Рішення № 45045290, 11.06.2015, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

11 червня 2015 рокуСправа № 322/486/15-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ОСОБА_3

про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

05 травня 2015 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом зобовязання відповідача:

- прибрати з належної позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,75 га, розташованої в с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер 2323685200:04:001:0021 сільськогосподарську техніку та будівельний матеріал;

- не розміщувати на належній позивачу земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 1,75 га, розташованої в с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер 2323685200:04:001:0021 сільськогосподарську техніку, будівельний матеріал та інше майно.

26.05.2015 судом отримано уточнену позовну заяву, в якій позивач додатково до заявлених вимог також просив звільнити належну позивачу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,75 га, розташовану в с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер 2323685200:04:001:0021 від посівів засаджених ним культур.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач є власником вищезазначеної земельної ділянки. Брат позивача, ОСОБА_3, з яким у позивача виникли неприязні відносини, чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Так, на частині земельної ділянки відповідач розмістив свою сільськогосподарську техніку та будівельні матеріали. Площа зайнятої земельної ділянки становить приблизно 0,05 га. Саме ця частина ділянки потрібна позивачу для належного обробітку всієї площі, а перебування на ній чужого майна перешкоджає позивачу в цьому та завдає незручностей у використанні землі. З іншого боку відповідач розорав пасовища і засіяв їх багаторічними насадженнями, що також не дає змоги заїхати позивачу на свою ділянку.

Після звернення до суду (05.05.2015) відповідач повністю засіяв земельну ділянку позивача картоплею, цибулею та соняшником.

Відповідач відмовляється добровільно вирішити це питання та звільнити земельну ділянку.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 152, 158 ЗК України, ст.ст. 16, 391 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

Відповідач у судовому засіданні позову не визнав, посилаючись на те, що частина сільськогосподарської техніки та будівельних матеріалів належить його синам, а засівання земельної ділянки також здійснювалося ними. При цьому, в судовому засіданні 11.06.2015 відповідач на наданій позивачем схемі показав місце розташування сільськогосподарської техніки та будівельних матеріалів на земельній ділянці позивача.

Також відповідач зазначив, що користувався спірною земельною ділянкою, близько останніх пяти років, за усною домовленістю з позивачем. За словами відповідача, він сплатив позивачу певну грошову суму за придбання цієї земельної ділянки, проте доказів цього він не має, оскільки він не брав розписки зі свого брата.

Позивач у судовому засіданні підтвердив слова відповідача стосовно того, що він останні пять років користувався земельною ділянкою за усною домовленістю з позивачем, проте заперечив факт продажу відповідачу земельної ділянки.

У судовому засіданні 11.06.2015 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.04.2015 індексний номер 36545520.

Згідно з актом огляду земельної ділянки від 29.04.2015 на земельній ділянці в розмірі 5 соток по вул. Центральній в с. Самійлівка, виділеній для ведення особистого селянського господарства, знаходиться майно ОСОБА_3, яке заважає вільному доступу до земельної ділянки, а саме: два тракторні плуги; сівалка зернова; роторна косарка; культиватор; причіп саморобний; сівалка; зчіпка борони; оприскувач; трактор МТЗ-12; бетонна труба; дошки; цегла; бетонні блоки; бетонні стовпи; дрова; кабіна тракторна; сіноворушилка; борона.

Згідно з актом від 13.05.2015, яким зафіксовано огляд земельної ділянки, що належить позивачу, кадастровий номер 2323685200:04:001:0021, відповідач засадив земельну ділянку площею 1,3 га за адресою: вул. Центральна, 1, 3 с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, картоплею, цибулею та соняшником. Відповідач заставив земельну ділянку з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021 з однієї сторони технікою, а з другої сторони цієї ділянки розорав громадське пасовище, засіяв багаторічні трави, чим унеможливлює доступ до обробітку ділянки, яка належить позивачу.

Обставини, зазначені у вказаних актах від 29.04.2015 та від 13.05.2015 частково підтверджені показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, землевпорядника Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Проте, свідки у судовому засіданні не змогли достовірно підтвердити те, що частину земельної ділянки з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021, площею 1,3 га засіяв саме відповідач, а не його сини, а також те, що вся техніка та будівельні матеріали були розміщені на цій земельній ділянці лише відповідачем.

Разом з цим, відповідач у судовому засіданні визнав те, що саме йому належить розміщена на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021, площею близько 5 соток, сільськогосподарська техніка: сівалка зернова; культиватор; саморобний причіп; зчіпка борони; борона; трактор МТЗ-12, та будівельні матеріали бетонні блоки. Отже ця обставина не підлягає доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом пунктів «а» - «д» частини першої статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні обєкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі ті інші будівлі і споруди.

Частиною другою статті 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Належним чином оформлених договірних відносин щодо права користування спірною земельною ділянкою між сторонами не існує.

З огляду на викладене, позивачем вірно обрано спосіб захисту його порушеного права власника земельної ділянки, передбачений ч. 1 ст. 391 ЦК України.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи визнання відповідачем того факту, що на частині спірної земельної ділянки позивача розміщено його сільськогосподарська техніка: сівалка зернова; культиватор; саморобний причіп; зчіпка борони; борона; трактор МТЗ-12, а також бетонні блоки, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобовязання відповідача прибрати зі спірної земельної ділянки це майно та визнає позов таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо решти майна, зазначеного в акті 29.04.2015, позивач не надав суду доказів його належності відповідачу, а також доказів того, що відповідач особисто розмістив це майно на спірній земельній ділянці. Також позивачем не доведено і ті обставини, що засівання частини спірної земельної ділянки здійснено відповідачем.

При цьому, позивач у судовому засіданні відмовився заявляти клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідачів синів відповідача, які обробляли спірну земельну ділянку, та яким належить частина сільськогосподарської техніки та будівельних матеріалів, що знаходяться на спірній земельній ділянці.

Посилання позивача на те, що відповідач має відповідати як за себе, так і за дії своїх синів, оскільки вони є однією сімєю, суд визнає безпідставними, оскільки юридична відповідальність особи, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Таким чином, недоведеність обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, а також предявлення позову не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, є підставою для відмови у задоволенні позову в іншій частині вимог про зобовязання прибрати решти сільськогосподарської техніки, будівельного матеріалу та звільнення земельної ділянки від посівів.

Щодо вимог позивача про зобовязання відповідача у майбутньому не розміщувати на спірній земельній ділянці сільськогосподарську техніку, будівельний матеріал та інше майно, суд зазначає, що такий обовязок покладено на відповідача чинним законодавством, а завданням цивільного судочинства, відповідно до ст. 1 ЦПК України, є, зокрема захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. У звязку з цим, суд не вбачає необхідності у прийнятті рішення про захист прав особи, порушення яких ще не відбулося, та визнає позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви додано квитанцію від 05.05.2015 № 100, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 243,60 грн. Отже, враховуючи часткове задоволення позову, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 243,60 грн. /2 = 121,80 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Зобовязати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021, а саме: прибрати із цієї земельної ділянки належну йому сільськогосподарську техніку: сівалка зернова; культиватор; саморобний причіп; зчіпку борони; борону; трактор МТЗ-12, та будівельні матеріали бетонні блоки.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков