Рішення № 45040865, 16.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5843/15 Справа № 175/1866/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого судді Ремеза В.А.,

Суддів Калиновського А.Б., Свистунової О.В.,

За участю секретаря Видюкової Ю.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі по тексту ПАТ «Платинум Банк»),

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014р. ПАТ «Платинум Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про виселення, посилаючись на те, що 14.09.2007р. між ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, і з метою забезпечення кредитного договору між ЗАТ «Хоум Кредіт Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

28.03.2011р. між ПАТ «Хоум Кредит Банк» та позивачем по справі ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, у тому числі за вказаним договором.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором приватним нотаріусом 03.11.2011р. було вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса, та заяви ПАТ «Платинум Банк», до якого перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на підставі договорів відступлення права вимоги, було відкрито виконавче провадження, державним виконавцем було винесено постанову та акт про передачу майна в рахунок погашення боргу стягувачу.

На підставі постанови та акту про передачу майна державного виконавця приватним нотаріусом були видані позивачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачам направлялася вимоги про виселення, проте добровільно вони не були виконані, відповідачі продовжують проживати у спірному будинку, чим створюють перешкоди позивачу як новому власнику, а тому позивач просив виселити відповідачів та їх неповнолітню дитину з вищезазначеного житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.04.2015р. позовні вимоги ПАТ «Платинум Банк» залишено без задоволення у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ «Платинум Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, проголошеним з порушенням норм матеріального права, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2007р. між ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк» та відповідачем ОСОБА_3, було укладено Договір про надання кредитної лінії №89.978.07.10.

Відповідно до п. 1.1 договору ЗАТ «Хоум Кредіт Банк» надав ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді непоновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 110 000 євро, строком з 14.09.2007р. по 13.09.2010р., зі сплатою 13,5 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання кредитної лінії між відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк», було укладено Іпотечний договір №89.978.07.10.1 від 14.09.2007р.

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору предметом цього договору є іпотека житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 214,1кв.м, житловою площею 101,9кв.м, та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,176га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і вказане домоволодіння належало ОСОБА_2 на праві власності.

28.03.2011р. між ПАТ «Хоум Кредит Банк» та ПАТ «Платинум Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги №20110328-Г), відповідно до п. 1.1. якого ПАТ «Хоум Кредит Банк» відступив ПАТ «Платинум Банк» всі свої права вимоги за кредитними договорами згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до договору, зокрема право вимоги за Договором про надання кредитної лінії № 89.978.07.10 від 14.09.2007р.

03.11.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеевим О.О. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказане домоволодіння та земельну ділянку у зв'язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевою Т.М. 26.12.2013р. було видано позивачу по справі свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з положень ч. 3 ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» і встановивши, що АДРЕСА_1 є єдиним житлом відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4, а тому прийшов до висновку про те, при укладанні іпотечного договору було порушено права неповнолітньої ОСОБА_4, а також, що відповідачі не підлягають виселенню з квартири на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України».

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав відповідачу по справі ОСОБА_2, та був переданий в іпотеку Банку за договором іпотеки № 89.978.07.10.1 від 14.09.2007р. не був придбаний за кредитні кошти за кредитним договором № 89.978.07.10 від 14.09.2007р.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Частиною 2 вказаної Статті передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга ст. 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає, що відповідачі по справі не можуть бути виселені з АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення, а тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити саме з цих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15.

Оскільки суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, однак помилково послався на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», а тому рішення суду в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України, а апеляційна скарга ПАТ «Платинум Банк» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015р. в частині правового обґрунтування відмови ПАТ «Платинум Банк» в задоволенні позовних вимог змінити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015р. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: