Постанова № 4505962, 10.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11232/09/0570

час прийняття постанови: 17.19

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю представника позивача Чебаненка Є.О.

представника відповідача Чубар Т.Я.

представника третьої особи не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж» за участю третьої особи на стороні відповідача – Донецького міського центру зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 61045 грн. та пені у сумі 1855.92 грн.,

в с т а н о в и в:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж» за участю третьої особи на стороні відповідача – Донецького міського центру зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 61045 грн. та пені у сумі 1855.92 грн.

Ухвалою суду від 14 липня 2009 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача Донецький міський центр зайнятості.

Позивач у позові зазначив, що Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, що наданий до Фонду відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 80 осіб. З урахуванням зазначених даних та на вимогу ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить від 8 до 25 осіб. Таким чином, на підприємстві у 2008 році повинно бути працевлаштовано 3 інваліда. Фактично ж за даними звіту на підприємстві інваліди працював 1 інвалід. Таким чином, відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2 осіб. За не виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році Фондом було нараховано штрафних санкцій на суму 61045.00 грн. та пеню в розмірі 1855.92 грн. Тому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 61045.00 грн. та пені у сумі 1855.92 грн.

Представник позивача, що діє за довіреністю, у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що підприємством протягом 2008 року надавались звіти за формою 3-ПН із визначенням вільних посад. Крім того, як зазначив представник відповідача, підприємство є будівельною організацією та здійснює будівництво об’єктів промислового та цивільного призначення, де основна робота пов’язана із роботою будівної техніки та ведення будівельно-монтажних робіт з підвищеним ризиком на висоті від 1.5 м. до 42 м. Робітники періодично проходять медичні огляди с метою встановлення придатності роботи на висоті. Підприємству не було запропоновано місцевими органами влади визначити робочі місця для працевлаштування інвалідів. Тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Донецкжелезобетонмонтаж» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 19385285, діє на підставі статуту.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-XII (далі - Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, яке діяло протягом 2006 року (втратило чинність на підставі Постанови КМУ № 70 від 31.01.2007) - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда у відповідності з п. 3 Положення вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. На підставі п.5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Відповідно до пункту 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров`я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Тобто, на підприємство хоча і не покладається обов’язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні конкретно визначений порядок працевлаштування інвалідів.

Посилання відповідача на той факт, що ним виконаний норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, суд не приймає з огляду на наступне.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998р. затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Протягом 2008 року відповідач не подавав до Донецького міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, у відповідності з якими було б зазначено наявні на підприємстві протягом 2008 року вакансії для осіб – інвалідів, що підтверджується листом Донецького міського центру зайнятості від 22.07.2009 року № 05-12/2510 та звітами підприємства за формою 3-ПН, в яких відсутні відмітки про можливість працевлаштування інвалідів.

Крім того, звіт про наявність вакансій за станом на 07.08.2009 року, який наданий представником відповідача під час судового розгляду справи як доказ по справі, суд не приймає, оскільки він наданий відповідачем до центру зайнятості у 2009 році, а не у 2008 році.

Також, як встановлено судом при дослідженні доказів по справі, із замовлень на оголошення в газеті не вбачається, що відповідачем запрошуються з метою працевлаштування у ЗАТ «Донецькжелезобетонмонтаж» інваліди, а тому прийняття їх як доказ виконання відповідачем обов’язку щодо працевлаштування інвалідів не можливо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Держкомстату від 28.09.2005р. № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Згідно із пунктом 3.2.1 зазначеної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (пункт 3.2.5 зазначеної Інструкції).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.

Судом встановлено, що відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, який був підписаний і наданий ним 27 лютого 2009 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 80 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» – 1.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - в кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 вищезазначеної статті, і самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Таким чином, відповідачем у звіті за 2008 рік від 27 лютого 2009 року не вірно визначено кількість інвалідів, які повинні бути працевлаштовані на підприємстві, оскільки 4% від 80 (середньооблікова кількість штатних працівників особового складу) – 3.2, тобто відповідачем у 2008 році не було працевлаштовано 2 інваліда при нормативі - 3.

Крім того, як вбачається із зазначеного вище звіту відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій за не створені робочі місця для інвалідів в 2008 році не визначена, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якими встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно статті 20 зазначеного Закону.

Згідно статті 20 зазначеного Закону та Постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.

Відповідно розрахунків заборгованість із адміністративно-господарських санкцій ЗАТ «Донецкжелезобетонмонтаж» складає 61045.00 грн., сума пені – 1855.92 грн.

На підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до правовідносин із стягнення адміністративно – господарських санкцій, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем не виконано покладений на нього чинним законодавством обов’язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування щомісяця відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 61045.00 грн. та пеню у сумі 1855.92 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж» за участю третьої особи на стороні відповідача – Донецького міського центру зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 61045 грн. та пені у сумі 1855.92 грн., задовольнити у повному обсязі.                     

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж» (83030, м. Донецьк, вул. Баумана, 1; ідентифікаційний код – 19385285) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 61045 (шістдесят одна тисяча сорок п’ять) гривень та пеню у сумі 1855 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень 92 копійки, разом – 62900 (шістдесят дві тисячі дев’ятсот) гривень 92 копійки на р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу - 50070000.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 10 серпня 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 15 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.