Ухвала суду № 45047829, 15.06.2015, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/855/15-ц

2/330/324/2015

"15" червня 2015 р. смт Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Федорець С.В.,

при секретарі Дворецькому О.С.,

розглянувши заяву позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Атманай» про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Якимівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Атманай» про стягнення суми боргу за договором позики.

15.06.2015 року позивачем було подано письмову заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на продукцію, що вирощується на орендованих відповідачем земельних ділянках та передання цієї продукції на відповідальне зберігання позивачеві. Заяву мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує свої обов'язки за договором позики, укладеним між ним та позивачем, внаслідок чого позивач звернувся до суду. Однак, у разі стягнення суми за вказаним договором з відповідача на користь позивача, може бути утруднено виконання такого рішення суду, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо наявності такого майна у відповідача, зареєстрована за відповідачем сільськогосподарська техніка та транспортні засоби фактично списані, як вбачається з оборотно-сальдової відомості, відомостей щодо наявності грошових коштів на рахунках відповідача ніяких немає. Враховуючи вище викладене, позивач вважає, що інших засобів забезпечення позову у даному випадку немає, а необхідність у такому забезпеченні об'єктивно існує.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні заяви наполягає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що на балансі підприємства мається нерухоме ліквідне майно, яке не внесено до державного реєстру, оскільки цей реєстр створено у 2013 році, хоча документи на підтвердження права власності на підприємстві є. Також пояснює, що у власності підприємства є інше рухоме майно, а надана позивачем оборотно-сальдова відомість ніяким чином не завірена, тому не може сприйматися судом як доказ. Крім того представник відповідача зазначає про те, що у підприємства маються розрахункові рахунки, на яких є грошові кошти, і дані про які він може надати до суду. Також представник відповідача посилається на те, що позивачем не надано жодного підтвердження ухилення відповідачем від виконання свого зобов'язання за договором позики, оскільки позивач за півтори роки до відповідача не звертався з відповідною вимогою. Також наголошує, що ніяких даних щодо ліквідації підприємства відповідача немає, тобто немає підстав стверджувати про неможливість виконання в подальшому рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається у день її надходження.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь грошової суми 3500000 гривень за договором позики, за яким відповідачем не виконано зобов'язання протягом більше року (з січня 2014 року).

Згідно до наданої інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо реєстрації за відповідачем будь-якого нерухомого майна відсутні, окрім зазначеного в Держаному реєстрі іпотек, тобто такого, на яке накладено заборону відчуження.

При цьому пояснення представника відповідача про те, що у власності підприємства перебуває інше нерухоме майно, яке не перебуває під забороною відчуження, суд вважає безпідставними, оскільки відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного реєстру заборон є офіційними і сумніву не підлягають.

Також судом приймається до уваги те, що представник відповідача не зміг надати будь-якої інформації щодо кількості та вартості такого майна зогляду оцінки судом співмірності із ціною позову.

У відповідності до довідки Державної інспекції сільського господарства від 14.05.2015 року, за відповідачем зареєстровано два причіпа, автогрейдер та екскаватор. Однак, представник позивача посилається на те,що, у відповідності до наданої оборотно-сальдової відомості, це нерухоме майно відсутнє на балансі підприємства через його списання, інші транспортні засоби, зазначені у відомості, не є власністю відповідача.

Так, є доречними, на думку суду, пояснення представника відповідача на неналежне оформлення цієї відомості. Однак, при цьому судом також враховується той факт, що вартість перелічених чотирьох транспортних засобів не може бути співмірною з ціною позову.

Доводи представника відповідача про наявність у підприємства іншого рухомого майна ніяким чином не були підтверджені, в той час як довідка, надана позивачем, є, на думку суду, належним доказом його посилань.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що представником відповідача у цій частині доводи позивача спростовані не були і не вказано будь-якого майна, на яке могло б бути накладено арешт у забезпечення даної суми позову.

Також представник відповідача пояснив, що у підприємства є грошові кошти на розрахункових рахунках, про які він може надати відомості, отримавши їх у банку. Однак, як він пояснив у судовому засіданні заяв про отримання цих відомостей, що є банківською таємницею, не надходило, а, у відповідності до довіреності, на підставі якої діє представник, він не має права отримувати такі відомості, що ставить під сумнів його посилання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у даному випадку у суду немає об'єктивної можливості забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме чи нерухоме майно відповідача, або на належні йому грошові кошти. Однак, у відповідності до ст. 154 ЦПК України, законодавством передбачено можливість зміни забезпечення позову або подання заяви про скасування такого забезпечення.

При цьому позивачем надано копії додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, де орендатором виступає відповідач, договори є довготривалими, земля використовується для вирощування сільськогосподарської продукції.

Представник відповідача не заперечує факт перебування в оренді у підприємства зазначених земельних ділянок, однак вказує на те, що позивачем не конкретизовано, на яку саме продукцію необхідно накладати арешт і чи взагалі засіяні ці поля і чи буде вирощена там якась продукція.

Однак, ці доводи представника відповідача, на думку суду, є безпідставними, оскільки зазначені відомості позивачем отримані бути не можуть Об'єктивно, а факт використання земельних ділянок відповідачем представником не оспорюється.

З приводу посилань представника відповідача на ненадання підтверджень ухилення відповідача від виконання рішення суду чи неможливості виконання його відповідачем, суд виходить з того, що грошове зобов'язання відповідачем на теперішній час не виконано, відповідач не визнає позов у повному обсязі, і, як вбачається з наданих матеріалів, немає рухомого чи нерухомого майна, достатнього для такого забезпечення, а статтею 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення, а не через ухилення сторони від його виконання.

Згідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою особи, яка бере участь у справі, на будь-якій стадії розгляду справи може вжити заходів для забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача значної суми грошових коштів 3500000 грн., рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути реалізовано, у відповідача не встановлено, відомостей щодо наявності достатніх грошових сум на рахунках відповідача немає, суд приходить до висновку про те, що єдиним засобом забезпечення позову у даному випадку є накладення арешту на продукцію, що вирощується на орендованих відповідачем земельних ділянках з переданням цієї продукції на відповідальне зберігання позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153, 208-210 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву позивача задовольнити.

Накласти арешт на продукцію, що вирощується на орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Атманай» земельних ділянках та передати зібрану продукцію на відповідальне зберігання ОСОБА_1.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд протягом п'яти днів з моменту її ухвалення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СУДДЯ: