголь. Він не памятає, щоб підписував якісь документи. Його машину забрали на штраф майданчик, а тому він пішки пішов до лікарні провідати потерпілу, поспілкувався з її чоловіком, пропонував допомогу. Коли справою почав займатися слідчий, то пояснив, що ОСОБА_1 винуватий і йому потрібно «збирати» гроші, щоб залагодити це питання, називав суму 10 тисяч доларів США. Обурившись такою поведінкою слідчого, він відмовився давати жодні покази на досудовому слідстві та співпрацювати зі слідством. Вважає, що протокол огляду місця події не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки місцем наїзду на потерпілу, визначено пішохідний перехід. Слічий експеримент з ним не проводився, не зважаючи на його усні прохання, а проведено лише з потерпілою, яка погано памятала події і, на його думку, не змогла правильно висвітлити події ДТП. Також обвинувачений зазначає, що потерпіла не отримала ушкоджень середньої тяжкості, однак безпідставно та зумисно знаходилась на лікуванні більш ніж 21 день і саме це і дало експерту підстави кваліфікувати спричинені їй тілесні ушкодження, як тілесні ушкодження середньої тяжкості; усне клопотання обвинуваченого про призначення комісійної судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, що має значення для кримінального провадження, слідчий не задовольнив. Крім того, 01 травня 2014 року він повідомив слідчого при проведенні ним огляду місця події, про страхування цивільної відповідальності за наслідками спричинення третім особам в результаті ДТП тілесних ушкоджень, вручив останньому страхових поліс №АС/3559219, але ці обставини не відображені у обвинувальному акті; також в ньому не зазначено, що обвинувачений пропонував потерпілій та її чоловікові матеріальну допомогу, але вони відмовилися від отримання від нього коштів. Таким чином, на думку обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення не відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, а протокол огляду місця події від 01.05.2014 року та слідчий експеримент, за участю потерпілої є неналежними доказами по справі. Обвинувачений згоден відшкодувати кошти на лікування потерпілої, бо вважає себе причетним до ДТП, але не вважає себе винуватим у цьому. У задоволенні цивільних позовів прокурора та потерпілої просив відмовити, а його - виправдати.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина в скоєнні злочину підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема, поясненнями потерпілої та свідків.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті, та суду пояснила, що вона 01.05.2014 року близько 14.00 годин закрила магазин та пішла додому дорогою, по якій завжди ходила. Памятає, як пройшла «літак», що стоїть на постаменті у сквері та наблизилась до пішохідного переходу і більш нічого не памятає. 23 дні вона лікувалася у лікарні від пошкоджень, отриманих при ДТП. Очевидці їй повідомили, що на пішохідному переході її збила чорна машина та сказали прізвище водія «Міщенко». Вважає, що вона правил дорожнього руху, як пішохід, не порушувала, ДТП сталася з вини водія, який їй до теперішнього часу не відшкодував жодних коштів на лікування, від зустрічей ухилявся, не повідомив страховій компанії «ТАС» про ДТП і вона була позбавлена можливості звернутися за відшкодуванням до страховика. Цивільний позов, заявлений нею про стягнення з обвинуваченого та страхової компанії «ТАС» 6896,34 грн. майнової шкоди та 80000 гривень моральної шкоди просить задовольнити повністю. Наполягає на суворому покаранні для обвинуваченого.

Свідки очевидці ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суду підтвердили обставини, викладені у обвинувальному акті, та пояснили, що вони перебували поблизу від місця ДТП та бачили і чули, як жінку збила машина на пішохідному переході. Вона «перелетіла» через машину та впала на дорогу, розсипала продукти харчування, що несла у руках. Водій автомобіля, учасник ДТП, підійшов до потерпілої та намагався перемістити її з місця ДТП, тягнувши за руку, але йому завадили в цьому. ОСОБА_6 викликав «Швидку» та міліцію, а також свідки, як очевидці події надали свої адреси працівникам міліції та були допитані у якості свідків на досудовому слідстві. Вони обидва зазначили, що ніяких машин, які б стояли на проїжджій частині вулиці біля пішохідного переходу та закривали видимість не було. Оскільки була обідня пора, видимість на дорозі, на узбіччі та на тротуарі була добра,. свідки вважають, що обвинувачений не міг не замітити потерпілу і саме він винуватий у ДТП.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка залучалася у якості понятої при огляді місця події 01.05.2014 року, суду пояснила, що дійсно приймала участь у даній слідчій дії, підтвердила відомості, викладені у протоколі огляду та зазначила, що водій ОСОБА_1 приймав активну участь у огляді місця події, у вимірах на місці ДТП, протокол підписав без зауважень та застережень. Коли вона підійшла до місця події, потерпілої вже не було, її забрала «Швидка», але на місці були розсипані продукти харчування. Було встановлено, що місцем ДТП є саме пішохідний перехід. Ніяких машин, які б закривали видимість на цей перехід, вона особисто не бачила і їх не було. Памятає, що водій ОСОБА_1 вказував, що потерпіла вибігла із-за автобуса, чи говорив «звідки вона взялася?». Ніхто інший, крім обвинуваченого, при ній на місці ДТП цю інформацію не підтверджував.

Слідчий Герасимчук О.В., дапитаний у якості свідка, суду повідомив, що ніяких особистих стосунків у нього з обвинуваченим не має. 01.05.2014 року він у складі ОСГ (оперативно-слідчої групи) виїхав на місце ДТП на вулицю Леніна у місті Роздільна, де на пішохідному переході було збито жінку. Потерпілої на місці вже не було, її забрала «Швидка». Водій ОСОБА_1 сам приймав участь у огляді місця події, робив заміри, підписав протокол огляду місця події без застережень. Під час досудового слідства підозрюваний, а згодом обвинувачений не давав жодних свідчень про обставини справи, скориставшись ст.63 Конституції України. Він та його захисник не заявляли жодних клопотань про проведення слідчих дій, на проведенні слідчого експерименту не наполягали. При ознайомленні із висновком судово-медичної експертизи відносно потерпілої, ОСОБА_1 не повірив, що ушкодження у неї відносяться до категорії середньої тяжкості, але про призначення комісійної судово-медичної експертизи потерпілої клопотань не заявляв. Слідчий заперечує, що вимагав гроші у обвинуваченого, а також те, що на його дії надходили будь-які скарги як процесуальному керівнику, так і слідчому судді. Він дійсно провів слідчий експеримент з потерпілою за участю понятих для зясування обставин справи, при проведенні якого ним не було порушено закон. Вважає, що досудове слідство ним проведено всестороннє та обєктивно.

Допитаний у якості свідка інспектор ДАІ ОСОБА_8, суду пояснив, що він 01.05.2014 року у денний час був на місці ДТП, після його скоєння, приймав участь у огородженні цього місця, забезпечував безпеку руху, та бачив, як проводився огляд місця події за участю понятих та самого водія - учасника ДТП, який сам ходив з рулеткою та робив заміри, а згодом підписав протокол огляду без застережень. При проведенні огляду місця події ніхто на обвинуваченого не тиснув, грошей від нього не вимагав.

Судом не встановлено, що свідки обвинувачення заінтересовані у справі, оскільки всі вони, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих свідчень і за відмову від давання свідчень, приведені судом до присяги, заперечували наявність у них конфлікту з обвинуваченим ОСОБА_1. Їх пояснення у судовому засіданні послідовні та не суперечать іншим доказам, дослідженим судом. Наявність причин обмовляти обвинуваченого цими свідками, судом не встановлена.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується документами, долученими до матеріалів кримінального провадження, дослідженими у судовому засіданні, в яких викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, а саме: - протоколом огляду місця події від 01.05.2014 року за участю понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та водія ОСОБА_1 (зі схемою ДТП та фото таблицею), де встановлено під №6 місце скоєння ДТП, тобто місце контактування автомобіля і пішохода саме на пішоходному переході, напрямок руху автомобіля та пішохода до зіткнення, відсутність тормозного шляху, наявність знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід», зафіксовано відсутність будь-яких транспортних засобів біля бордюра, які б закривали видимість на дорозі, а також зазначено, що «будь-які заяви та зауваження не надходили», протокол підписаний всіма учасниками огляду та самим ОСОБА_10 без застережень (а.с.91-103); - актом огляду транспортного засобу, причетного до ДТП від 15.05.2014 року, у присутності понятих та ОСОБА_1, де зафіксовано пошкодження даного автомобіля, а саме: що у авто є деформація переднього правого крила, розбита передня права фара, відірвано праве дзеркало заднього виду, тріщина на лобовому склі, потертості та тріщина на передньому бампері у передній правій частині; зазначено, що рульове управління, гальмівна система, освітлювальні прибори та інші прилади перебувають у справному стані; під час огляду будь-яких зауважень не надходило (а.с.104); - згідно розписки про схоронність від 15.05.2014 року, автомобіль «Мазда-6» після огляду передано ОСОБА_1, який зобовязався зберігати його за місцем свого проживання, не проводити жодних робіт по його ремонту і зберігати у тому стані, яким авто є на час його огляду (а.с.105); - випискою №1381 від 23.05.2014 року із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3, де заначено, що вона перебувала на лікуванні у стаціонарі ЦРБ з 01.05.2014 року до 23.05.2014 року включно та була виписана у поліклініку для продовження амбулаторного лікування, зокрема у даній виписці заначено, що у хворої виявлено ЗЧМТ, струс головного мозку та інші ушкодження, які викликали тривалий розлад здоровя (а.с.106); - висновком експерта №159 від 01.07.2014 року судово-медичної експертизи ОСОБА_3, де підтверджено наявність у неї ушкоджень, викладених у обвинувальному акті, зазначена дата їх спричинення 01.05.2014 року, характер та механізм спричинення, локалізація ушкоджень, та зроблено висновок про можливість їх спричинення в результаті первинного контакту пішохода і виступаючої поверхні автомобіля, що рухається; згідно даного висновку ушкодження по медицинським критеріям не вілносяться до небезпечних для життя, викликали тривалий розлад здоровя (понад 21 день) і по даному признаку відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.с.107-108); - протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками, від 18.08.2014 року, згідно якого свідок ОСОБА_5 впізнав на фото під №1 ОСОБА_1, як того, який 01.05.2014 року біля 14.00 годин по вулиці Леніна, м.Роздільна біля будинку №44-а, керуючи автомобілем Мазда-6, здійснив наїзд на пішохода (а.с.130-131); - протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_3 від 08.08.2014 року, в ході якого потерпіла в присутності понятих, показала як саме відбулося ДТП, в результаті якого вона постраждала, як і з якою швидкістю вона рухалася, та зроблено відповідні заміри (а.с.109-112, з фото таблицею а.с.113); - висновком №3210/3238/3239 від 12.08.2014 року судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи по дослідженню слідів та ушкоджень на автомобілі, технічного стану та обставин наїзду автомобіля «Mazda-6», реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода, з якого вбачається, що в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія «Mazda-6», р/н НОМЕР_1 регламентувалися вимогами п.п.18.1.12.3 ПДР, при належному виконанні яких по заданим слідством вхідним даним він мав технічну можливість запобігти наїзд на пішохода; рульове управління, гальмівна система і ходова частина автомобіля на момент експертного дослідження знаходилися у працездатному стані і забезпечували водієві технічну можливість рухатися і утримувати автомобіль у будь-якому обираному ним напрямі, здійснювати гальмування з нормативною ефективністю; при цьому у системах не було несправностей, які могли б зумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного напряму руху або відмову систем; на автомобілі «Mazda-6» виявлено пошкодження і сліди, які розташовані в передній праві частині автомобіля, представлені пошкодження бампера, потертостями власного барвистого покриття, які відображають фактуру тканини, пологої деформації переднього правого крила, характерні для утворення при контактній взаємодії з обєктом, який не має рівноміцні металу слідоутворюючих крайок, але володіє істотною інерційною масою; такими властивостями в повній мірі володіє тіло людини (пішохід), при цьому зосередження і характер розподілу слідів і ушкоджень відображає типовий контакт за типом удар передньою частиною з закиданням на праве дзеркало заднього огляду (а.с.115-119 з фото таблицею).

Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У суду немає підстав для визнання недопустими доказів, наданих обвинуваченням, оскільки їх збір та фіксація відповідають нормам КПК України.

Суд не знаходить підстав для виправдання ОСОБА_1, а його свідчення суд оцінює критично, оскільки вони суперечать доказам, дослідженим судом, і розцінює ці свідчення, як захисну позицію обвинуваченого з метою уникнути відповідальності за скоєне.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.65-67 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, який задовільно характеризується по місцю проживання, його соціальне та сімейне становище, думку потерпілої, якій майнова та моральна шкода не відшкодовані. Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом визнаються - те, що обвинувачений до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено

Враховуючи всі помякшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, суд приходить до висновку, згідно ч.2 ст.65 КК України, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, буде призначення йому покарання у вигляді обмеження волі, яке полягає у триманні обвинуваченого в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обовязковим залученням засудженого до праці (ч.1 ст.61 КК України).

Речові докази до кримінального провадження не долучались.

Судові витрати по кримінальному провадженню у сумі 738,00 гривень за проведення транспортно-трасологічного та авто технічного дослідження №3210/3238/3239 підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, понесених на лікування потерпілої від злочину на суму 8216,34 гривень, підлягає задоволенню повністю. З ОСОБА_1 на користь КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» підлягає стягненню 8216,34 грн., а також на користь держави 243,60 грн. судового збору.

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого та ПАТ СГ «ТАС» майнової та моральної шкоди підлягає задоволенню частково. На користь потерпілої ОСОБА_3 з ОСОБА_1 підлягає стягненню документально підтверджена майнова шкода на суму 6896,34 гривень, моральна шкода у сумі 50000 гривень. У позові до ПАТ СГ «ТАС» слід відмовити повністю. При цьому суд враховує заперечення відповідача 2 від 21.04.2015 року. Судові витрати за розгляд вимоги про стягнення майнової шкоди та моральної шкоди, а саме: судовий збір 243,60 грн. та 500 грн., відповідно, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави. Розмір моральної шкоди, заявлений у позові, суд вважає дещо завищеним, та враховує вимоги розумності і справедливості, а також те, що злочин скоєно з необережності, але при визначенні суми до стягнення суд враховує, що потерпілій завдані тілесні ушкодження, а також те, що до теперішнього часу вона відчуває наслідки протиправної поведінки обвинуваченого.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст.369-376, 392, 393,395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі відкритого типу.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, понесених на лікування потерпілої від злочину на суму 8216,34 гривень задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КК 425397, виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 16 лютого 2000 року, ІПН НОМЕР_3, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня», код ЄДРПОУ 01998851, що розташована за адресою м.Роздільна, вул.Леніна,1, Одеської області, збитки понесені на лікування потерпілої від злочину у сумі 8216,34 грн. (вісім тисяч двісті шістнадцять гривень 34 копійки). Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір на суму 243,60 грн..

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ПАТ СГ «ТАС» про стягнення солідарно майнової шкоди на суму 6896,34 грн. та моральної шкоди на суму 80000 грн. задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КК 425397, виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 16 лютого 2000 року, ІПН НОМЕР_3, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3, майнову шкоду, спричинену злочином, у сумі 6896,34 гривень (шість тисяч вісімсот девяносто шість грн. 34 копійки), моральну шкоду у сумі 50000 (пятдесят тисяч) гривень, а всього стягнути 56896,34 гривень (пятдесят шість тисяч вісімсот девяносто шість грн. 34 копійки). Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір на загальну суму 243,60 + 500 = 743,60 гривень. У позові до ПАТ СГ «ТАС» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по кримінальному провадженню у сумі 738,00 (сімсот тридцять вісім) гривень за проведення транспортно-трасологічного та авто технічного дослідження №3210/3238/3239.

Речові докази до кримінального провадження не долучались

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Роздільнянський районний суд Одеської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Суддя: Ільяшук А. В.