Рішення № 45038449, 08.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2015 р.Справа № 916/1845/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ"

про стягнення 7286,18 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Зеленюк С.Г. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 08.06.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Зеленюк С.Г. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ" про стягнення заборгованості в сумі 15579,17грн., яка складеться з основного боргу в розмірі 10000грн., пені в сумі 3198,07 грн., 3% річних в розмірі 353,10грн. та інфляційних витрат в сумі 2029грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. було порушено провадження по справі №916/1845/15.

02.06.2015р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17286,18грн., яка складеться з основного боргу в розмірі 10000грн., пені в сумі 3198,07 грн., 3% річних в розмірі 375,11грн. та інфляційних витрат в сумі 3713грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2015р. провадження по справі в частині стягнення з відповідач суми основного боргу в розмірі 10000грн. було припинено на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 20.05.2015р. та від 05.06.2015р., відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ" (Дистриб'ютор) був укладений договір дистрибуції № 91 (далі - договір).

Згідно п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Дистриб'ютору соки, напої, мінеральну воду та інші продовольчі товари (надалі - товар), а Дистриб'ютор зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Ціна, кількість і асортимент товару, що поставляється вказується в товарно-транспортних або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п1.2 договору).

Розділом 3 договору визначена сума договору та умови оплати. Так, згідно п.3.1 договору загальна сума договору складає загальну суму вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних. Дистриб'ютор зобов'язаний здійснювати оплату кожної партії поставленого товару на умовах відтерменування платежу строком на 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару. Дистриб'ютор здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 договору). Днем оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що датою поставки вважається дата одержання товару Дистриб'ютором на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних обома сторонами договору.

Передача-приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженим представниками сторін на підставі товарно-транспортних накладних. Дистриб'ютор зобов'язується прийняти поставлений товар відповідного асортименту в повній кількості вказаній в замовлені останнього (п.5.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі виконав, поставив відповідачу товар на загальну суму 42413,01грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладеними №5088, №5089 від 05.09.2014р.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав за отриманий товару розрахувався частково на загальну суму 32412.01грн. в зв'язку з чим на момент звернення до суду за ним рахувалась заборгованість в суму 10000грн.

Проте під час розгляду справи в суді відповідна сума заборгованість відповідачем була сплачена, що підтверджується виписакою по рахунку ТОВ „ЕКО-СФЕРА".

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором дистрибуції № 91 від 01.08.2014р. щодо розрахунку за отриманий Товар Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом між сторонами по справі був укладений договір дистрибуції № 91 від 01.08.2014 умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у відповідача дійсно існувала заборгованість за отримані товар в розмірі 10000грн. яка під час розгляду справи ним була сплачена, в зв'язку з чим провадження по справі в цій частині, як це вже зазначалось, було припинення на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Проте, факт сплати заборгованості відповідачем не позбавляє позивача права нарахування штрафних санкцій.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором дистрибуції № 91 від 01.08.2014р., а саме несвоєчасно сплатив позивачу вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 3198,07грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (суми заборгованості), що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3198,07грн. за порушення грошових зобов'язань за договором дистрибуції № 91 від 01.08.2014р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання по договору №91 від 01.08.2014р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА" по сплаті за отриманий товар відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 375,11грн. та інфляційні витрати в розмірі 3713грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ" трьох відсотків річних в сумі 375,11грн. та інфляційні витрати в розмірі 3713грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ" (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, 55; код: 39234533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-СФЕРА" (22403, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45; код: 32320552) 3198 (три тисячі сто дев'яносто вісім)грн. 07 коп. - пені, 375 (триста сімдесят п'ять)грн. 11коп. - 3% річних, 3713 (три тисячі сімсот тринадцять)грн. - інфляційних витрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 15 червня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна