Рішення № 45038695, 09.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2015 р.Справа № 916/1908/15

Позивач: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК"

про стягнення 520 166,51 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тарабанчук С.С. - довіреність від 22.05.2015р.

Ткаченко О.Ю. - довіреність від 22.05.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) (далі - ДП АМПУ), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" (надалі - ТОВ "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТИК") про стягнення зз відповідача суми податку на додану вартість у розмірі 24714,72 дол. США, що на день подання позову складає 520166,51 грн.

08.06.2015р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 14591/15) про покладення Адміністрацію Маріупольського морського порту витрат за послуги перекладача у сумі 2200 грн., яке судом було розглянуто та враховане при винесенні рішення по справі.

Позивач - Адміністрація Маріупольського морського порту, в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить його клопотання (вх. № 13586/15) про перенос розгляду справи на іншу дату та присутність представника позивача - Ямпілець Ю.Г. на оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, поштові повідомлення, повернуті на адресу суду з відміткою про вручення позивачу поштової кореспонденції, які наявні в матеріалах справи, про поважність підстав неявки свого представника в судове засідання, що відбулося 09.06.2015р. суд не повідомив.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача - ТОВ " ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 13239/15).

В процесі розгляду справи представником відповідача були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

30.12.2013р. між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії ДП "АМПУ" (далі - Адміністрація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" (далі - Агент) було укладено договір № 276-П-МАФ-13 (далі - Договір) про надання Адміністрацією послуг з обслуговування суден, що агентуються Агентом.

Відповідно до умов Договору Адміністрація зобов'язувалася: проводити обслуговування суден згідно Звідом звичаїв морського порту Маріуполь та Кодексу торговельного мореплавства України (п.2.1.1.доовору); складати попередній рахунок на оплату обов'язкових портових зборів (крім маякового) та інших послуг (п.2.1.2.); після закінчення навантаження/розвантаження суден, що обслуговуються надавати агенту дисбурсментських рахунок на портові збори та послуги. Після виходу судна з порту - на додаткові послуги, відповідно до п.3.5. договору (п.2.1.3.).

В свою чергу Агент за договором зобов'язаний, зокрема: надавати Адміністрації до підходу суден, що обслуговуються агентом, інформацію, необхідну для складання попереднього рахунку, тощо (п.2.2.4.); впродовж години з моменту відкриття кордону надавати в відділ дисбурсментських рахунків адміністрації попередньо зняті з суден, що обслуговуються, вантажні документи, а також документи, що підтверджують розмірення судна (п.2.2.5.); від імені та за дорученням судновласника сплачувати Адміністрації суми портових зборів та надання послуг у відповідності з порядком, зазначеним у розділі 3 Договору (п.2.2.8.).

Положеннями розділу 3 Договору визначено порядок розрахунків, зокрема:

Вартість послуг адміністрації розраховується за діючими в Адміністрації правилами і ставками, які визначені в Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

У разі зміни цін на підставі діючого законодавства України з перегляду вартості портових зборів та порядку їх застосування, Адміністрація письмово інформує про це Агента. В разі зміни вартості сторони вносять зміни до договору, шляхом підписання додаткової угоди (п.3.1.).

У відповідності до п.3.2. договору Агент від імені та за дорученням судновласника сплачує Адміністрації: вартість обов'язкових портових зборів - згідно діючого законодавства України (п.3.2.1.); вартість додаткових послуг, наданих за заявою судновласника, що надається адміністрацією - згідно встановленим в Адміністрації правилам і ставкам (п.3.2.2.).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що у разі ненадходження платежів на рахунок Адміністрації, а у вихідні і святкові дні банківської гарантії в термін, вказаний в п.3.3.договору, Адміністрація (згідно з ст. 91 КТМ України) затримує судно до моменту сплати належних зборів, штрафів та інших платежів.

Згідно із п.3.6. Договору остаточні дисбурсментські та інші рахунки виставляються Адміністрацією впродовж 5 - ти робочих днів після надання відповідних послуг.

Сплата остаточних дисбурсментських рахунків проводиться впродовж 5 - ти банківських днів з моменту отримання рахунків (за умови відсутності заперечень за розрахунками Адміністрації) (п.3.7. договору).

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що при наявності у агента мотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов'язаний безспірну суму сплатити в порядку, передбаченому п.3.7., а по спірним питанням надати Адміністрації обґрунтовані мотиви відмови у письмовому не пізніше 5 - ти робочих днів з моменту отримання рахунку. У разі не надходження мотивованих заперечень Агента впродовж вищезазначеного строку, претензії Агента по виставленому рахунку Адміністрацією не приймаються та рахунок вважається цілком акцептованим.

Приписами п.3.11. Договору встановлено, що сплата за Договором здійснюється Агентом по суднах, що плавають під українським прапором, українських судновласників - в гривнях по курсу НБУ, що склався на день надання послуг; по суднах судновласників-нерезидентів - в доларах США. При цьому, податок на додану вартість сплачується згідно з діючим законодавством України.

29.12.2014р. між Адміністрацією та агентом було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони вносили зміни та уточнення до деяких пунктів діючого Договору.

У період з вересня по грудень 2014р. до морського порту Маріуполь заходили судна, агентування яких здійснював Відповідач.

Відповідно до умов Договору, за ці суднозаходи Позивачем були нараховані до сплати суми портових зборів (без урахування ПДВ) та вартість послуг з обслуговування суден.

Відповідні рахунки були Відповідачем оплачені в повному об'ємі.

При цьому, 08.04.2015р. Адміністрацією було донараховано ПДВ по восьми таким перевезенням за 2014р. та оформлені відповідні рахунки, а саме:

№ 1616-В на суму 1640,34 дол. США, № 1619-В на суму 3614,70 дол. США, № 1716-В на суму 2904,33 дол. США, № 1751-В на суму 2820,04 дол. США, № 1759-В на суму 6370,61 дол. США, № 1760-В на суму 2904,33 дол. США, № 1999-В на суму 1640,33 дол. США, № 2004-В на суму 2820,04 дол. США, на загальну суму 24714,72 дол. США.

З цього приводу Адміністрацією 22.04.2015р. на адресу Агента було направлено листа за № 17-01-12/436 в якому було зазначено, що у наданих Агентом вантажних маніфестах у графі "порт навантаження" зазначено "NEUTRAL WATERS, BLACK SEA" (нейтральні води, Чорне море), що не є іноземним портом та, відповідно, підставою для застосування пільги по сплаті ПДВ та запропоновано Агенту сплатити заборгованість в термін, передбачений Договором.

При цьому, свою позицію Позивач обґрунтовує наступним.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в Україні встановлені Порядком справляння та розміри портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316 "Про портові збори".

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України.

Згідно з пунктом 1.13. Порядку встановлено, що податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

За статтею 132 Кодексу торговельного мореплавства України міжнародним є перевезення між портами України та іноземними портами.

Статтею 1 Закону України "Про морські порти України" поняття морський порт визначено, як визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

З наведених норм законодавства випливає, що підставою для звільнення від оподаткування в порядку пункту 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України є документальне підтвердження факту перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів між портами України та іноземними портами.

В обґрунтування своєї позиції, Позивач посилається на індивідуальне податкове роз'яснення Міністерства доходів і зборів України № 17866/6/99-99-19-04-02-015 від 19.12.2013 надане на адресу ДП "Адміністрація морських портів України".

Згідно ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України підтвердженням морського перевезення є укладений договір морського перевезення вантажу. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: рейсовий чартер; коносамент; інші письмові докази.

На підтвердження наявності договору морського перевезення вантажу, Відповідачем були надані Позивачеві вантажні маніфести (cargo manifest) в яких в графі "Port of loading" (порт навантаження) зазначено "neutral waters, black sea" (нейтральні води, Чорне море).

Як зазначає Позивач, зазначена обставина не є підтвердженням наявності договору міжнародного морського перевезення в розумінні ст.132 Кодексу торговельного мореплавства України, а відтак, для звільнення від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України не має достатніх документальних підстав.

На день подання цієї позовної заяви, встановлений Договором термін для оплати сплинув, а рахунки залишені без оплати.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму ПДВ у сумі 24714,72 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на день подання позову складає 520166,51 грн.

Відповідач проти позову заперечує , посилаючись на те, що на його думку, донарахування ПДВ обґрунтоване неправильним (безпідставним) застосуванням п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України про звільненням від ПДВ на послуги за вищевказаними суднозаходами, через те, що перевезення не є міжнародним.

Вказані додаткові рахунки до дисбурсментських рахунків за суднозаходи у 2014 році відповідач отримав лише разом з листом Позивача від 22.04.2015 року №17-01-12/436, після чого Відповідач негайно, в порядку п. 3.8 Договору, надав заперечення у листі від 23.04.2015 року №116/2015 (копія листа Відповідача додається до відзиву) і направив на адресу Позивача разом із листом пакет документів, які додатково підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення та висловив прохання про відкликання (сторнування) вищезазначених рахунків.

Як зазначає Відповідач, первинний лист Позивача з таким самим номером і датою від 22.04.2015 року №17-01-12/436 (наявний в матеріалах справи) містив перелік додаткових дисбурсментських рахунків окрім як за суднозаходи у 2014 році, так і за суднозаходи у 2015 році, і саме на цей лист була дана відповідь Відповідачем своїм листом за № 116/2015 від 23.04.2015р. із наданням копій усіх підтверджуючих документів.

Тим не менш, правова позиція Позивача ґрунтується на тому, що, виходячи з документів, які надав Агент Адміністрації, в графі порт навантаження зазначено "нейтральні води, Чорне море", а не іноземний порт, на підставі чого Позивач вважає, що це не є документами, які підтверджують міжнародне перевезення згідно з договором міжнародного морського перевезення вантажу і розумінні ст. 132 КТМ України, а ця обставина, на думку Позивача, не дає підстав для звільнення Агента від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст. 197 ПК України, що й зумовило звернення Позивача до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України "Про морські порти" визначено , що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України (надалі - КТМ України) під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Частина 1 ст. 115 КТМ України визначено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно зі ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України У морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

В силу положень ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в Україні встановлені "Порядком справляння та розмірив портових зборів", затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316 "Про портові збори".

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Вартість будь-якої послуги, роботи, товару відповідно до чинного законодавства включає в себе податок на додану вартість, і наявність між сторонами спору про стягнення заборгованості за надані послуги, в тому числі й стосовно правильності визначення позивачем вартості наданих послуг, не змінює правової природи відносин між сторонами у справі, що виникли із господарського договору, саме як господарських.

Отже, з урахуванням того, що позовні вимоги пов'язані з обґрунтованістю ціни за послуги, надані на підставі господарського договору, а також з огляду на те, що сторонами у спорі виступають суб'єкти господарювання, відповідні спори підлягають вирішенню господарськими судами.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення платників податку, умов реєстрації суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість, визначення бази оподаткування регламентується Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У вирішенні спорів, пов'язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах, слід враховувати, що підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість відповідно до наведених положень статті 197 ПК України є підтвердження належними доказами здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

За приписами підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Стягнення портових зборів як за міжнародне перевезення виключає можливість стягувати податок на додану вартість.

Відповідно до п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

У п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України застосовується терміни "міжнародне перевезення" і "вантаж" зміст яких Податковим кодексом України не визначається.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства (Лондон, 9 квітня 1965 p.), яка ратифікована Україною у 1993 році, вантаж - це будь-які товари і будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за винятком пошти, судових припасів, судових запасних частин і спорядження, особистих речей команди і багажу, що слідує з пасажирами:

Згідно зі ст. 132 КТМ України перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Таким чином, міжнародним перевезенням є перевезення між українськими портами та іноземними портами.

У визначенні "міжнародного перевезення" істотне значення має правильне розуміння того, що є "портом", і що є "перевезенням" (ці обставини мають таке саме істотне значення і для визначення того, що є "каботажним перевезенням" згідно зі ст. 131 КТМ України).

Враховуючи те, що Порт Маріуполь є українським морським портом, то до виниклих правовідносин між Позивачем та відповідачем слід застосовувати Закон України "Про морські порти України".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

На думку суду, між Позивачем та Відповідачем має місце спір, пов'язаний із перевезенням вантажу із використанням суден, які агентував Відповідач, а тому до спірних правовідносин слід застосувати главу 2 КТМ України (Договір морського перевезення вантажу).

Згідно зі ст. 133 КТМ України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

З системного аналізу зазначеної правової норми слідує, що перевезенням є зобов'язання здійснити переміщення дорученого вантажу з одного порту в інший порт. Промежуточні переміщення вантажу та/або заміна транспортного засобу (зокрема, переміщення вантажу з судна на судно), не мають істотного значення для правової кваліфікації руху такого вантажу як перевезення вантажу за договором морського перевезення.

Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, Позивач вважає, що міжнародним перевезенням є тільки рух конкретного судна з вантажем між іноземним портом і українським портом.

Але, суд не може погодитись із такою позицією Позивача, оскільки у розумінні ст. 131 і 132 КТМ України існує тільки два види перевезень: каботажне перевезення і міжнародне перевезення.

Вид перевезення (міжнародне чи каботажне) впливає на наступні фактори, зокрема на наявність або відсутність ПДВ. Якщо перевезення є каботажним, то за загальним правилом - ПДВ нараховується на цю суму портових зборів; якщо перевезення є міжнародним, то за спеціальним правилом п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України ПДВ діє звільнення від сплати ПДВ на суму портових зборів.

На думку суду, Позивач не прийняв до уваги докази існування та змісту договору морського перевезення наданими Відповідачем, згідно з яким здійснювалось міжнародне перевезення виходячи з наступного.

По-перше, Відповідачем Позивачеві були надані не маніфести ("cargo manifest), а коносаменти.

Відповідно до ст. 144 КТМ України України маніфест - це документ на вантаж, форма якого встановлюється Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом" №1098 від 13.12.2004р. (надалі - Правіла)

Із ретельного аналізу норм Правил, суд дійшов висновку, що додані Позивачем до позову документи, які він називає маніфестами ("cargo manifest"), ними не являються, бо не відповідають вимогам, що пред'являються до маніфесту.

Згідно зі ст. 135 КТМ України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Стаття 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначає реквізити коносамента, але відповідно до ст. 13 КТМ України правила цього кодексу поширюються на морські судна, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами не встановлено інше.

Згідно зі ст. З "Міжнародної конвенції щодо уніфікації деяких правил про коносамент 1924 року" визначено мінімальний обсяг інформації (реквізитів), який має бути зазначено у коносаменті, щоб цей документ вважався коносаментом:

Додані до Позовної заяви Позивачем документи містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати їх як коносаменти, а саме, вони містять такі реквізити:

Найменування вантажу, що дозволяє його ідентифікувати;

Вага вантажу;

Зовнішній вид та видимий стан вантажу;

Місце призначення (вивантаження) вантажу;

Найменування отримувача та інші.

По-друге, нарахування ПДВ на портові збори, сплачені з суден, із іноземним вантажем, перевантаженим на них в нейтральних водах Чорного моря, відбулось без дослідження та без врахування Позивачем документів, що підтверджують здійснення вказаними суднами міжнародного перевезення за договором морського перевезення вантажу.

У наданих Позивачем коносаментах в графі порт навантаження зазначено "нейтральні води, Чорне море" ("NEUTRAL WATERS BLACK SEA"). Таким чином, на думку Позивача, цієї обставини достатньо, для встановлення факту відсутності міжнародного перевезення вантажу між портами України та іноземними портами, а також встановлення відсутності міжнародного перевезення за договором морського перевезення вантажу в розумінні ст. 132 КТМ України, що не дає підстав для звільнення від сплати ПДВ в порядку п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, разом із листом від 23.04.2015 року №116/2015р. Відповідач надав Позивачу перелік документів, що підтверджує наявність міжнародного договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

В даному випадку, коносаменти були оформлені як при навантаженні імпортного вантажу в іноземному порту (Norfolk,Virginia, USA, Baltimore, Maryland та Westshore, Canada), так і під час перевантаження на судно в "нейтральних водах Чорного моря" (копії коносаментів великих суден додаються). Вказані документи були додатково надані Позивачу листом

Відповідно, поряд з коносаментами є ряд товаросупровідних документів, які також підтверджують, що дане перевезення є міжнародним, зокрема митні декларації, які були оформлені у порту вивантаження та підтверджують, що вантаж завозився в режимі імпорту (копії додаються), а також "стейтмент оф фектс" ("Statement Of Facts"), що підтверджують факт перевантаження вказаного вантажу з судна, завантаженого в іноземному порту (копії митних декларацій та "стейтмент оф фектс" великих і малих суден додаються). Вказані документи також були додатково надані Позивачу листом від 23.04.2015 року №116/2015.

Крім того, слід врахувати, що імпортний вантаж в таких випадках навантажується на судно в іноземному порту, а у нейтральних водах Чорного моря відбувається лише перевантаження вказаного вантажу на інше судно, внаслідок чого таке перевантаження стає частиною договору міжнародного перевезення вантажу з іноземного порту до українського порту та є випадком, коли сторона договору "перевізник" представлена кількома особами-судновласниками, що не суперечить положенням ч. З ст. 202 ЦК України, згідно з якою в правочині сторона може бути представлена однією або кількома особами, а також ч. 2 ст. ст. 510 ЦК України, відповідно до якої у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Таким чином, на думку суду, перевантаження імпортного вантажу у нейтральних водах є частиною договору міжнародного перевезення вантажу з іноземного порту до українського порту, а судна із цим вантажем мають статус суден, які здійснюють міжнародне перевезення, тобто учасники цього перевезення перебувають у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу, внаслідок чого судновласники через своїх агентів не сплачують ПДВ при споживанні послуг, які сплачуються у складі портових зборів відповідно до п. 197.9 ст. 197 ПК України.

Отже, надані Відповідачем Позивачу документи про те, що вантаж був завантажений в іноземному порту та перевантажений на судно в нейтральних водах Чорного моря і вивантажений в порту України - є свідченням того, що вказані у документах судна приймають участь у міжнародному перевезенні. згідно з договором морського перевезення вантажу.

Окрім того, слід додатково зазначити, що згідно п. 54 ст. 4 Митного кодексу України - "судно закордонного плавання" - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

"Митною територією", згідно ст. 9 Митного кодексу України, України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно, судна завантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами митної території України із оформленням відповідних коносаментів, є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення, про що свідчать митні декларації (додаються до відзиву).

Як вбачається із матеріалів справи, всі судна, що обслуговувалися Відповідачем, та по яким Позивачем донараховано ПДВ, перетинали державний кордон України з відповідним оформленням ГТД на вантаж та Актів здійснення комісійного контролю судна у пунктах пропуску для морського, річкового та паромного сполучення (Прихід) із відповідними відмітками органів державного пограничного та митного контролю.

Як зазначає Відповідач та не спростовує Позивач, під час нарахування портових зборів суднам, що агентувались Відповідачем та прибували в морський порт Маріуполь у вересні-грудні 2014 року, Позивачем було використано ставки портових зборів як для суден міжнародного перевезення, що підтверджується відповідними рахунками.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, дійшов до висновку, що Позивачем належним чином не доведено та не обґрунтовано заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим у задоволені позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) - слід відмовити повністю.

У відповідності до ст.44-49 ГПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути 2 200,00 грн. витрати за послуги перекладача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) - відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРЮОФОП 38727770) в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 3, код ЄДРЮОФОП 38728439) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 9/1, код ЄДРЮОФОП 36978722) витрати за послуги перекладача в сумі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп.

()()

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 15 червня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський