Рішення № 45037208, 03.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 911/1091/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник", м. Київ

до Ірпінської міської ради Київської області, м. Ірпінь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ

про розірвання договору оренди землі

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" (надалі позивач) заявлено позов до Ірпінської міської ради Київської області (надалі відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору оренди землі.

Посилаючись на набуття ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на орендованій позивачем земельній ділянці, останній просить суд розірвати договір оренди з підстав ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 377, 651, 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.04.2015 р.

14.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 28.04.2015 р.

28.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позов, згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 13.05.2015 р.

13.05.2015 р. представниками учасників судового процесу подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 911/1091/15 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р.

У судовому засіданні 03.06.2015 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, а представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду від 13.05.2015 р.

Згідно абзацу дев'ятого пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

01.05.2014 р. між Ірпінською міською радою (орендодавець, відповідач у справі) та ТОВ "Господарник" (далі-орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н (далі-договір), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування та експлуатації складу паливно-мастильних матеріалів, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6-а.

Пунктом першим договору передбачено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення, які належать орендарю земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,3914 га, в тому числі: 0,3914 га - забудованих земель. На земельній ділянці знаходиться: магазин. Грошова оцінка земельної ділянки складає: 689387 грн. згідно довідки Ірпінського міського відділу земельних ресурсів про визначення грошової оцінки земельної ділянки №430 від 19.08.2003 р.

Договір укладається на термін 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п. 2.2. договору).

Договір зареєстровано Ірпінським міським відділом земельних ресурсів, в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди 01.05.2004 р. за №222.

На виконання договору відповідач передав, а відповідач прийняв у позивача спірну земельну ділянку, що підтверджується підписаним та скріпленим відтисками печаток обох відповідачів актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.05.2004 р.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором протягом строку його дії виконував належним чином, сплачував орендну плату, що підтверджується листом Ірпінської ОДПІ №932/10/10-32-23-15 від 13.02.2015 р. та актом №281-20 від 13.02.2015 р., які наявні в матеріалах справи.

Водночас, 12.08.2014 р. між ТОВ "Господарник" (продавець) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежиле приміщення загальною площею 2080,80 кв.м., прибудоване до житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Ленінградська, 6а та зобов'язується сплатити продавцю грошову суму, що обумовлена договором.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3914 га за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6-А, кадастровий номер 3210900000:01:102:0005, яка використовувалася продавцем на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2004 року, укладеного з Ірпінською міською радою Київської області. Право користування вказаною земельною ділянкою переходить до покупця після набуття ним права власності на нерухоме майно, яке є предметом цього договору, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, а також статті 7 Закону України «Про оренду землі».

Договір посвідчено 12.08.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстровано в реєстрі за №537.

18.02.2015 р. позивачем було вручено відповідачу вимогу (заяву) №15-18/02 від 18.02.2015 р. про розірвання договору оренди, відповідно до якого у зв'язку з укладенням 12.08.2014 р. договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, позивач просив відповідача прийняти рішення про розірвання договору. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами частини першої ст. 173, частини першої ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктами «а», «е» частини першої ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частинами першою та третьою ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 ЗК України).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду наведено, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи встановлення факту відчуження позивачем нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, наявність якого є підставою для розірвання договору оренди в порядку пункту "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі №3-15гс13 за позовом ВАТ "Електропівденмонтаж-3" до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача прийняти орендовану земельну ділянку у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

При винесенні даного рішення судом також було враховано встановлену ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України обов'язковість рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Твердження відповідача на те, що позивач ухиляється від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати за спірну земельну ділянку оцінюються судом критично, оскільки вказані обставини не є підставою для незастосування до спірних правовідносин положень ст. 141 ЗК України, тому, що спір у даній справі виник у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на об'єкт нерухомості, який розташований спірній орендованій земельній ділянці, а не неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 01.05.2004 р.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі № 222 від 01.05.2004 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та Ірпінською міською радою Київської області.

3. Стягнути з Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А; код ЄДРПО України 33800777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6, літ. «А»; код ЄДРПО України) - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін