Ухвала суду № 45058233, 16.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8058/14-ц 16.03.2015 16.03.2015 16.03.2015

Провадження №22-ц/784/528/15

Провадження №22 ц/784/528/15 Суддя суду першої інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, поданої через представника ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 січня 2015 року, постановлену за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, у якому просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого 05 квітня 2014 року.

В обґрунтування позову посилалася на ті обставини, що після смерті її батька ОСОБА_7 відкрилась спадщина до складу якої увійшло нерухоме майно нежитловий обєкт, що розташований по вулиці Одеська, №5 в місті Миколаєві (на теперішній час вулиця Софіївська, 82-А, місто Миколаїв). Вона є спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину в установленому порядку, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори.

Відповідач ОСОБА_5 є спадкоємцем за заповітом. Проте, починаючи з 2007 року та по день смерті спадкодавця остання станом здоровя свого колишнього чоловіка не цікавилася та всіляко ухилялася від надання йому допомоги, тому, на думку позивача, підлягає усуненню від права на спадкування.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 листопада 2014 року відкрито провадження у даній справі та справа призначена до судового розгляду.

У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_3 проживає на території Російської Федерації жодного разу не відвідала батька й не надала останньому допомоги, не проявляла інтересу до його долі, просила усунути останню від права на спадкування після смерті ОСОБА_7.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 грудня 2014 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3

Наступною ухвалою цього ж суду від 19 січня 2015 року цивільна справа передана для розгляду до Центрального районного суду міста Миколаєва.

В апеляційних скаргах представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 просили ухвалу місцевого суду скасувати. В обґрунтування своїх скарг посилалися на те, що висновок суду про підсудність даної справи Центральному районному суду міста Миколаєва суперечить положенням чинного процесуального законодавства.

Апеляційні скарги слід відхилити, оскаржене судове рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з дотриманням норм процесуального права.

Вирішуючи питання про передачу цивільної справи для розгляду до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме нежитлового обєкту, що розташований по вулиці Софіївська, №82-А в місті Миколаєві, що є територією Центрального району міста Миколаєва, а тому прийшов до висновку, що справу повинен розглядати саме названий суд.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст.107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; ст.404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

За правилами ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Виключенням з цього правила є, в тому числі, випадки, що передбачені ст.114 ЦПК України.

Так, для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, встановлена виключна підсудність, а саме правило ч.1 ст.114 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Такі ж роз'яснення щодо цього питання містить п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ». Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 2 ч.1 ст.116 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву прийнято з порушенням правил підсудності.

Оскільки вимога позивача є позовом, що виникає із приводу нерухомого майна, то при визначенні підсудності мають застосовуватися саме правила ст.114 ЦПК України, яка регулює правила виключної підсудності у цивільних справах щодо нерухомого майна.

Як слідує зі змісту первісного та зустрічного позовів, спір стосується спадкових прав сторін на спадкове майно до складу якого увійшов нежитловий обєкт, що розташований за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Софіївська, 82 -А, який зареєстрований на праві власності за приватним підприємством «Полюр», власником і засновником якого був ОСОБА_7, що в даному випадку, є територією Центрального району міста Миколаєва.

За такого, вказана справа підсудна саме Центральному районному суду міста Миколаєва у відповідності до ч.1 ст.114 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна, тому з урахуванням положень вищевказаної статті, суд вірно до початку судового розгляду передав справу на розгляд іншому суду.

Посилання представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, в апеляційній скарзі на положення ч.1 ст.109 ЦПК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у даній статті визначається загальна територіальна підсудність цивільних справ і її положення застосовуються, якщо у ст.ст.108,110-114 цього Кодексу не передбачено інше.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підлягає залишенню без змін на підставі п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, подану через представника ОСОБА_6 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: