Вирок № 45039459, 16.06.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2678/15-к

Провадження № 1-кп/206/174/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2015 р.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Грицаюк Н.М.,

при секретарі Пирогові М.І.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кондратова О.Г.

захисника адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вмістіДніпропетровську кримінальне провадження, внесеногодо Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000909 від17 грудня 2014 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 17 грудня 2014 року близько 18 год.35 хвилин , керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 188373, рухаючись в темний час доби в Самарському районі міста Дніпропетровська по вул.. Ілларіонівській з боку вулиці Синельниківській в напрямку вулиці Ладозькій , під*їжджаючи до нерегульованого переходу , не діяв належним чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров*я громадян , діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки , в порушення вимог Правил дорожнього руху :

- п. 12.4 відповідно до якого, « в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км \год. »;

- п.п. « б» п.12.9., відповідно до якого , « водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість ,зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги ,де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 , або на транспортному засобі , на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

- п.18.1 , яким передбачено , що «водій транспортного засобу ,що наближається до нерегульованого пішохідного переходу ,на якому перебувають пішоходи ,повинен зменшити швидкість , а в разі потреби зупиняється ,щоб дати дорогу пішоходам , для яких може бути створена перешкода чи небезпека », на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , якій внаслідок дорожньо - транспортної пригоди були спричинені наступні тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла - рвана рана у лівій тім*яній ділянці, синець на нижній повіці правого ока,крововилив у товщі м*яких покривних тканин голови ,перелом кісток черепу, крововиливи під м*якою мозковою оболонкою ,перелом ребер праворуч та ліворуч по різним анатомічним лініям , крововиливи у легенях ,клітковині нирок та селезінки ,розриви селезінки та печінки, розрив лівого крижово-клубового з*єднання , переломи лівих та правих лобкових кісток ,лівої ліктьової та правої плечової кісток,лівої лопатки ,лівих малогомілкових та великогомілкових кісток,крововиливи у м*які тканини відповідно до переломів,ділянці лівого колінного суглобу ,садно у ділянці правого колінного суглобу ,садна на зовнішній поверхні лівого стегна , внаслідок яких наступила смерть потерпілої ОСОБА_6

Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у інкримінованому йому злочині визнав повністю, суду пояснив, що він має право на керування транспортним засобом протягом восьми років, жодних порушень вимог Правил дорожнього руху України не допускав.

1712.2014 року близько 17 години він виїхав на технічно справному автомобілі НОМЕР_2, який належить йому на праві власності , виїхав з селища Сєвєрний до сел.. Придніпровськ , час доби був темний, тому в нього в автомобілі були включені фари та протитуманні фари . Проїжджаючи по вул..Іларіонівській на перехресті вулиць, рухаючись зі швидкістю більше 70 км/год. , він не побачив на нерегульованому пішохідному переході пішохода Лук*янчук, так як остання була вдягнена в темний одяг, і скоїв на неї наїзд. Зазначив, що в той день асфальтове покриття було вологим, а в місці зіткнення вулиця лінією міської електромережі взагалі не освітлювалась. Також обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що сам він мешкає по вул..Іларіонівській , знає, де розташований пішохідний перехід, і що ця дільниця дороги не освітлюється міською лінією електромережі, що там часто відбуваються ДТП.

В скоєному розкаюється. В ході досудового розслідування вжив заходи для часткового відшкодування шкоди потерпілим - 14000 грн. - витрати на поховання небіжчиці..Інші суми,зокрема, на відшкодування моральної шкоди вирішив відшкодовувати за судовим рішенням. Також обвинувачений погодився з заявленим потерпілими позовом про стягнення з нього на утримання малолітнього сина загиблої щомісячно 1716,66 грн. до досягнення ним повноліття, а також 9413,34 грн. - сума на утримання ОСОБА_8 з 17.12.2014 р. по 31.05.2015 р .Суму на відшкодування моральної шкоди усім потерпілим по 100 тисяч грн.. кожному вважає надмірно завищеною.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 суду показали:

- зокрема потерпілий ОСОБА_4 вказав, що він не є очевидцем подій ДТП. 17.12.2014 року він проходив курс лікування в умовах стаціонару. Про те, що сталось з його рідною донькою, яка разом зі своїм неповнолітнім сином, проживала разом з ним та його дружиною, дізнався вже наступного дня від рідних. Від перенесеного стресу в нього в лікарні стався інфаркт , після чого він не може виконувати важку роботу . Вказав, що смертю доньки йому спричинені глибокі моральні страждання, з приводу яких він відчуває і дотепер душевні переживання, а також на його та його дружині тепер на утриманні знаходиться і неповнолітній син доньки Лук*янчук ОСОБА_8. Моральну шкоду оцінив у 100 тисяч грн. Також потерпілий зазначив, що вважає швидкість , на якій рухався обвинувачений, значно більшою, ніж встановлено органом досудового слідства, так як про це йому розповідали очевидці ДТП - свідки по справі, але зазначив, що з висновками автотехнічних експертиз в ході досудового слідства був ознайомлений, належність і допустимість доказів по справі не оспорює та вважає їх вірними;

- потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 суду показали, що вони не були очевидцями ДТП з Лук*янчук ОСОБА_6, одній з яких вона доводиться рідною сестрою, а іншій відповідно - донькою. ОСОБА_9 в той вечір була в школі , де навчається її син, на батьківських зборах. Про смерть ОСОБА_9 їм повідомив лікар бригади « швидкої» медичної допомоги. Той пішохідний перехід, на якому було смертельно травмовано ОСОБА_6 , знаходиться метрах в п*ятидесяти від їхнього будинку, тому вони зразу вибігли на місце ДТП, обвинуваченого не побачили, той весь час сидів в автомобілі працівників ДАІ, боячись самосуду з боку рідних загиблої. Вказали, що обвинувачений автомобіль « швидкої» меддопомоги та працівників ДАІ на місце ДТП не викликав, це зробила стороння особа - очевидець даної події , а ОСОБА_2 в той час дзвонив всім своїм родичам і знайомим ,розповідаючи яка халепа з ним сталась.. Вказали, що дійсно обвинувачений відшкодував лише збитки, заподіяні погребінням загиблої в сумі 14000 грн., але інших відшкодувань не проводив, пробачення в них досі не попросив. Просили на відшкодування моральних страждань стягнути з обвинуваченого на користь кожної по 100 тисяч грн., обґрунтовуючи свої вимоги безповоротністю втрати близької людини .

До участі в справі в якості малолітнього потерплого залучений судом син загиблої при ДТП ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_4, який пояснив, що смертю матері йому завдані моральні страждання, наразі він проживає разом з дідом та бабцею по материнській лінії , на утриманні яких і находиться, батько з родиною не проживає, так як він з його матр*ю шлюб розірвав.

Потерпіла ОСОБА_3 вона ж і законний представник малолітнього потерпілого - її онука і сина померлої доньки Лук*янчука ОСОБА_8 в силу ст..258 СК України. Просила також стягнути на користь Лук*янчука ОСОБА_8 на рахунок відшкодування моральної шкоди 100 тисяч грн.., а також на підставі ст..1200 ЦК України 9413,34 грн.- відшкодування сум у зв*язку з втратою онуком годувальника за період з 17.12.2014 р. по 31.05.2015 р., а також стягувати з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 щомісячно до досягання ним повноліття 1716,66 грн., а в разі продовження навчання - до досягнення ОСОБА_8 23 років..

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_2, показів потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 вина ОСОБА_2 також знайшла своє підтвердження і іншими доказами, дослідженими судом, належність і допустимість яких ніким не оспорюється та не спростовується:

так , з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події вбачається, що зіткнення транспортного засобу з пішоходом ОСОБА_6 відбулось на перехресті вулиць на пішохідному переході , ДТП відбулась в темний час доби, але освітлення було , так як вулиця була освітлена міською лінією електромережі , дорога має асфальтове покриття (т.1 а.п.5-10); довідкою Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології , відповідно до якої 17.12.2014 року з 18 по 19 години в м. Дніпропетровську опадів не зафіксовано, видимість 10 км , температура повітря становила відповідно - +5,9 С + 6,5 С (т.1 а.п. 34); актом обстеження дорожніх умов на автомобільній ділянці , з якого вбачається, що стан проїзної частини дороги н момент огляду був сухим ( т.1 а.п.108-109); висновком судово - медичної експертизи № 2322\409-Е про те, що потерпілій ОСОБА_6 в результаті дорожньої транспортної пригоди було заподіяно наступні тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла - рана у лівій тім*яній ділянці,синець на нижній повіці правого ока , крововилив у товщі м*яких покривних тканин голови ,переломи кісток черепу,крововиливи під м*якою мозковою оболонкою;переломи ребер праворуч та ліворуч по різним анатомічним лініям; крововиливи у легенях ,клітковині нирок та селезінки,розриви селезінки та печінки;розрив лівого крижово-клубкового з*єднання;переломи лівих та правих лобкових кісток;лівої ліктьової та правої плечової кісток,лівої лопатки,лівих малогомілкової та великогомілкової кісток;крововиливи у м*яких тканинах відповідно переломів ,ділянці лівого колінного суглобу; садно у ділянці правого колінного суглобу садна на зовнішній поверхні лівого стегна. Вказані тілесні пошкодження прижиттєві, причинені незадовго до настання смерті , у своїй сукупності стосовно до живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень,як ті, що призвели до настання смерті ;причинені від дії тупого предмету ( предметів) чи о такий (такі) , можливо за умови при дорожньо - транспортній пригоді , при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом, та,вірогідно, відкиданням та травмуванням її об дорожнє покриття , що підтверджується характером та локалізацією наявних на трупі тілесних ушкоджень. В момент первинного контактування з травмуючим її рухаючимся транспортним засобом потерпіла була звернута до нього лівою частиною тіла та, вірогідно, перебувала у нерухомому стані (т.1 а.п. 56-57); комісійної судово-медичної експертизи № 63 про те, що характер виявлених тілесних ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_6 свідчать про те, що вони виникли від дії тупих твердих предметів , а також при падінні та ударі о подібні ,могли виникнути в процесі дорожньо- транспортної події 17.12 2014 року .Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень , комісія експертів зробила висновок про те, що в момент первинного контакту потерпіла була повернута лівою половиною тіла відносно транспортного засобу, який рухався , в результаті чого виникли пошкодження в області зовнішньої поверхні лівого стегна у вигляді садна, крововиливів в області лівої нижньої кінцівки,осколкових переломів лівої малогомілкової і великогомілкової кісток з крововиливами навколо, розрив лівого крижово-клубового з*єднання та обох лобкових кісток ,перелому лівої ліктьової кістки з подальшим ударом лівою половиною голови о частини транспортного засобу, відкиданням потерпілої від транспортного засобу,що супроводжувалося струсом тіла , з подальшими ударами о тверде покриття грунту областю правої верхньої кінцівки ,правою половиною голови, задньою поверхнею тіла. Якихось судово- медичних даних, які б дозволили зробити висновок стояла чи рухалась потерпіла ОСОБА_6 в момент первинного контакту з транспортним засобом ,не встановлено. ( т.1 а.п. 168-178); висновком транспортно - трасологічної експертизи № 70\29-19 про те, що контактування автомобіля «HYUNDAI SONATA» з пішоходом відбулось ймовірніше правою передньою частиною . Місце наїзду було в повздовжньому напрямку ,розташовувалося на деякій відстані перед осипом скла ,за напрямком руху до вул..Ладозька ( т.1 а.п. 99-101); протоколами слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_2, з яких вбачається, що в ході експерименту було задіяно автомобіль статист тієї ж марки та з тими ж технічними характеристиками , що й автомобіль - учасник ДТП , при цьому були проведені виміри швидкості, з якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 за допомогою деселерометра « VZM 300» та були проведені виміри відстані , з якої водій ОСОБА_2 побачив перешкоду на дорозі - пішохода ОСОБА_6 ( т.1 а.п.127-131, 155-158); висновком судово - автотехнічної експертизи № 70\27-106 , відповідно до якої в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України і знаходились в причинному зв*язку з подією даної ДТП; водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода застосувавши своєчасно екстрене гальмування при русі з максимально допустимою швидкістю руху автомобіля в межах населеного пункту 60 км \ год. ( т.1 а.п. 149-152); висновком комплексної комісійної судової автотехнічної , транспортно - трасологічної та судово-медичної експертизи № 1018-1019-15 , відповідно до якого водій автомобіля « Хюндай Соната» ОСОБА_2 не мав технічної можливості при швидкості руху автомобіля 70 км\год. запобігти технічному характеру настання дорожньо- транспортної пригоди наїзду на пішохода ОСОБА_6, а при допустимій швидкості руху в 60 км\год. мав таку можливість. в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.12.4,12.9(б),18.1 Правил дорожнього руху України,які знаходяться в причинному зв*язку з технічним характером дорожньо-транспортної пригоди ( т.1 а.п. 183-193).

Таким чином,аналіз належних і допустимих доказів в їх сукупності дає суду підстави вважати, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом , що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , в ході судового розгляду повністю знайшла своє підтвердження.

При вирішення питання про вид та міру покарання, які слід застосувати обвинуваченому ОСОБА_2 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який скоїв злочин з необережності,відповідно до ст..12 КК України даний злочин є тяжким, обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно дост. 66 КК Українипом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд вказує повне визнання ним своєї винуватості , щире каяття, вжиття заходів для часткового відшкодування матеріальної шкоди потерпілим під час досудового розслідування.

Обставин, які відповідно дост. 67 КК Україниобтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом не встановлено.

Тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе в умовах ізоляції від суспільства з обранням йому міри покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілих щодо стягнення з обвинуваченого на їх користь та користь малолітнього сина загиблої моральної шкоди, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та чи близьких родичів. Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного поновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного відновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла, за наявності її вини.

Суд приходить до висновку про наявність у потерпілих ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5 моральних переживань, нервових потрясінь, оскільки родина втратила рідну людину.

У зв'язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що заявлена ??сума у 100000 гривень, як компенсація моральної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого на користь кожного потерпілого , і це буде адекватною сатисфакцією їх моральних страждань.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ст..61 КПК України обов*язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред*явлення в кримінальному провадженні цією особою цивільного позову.

Цивільний позивач має права та обов*язки ,передбачені ст..55 КПК України для потерпілого , в частині, що стосуються цивільного позову.

Як вбачається з документів, долучених до позову , у загиблої залишися малолітній син - ОСОБА_8, який був залучений до участі в справі в якості малолітнього потерпілого.

Якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа, її процесуальними правами користується законний представник, якими відповідно до ст..44 КПК України мають право бути батьки, а у разі їх відсутності інші повнолітні близькі родичі чи члени сім*ї.

Виходячи зі змісту ст..258 СК України баба і дід мають право звернутися до суду за захистом прав та інтересів неповнолітніх онуків без спеціальних на те повноважень.

Родинні зв*язки ОСОБА_3 з Лук*янчуком ОСОБА_8 підтверджені наявними в матеріалах провадження свідоцтвами про народження, смерть, укладання шлюбу , тому ухвалою суду до участі в справі в якості законного представника малолітнього потерпілого залучена його бабця ОСОБА_3..

Отже , виходячи з аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про те, що потерпіла ОСОБА_3 має правові підстави представляти інтереси малолітнього онука в судовому засіданні.

Згідно ст..1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи,які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Шкода відшкодовується :

1) дитині до досягнення нею вісімнадцяти років ( учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки ,яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні ,але не мають права на відшкодування шкоди.

Особливістю даного деліктного зобов*язання є те, що результатом шкоди ,завданої життю фізичної особи , є її смерть. Внаслідок цього остання не може бути суб*єктом цивільних правовідносин , так як , виходячи з фідуціарного ( особистого) характеру правовідносин , вони не допускають правонаступництва, але, у разі настання смерті потерпілого, право на відшкодування шкоди отримують непрацездатні особи, які були у нього на утриманні.

Таким чином,виходячи з вимог зазначеної норми матеріального права, враховуючи те, що неповнолітній син перебував на утриманні загиблої під час ДТП ОСОБА_6 , а також, беручи до уваги , що за останні повні три місяці ,які передували смерті ОСОБА_6, середньомісячна заробітна плата останньої складала 3433,33 грн, частка , яка припадала на утримання її малолітнього, а значить , і непрацездатного сина , дорівнювала половині доходу померлої, то за період з 17.12.2014 року до 31.05.2015 р. з обвинуваченого слід стягнути на користь ОСОБА_8 у зв*язку зі смертю годувальника 9413,94 грн., виходячи з розрахунку : 1716,66 грн.: 31 х 15= 830,64 грн.- за грудень 2014 р., а також 1716,66 грн. х 5 місяців ( 01.01.2015 р.- 31.05.2915 р.) = 8583,30 грн.

Також суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_2, починаючи з 01.06.2015 року слід стягувати на користь ОСОБА_8 щомісячно по 1716 грн.66 коп. до досягнення ним повноліття.

Тому в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог про стягнення щомісячно на користь ОСОБА_8 до досягнення ним 23-річного віку таких же сум , в разі , коли той буде навчатись в учбовому закладі, вимоги позову є такими , що не підлягають задоволенню у зв*язку з тим, що дана подія ще не наступила ,а рішення суду не може бути постановлене « під умовою» та на майбутній час, тому в цій частині позову слід відмовити,роз*яснивши цивільному позивачу право на звернення до суду з аналогічними вимогами в рамках цивільного судочинства в разі настання такої події.

Крім того , виходячи з того, що малолітній син загиблої залишився без батьківської опіки, враховуючи безповоротність втрати близької людини, виходячи з вище наведених норм матеріального права ( ст..ст.23,1167 ЦК України) ступеню та глибини моральних страждань малолітнього сина потерпілої, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення на його користь на рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку , суд стягує з обвинуваченого на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, витрати за проведення експертиз № 70\29-19 від 13.02.2015 року в сумі 786,24 грн., № 70\ 27- 106 від 20.02.2015 р. в сумі 786,24 грн.., № 1018\1019-15 від 15.05.2015 р. в сумі 6144,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь експертних установ (а.п.99,148,182).

Запобіжний захід ОСОБА_2 . не обирався.

Керуючись ст.ст.314,472-475 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 2ст. 286 КК Українита призначити йому покарання у вигляді 5 ( п*яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 ( три ) роки.

Після набрання законної сили даним вироком зобов*язати Самарський РВ Дніпропетровського УМВС ГУМВС України в Дніпропетровській області затримати ОСОБА_2 , помістивши його в СІЗО м. Дніпропетровська для подальшого етапування до місць відбування покарання.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на рахунок відшкодування моральної шкоди по 100000 ( сто тисяч ) гривень кожному.

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок відшкодування матеріальної шкоди ( 1\2 частку середньомісячного заробітку ОСОБА_6 ) на користь ОСОБА_8 9413 ( дев*ять тисяч чотириста тринадцять) грн..94 копійки, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 01.06.2015 року до досягнення останнім повноліття 31.08.2017 року , щомісячно по 1716 ( тисячу сімсот шістнадцять) грн.66 коп.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьнауково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (ЄДРПОУ 26238495) витрати за проведення судової експертизи № 1018\1019-15 від 15.05.2015 р. в сумі 6144 ( шість тисяч сто сорок чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (УДКСУ у Самарському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, № рахунку: 31113115700010, МФО: 805012, ЄДРПОУ: 37989295) витрати за проведення судової експертизи № 70/29-19 від 13.02.2015 року в сумі 786 (сімсот вісімдесят шість)грн. 24 коп., а також за проведення експертизи 70/27-106 від 20.02.2015 року в сумі 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 24 коп., а всього - 1572 ( тисячу п*ятсот сімдесят дві) грн..48 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Н.М. Грицаюк