Ухвала суду № 45037167, 11.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"11" червня 2015 р. Справа № 911/4472/13

За заявою Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»

до Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича

за участю Романішіна Євгенія Володимировича, Нізамієва Вадима Миколайовича, Калиниченко Валентини Іванівни та Барабащук Софії Степанівни

про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника

у межах провадження у справі № 911/4472/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича

Суддя Лутак Т.В.

Представники:

від Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»: Паньковський С.І.

від Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича: не з'явилися

від ліквідатора банкрута: Левицький А.О.

від Романішіна Євгена Володимировича: Романішін Є.В.

від Нізамієва Вадима Миколайовича: не з'явилися

від Калиниченко Валентини Іванівни: не з'явилися

від Барабащук Софії Степанівни: не з'явилися

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4472/13 за заявою Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» до боржника Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2013 порушено провадження у справі № 911/4472/13 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Київської області від 30.01.2014 Фізичну особу-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Вишнева, будинок 3, квартира 12, ідентифікаційний номер - 3197823350) визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича арбітражного керуючого Левицького Анатолія Олексійовича (ліцензія серії АВ № 470314 від 24.03.2010, свідоцтво арбітражного керуючого № 150 від 06.02.2013, адреса: Київська область, Обухівський район, село Великі Дмитровичі, вулиця Шевченка, 1, оф. 16).

До господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» надійшла заява б/н від 16.03.2015 (вх. № 1159/15 від 17.03.2015) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, у якій кредитор, на підставі ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просить суд визнати недійсними правочини (договори) Сіренка Ігоря Васильовича, пов'язані з відчуженням його майна протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: 1) правочин, укладений з громадянином Нізамієвим Вадимом Миколайовичем, жителем м. Біла Церква, вул. Логінова, буд. 11/2, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску, державний номерний знак АІ2451СН, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунка ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП Щепановською І.В. та присвоєно номерні знаки АІ4742СМ); 2) правочин, укладений з громадянкою Калиниченко Валентиною Іванівною, жителькою с. Солідарне Луганської обл., з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., державний номерний знак АІ9299ЕВ, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунка ДПІ702597 від 07.02.2013, виданої ФОП Бовкун В.М. та присвоєні номерні знаки ВВ0340ВО); 3) правочин, укладений з громадянкою Барабащук Софією Степанівною, жителькою м. Києва, вул. Драйзера, буд. 34/51, кв. 273, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., державний номерний знак АІ6841ЕА, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунка ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП «Розвиток» та присвоєно номерні знаки АА0225КК); 4) договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений з громадянином Романішіним Євгенієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири № 12 в будинку № 3 по вулиці Вишневій в місті Тетієві Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2015 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника до розгляду у межах провадження у справі № 911/4472/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича, розгляд вказаної заяви призначено на 09.04.2015 та зобов'язано учасників провадження надати суду певні документи.

08.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від Барабащук Софії Степанівни надійшли письмові пояснення та документи по справі б/н від 05.04.2015 (вх. № 8035/15 від 08.04.2015).

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича надійшли заява б/н від 09.04.2015 (вх. № 8168/15 від 09.04.2015) про відкладення розгляду справи за заявою Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника на більш пізню дату та відзив на вказану заяву б/н від 09.04.2015 (вх. № 8169/15 від 09.04.2015), у якому він заперечує проти задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

09.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 09.04.2015 (вх. № 8200/15 від 09.04.2015), у якому позивач, на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, просить суд витребувати від:

- Центру ДАІ 8013 м. Києва (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20) довідку-рахунок ААА013301 від 01.02.2013, видану ДП «Розвиток», щодо перереєстрації автомобіля Volkswagen Caddy (2007 року випуску, державний номерний знак АІ6841ЕА, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований 01.02.2013, присвоєно номерний знак АА0225КК);

- Центру ДАІ 3213 м. Біла Церква (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18а) довідку-рахунок ВІА282903 від 11.02.2014, видану ФОП Щепановською І.В., щодо перереєстрації автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску, державний номерний знак АІ2451СН, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014, присвоєно номерний знак АІ4742СМ);

- Центру ДАІ 4413 (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Старотаганрогська, 107а) довідку-рахунок ДПІ702597 від 07.02.2013, видану ФОП Бовкун В.М., щодо перереєстрації автомобіля Mitsubishi L200 (2010 року випуску, державний номерний знак АІ9299ЕВ, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013, присвоєно номерний знак ВВ0340ВО).

До господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» надійшло письмове підтвердження щодо відсутності розгляду справи іншим органом/судом б/н від 09.04.2015 (вх. № 8201/15 від 09.04.2015).

09.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від Нізамієва Вадима Миколайовича надійшла заява б/н від 01.04.2015 (вх. № 8229/15 від 09.04.2015) про розгляд заяви Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника без його участі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 задоволено частково клопотання Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» б/н від 09.04.2015 (вх. № 8200/15 від 09.04.2015) про витребування доказів та відкладено розгляд заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника на 18.05.2015.

До господарського суду Київської області від Романішіна Євгена Володимировича надійшов відзив б/н від 18.05.2015 (вх. № 11463/15 від 18.05.2015) на заяву Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, у якому він заперечує проти задоволення вказаної заяви.

Присутній у судовому засіданні 18.05.2015 Романішін Євген Володимирович надав суду документи по справі (вх. № 11496/15 від 18.05.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2015 розгляд заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника відкладено на 11.06.2015 у зв'язку з неналежним виконанням учасниками провадження вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

25.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання № 02-06/175 від 22.05.2015 (вх. № 12118/15 від 25.05.2015) про залучення копій документів до матеріалів справи.

До господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» надійшло клопотання про забезпечення позову б/н від 10.06.2015 (вх. № 64/15 від 11.06.2015), у якому кредитор просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на наступне майно: автомобіль ГАЗ 3309 - 1995 року випуску, № шасі ХТН33090050775878; автомобіль Mitsubishi L200, 2010 р.в., державний номерний знак АІ9299ЕВ; автомобіль Volkswagen Caddy, 2007 р.в., № кузова WV1ZZZ2KZ8X027195; квартира № 12 в будинку № 3 по вулиці Вишневій в місті Тетіїві Київської області, загальною площею 50,8 м.кв.

Присутній у судовому засіданні 11.06.2015 Романішін Євген Володимирович надав суду документи по справі.

У судовому засіданні 11.06.2015 розглядається клопотання Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» б/н від 10.06.2015 (вх. № 64/15 від 11.06.2015) про забезпечення позову.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання та матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що кредитор належним чином не обґрунтував, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та не надав належних та допустимих доказів щодо цього, суд відмовляє у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» б/н від 10.06.2015 (вх. № 64/15 від 11.06.2015) про забезпечення позову.

У судовому засіданні 11.06.2015 розглядається заява Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» б/н від 16.03.2015 (вх. № 1159/15 від 17.03.2015) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Присутні у судовому засіданні 11.06.2015 представник Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» та ліквідатор банкрута підтримали заяву про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та просили суд її задовольнити.

Романішін Євгеній Володимирович присутній у судовому засіданні 11.06.2015 заперечив проти задоволення заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та просив суд відмовити у її задоволені.

Представники Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича, Нізамієва Вадима Миколайовича, Калиниченко Валентини Іванівни та Барабащук Софії Степанівни, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 11.06.2015 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили та вимог суду не виконали.

Враховуючи, що неявка вищевказаних представників в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича, Нізамієва Вадима Миколайовича, Калиниченко Валентини Іванівни та Барабащук Софії Степанівни за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх вимог, Публічне акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп» посилається на ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спори про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, які заявлені у порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються виключно з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

2) боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

3) боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Визнання недійсними правочинів (договорів) боржника може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство (п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013).

Таким чином, правочин може бути визнаний недійсним тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013 між Сіренком Ігорем Васильовичем та Барабащук Софією Степанівною було укладено правочин, за умовами якого Барабащук Софія Степанівна згідно довідки-рахунку № 013301 від 01.02.2013 придбала у Сіренка Ігоря Васильовича транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Caddy вартістю 72 700, 00 грн.

09.02.2013 між Сіренком Ігорем Васильовичем та Калиниченко Валентиною Іванівною було укладено правочин, за умовами якого Калиниченко Валентина Іванівна згідно довідки-рахунку № 702597 від 09.02.2013 придбала у Сіренка Ігоря Васильовича транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi L200 вартістю 136 000, 00 грн.

11.02.2014 між Сіренком Ігорем Васильовичем та Нізамієвим Вадимом Миколайовичем було укладено правочин, за умовами якого Нізамієв Вадим Миколайович згідно довідки-рахунку № 282903 від 11.02.2014 придбав у Сіренка Ігоря Васильовича транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3309 вартістю 14 081, 50 грн.

Заявник зазначає, що вищезазначені транспортні засоби були відчужені боржником безкоштовно, оскільки кошти від їх продажу на поточні рахунки Сіренка І.В. не надходили, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками ПАТ «Акцент-Банк» від 11.02.2015 та від 12.02.2015, довідкою ПАТ «Кредобанк» від 11.02.2015 та листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 23.02.2015, відомостей щодо отримання Сіренком І.В. готівкових коштів від відчуження транспортних засобів не має, а відтак відчуження боржником транспортних засобів призвело до погіршення показників його фінансового становища. Крім того, при відчуженні боржником зазначених транспортних засобів не відбулось рівноцінної заміни у грошовому еквіваленті, що призвело до зменшення активів боржника та порушення інтересів заявника.

Фізична особа-підприємець Сіренко Ігор Васильович, заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, у своєму відзиві зазначає, що в момент вчинення правочинів у нього не існувало жодних зобов'язань перед кредитором та його майна було достатньо для задоволення вимог кредиторів, якби вони існували.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування своїх вимог, Публічне акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп» посилається на те, що правочини боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з тих підстав, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до матеріалів справи боржник передав фізичним особам транспортні засоби згідно довідок-рахунків, вартість яких складає 222 781, 50 грн.

Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» довідка-рахунок, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери є документом, який підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери та є підставою для реєстрації транспортних засобів і органах ДАІ.

Отже, довідка-рахунок за своєю правовою природою не є правочином, а є лише документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Рахунок в банку підприємцеві відкривається на його ім'я за умови дотримання всіх вимог, визначених Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління НБУ № 492 від 12.11.2003, зокрема після ідентифікації підприємця і подання необхідного пакета документів.

Як встановлено п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України про відкриття рахунку самозайнятої фізичної особи банки та інші фінансові установи надсилають повідомлення до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Тобто рахунок в установі банку, відкритий фізичною особою у порядку, передбаченому для підприємців, повинен використовуватися саме для здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин, з вищезазначеного вбачається, що фізичні особи мають право відкривати рахунки у банках окремо для здійснення підприємницької діяльності та окремо для власних потреб, а розрахунки між фізичними особами можуть провадитися як у готівковому так і в безготівковому порядку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, кредитором не доведено належними та допустимими доказами саме безкоштовного відчуження боржником транспортних засобів, що призвело до погіршення показників фінансового становища та зменшення активів боржника.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17.05.2013 між Сіренком Ігорем Васильовичем (продавець) та Романішіним Євгенієм Володимировичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає, належну йому на праві власності квартиру у власність покупцеві, а покупець приймає у власність квартиру і сплачує за неї обговорену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж квартири, яка є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 20 000, 00 грн. Продавець отримав від покупця зазначену суму готівкою до підписання цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору своїми підписами на цьому договорі сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру та відсутність у продавця щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру, що стосувалися б питань розрахунку за цим договором.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони за цим договором свідчать, що ціна продажу квартири, яка є предметом цього договору, є реальною, а також, що їм нотаріусом роз'яснено про настання негативних наслідків, які можуть виникнути у разі, якщо ними навмисно буде здійснено зниження дійсної ціни договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку, складену експертом-оцінювачем Некраш А.О. від 16.05.2013, оціночна (ринкова) вартість квартири, що відчужується, становить 37 161, 00 грн.

Згідно з п. 3.5 договору фактом, що підтверджує передачу квартири покупцеві є символічне одержання останнім повного комплекту ключів від квартири та технічного паспорту на квартиру, яка є предметом цього договору.

Відповідно до п. 4.5 договору витрати у зв'язку з укладенням цього договору оплачує покупець.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 339.

Заявник зазначає, що вищезазначена квартира продана боржником за заниженою ціною, що підтверджується змістом договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013.

Фізична особа-підприємець Сіренко Ігор Васильович, заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, у своєму відзиві зазначає, що в момент вчинення правочинів у нього не існувало жодних зобов'язань перед кредитором та його майна було достатньо для задоволення вимог кредиторів, якби вони існували.

Романішін Євгеній Володимирович, заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, у своєму відзиві зазначає, що він є добросовісним набувачем, ним було набуто на достатній правовій підставі право власності на нерухоме майно, на момент вчинення договору між сторонами було погоджено вартість договору та встановлено, що всі витрати по оформленню договору були покладені на нього, договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013 було вчинено в належній формі, а визнання даного договору недійсним призведе до порушення його конституційних прав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування своїх вимог, Публічне акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп» посилається на те, що правочини (договори) боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з тих підстав, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно наявного у матеріалах справи звіту про оцінку майна оціночна вартість квартири, що є предметом договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, станом на 16.05.2013 складає 37 161, 00 грн., посилання на який також міститься в п. 2.4 вказаного договору.

Разом з тим, зі змісту договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013 та відзиву Романішіна Євгенія Володимировича вбачається, що Романішін Євгеній Володимирович окрім вартості предмету договору - квартири оплатив усі витрати пов'язані з укладенням цього договору.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оціночна вартість - це вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних.

Згідно з п. 14.1.219 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 172 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна. Згідно з п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Таким чином, оціночна та ринкова вартість є різними, а сторони є вільними в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича перед Публічним акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп» у розмірі 353 104, 11 грн. виникла на підставі рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у справі № 24/098-12, яке в подальшому було оскаржено та набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду 04.09.2013.

Разом з тим, оспорюваний договір купівлі-продажу квартири між Сіренком Ігорем Васильовичем та Романішіним Євгенієм Володимировичем був укладений 17.05.2013.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013 ще не існувало судового рішення, що набрало законної сили, яким було б визначено розмір зобов'язань боржника перед кредитором.

Крім того, відповідно до наявних у матеріалах справи договору позики від 22.12.2012, розписок від 22.12.2012 та від 20.05.2013 та довідок Державної інспекції сільського господарства в Київській області у Сіренка Ігоря Васильовича на моменту укладення договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013 були грошові кошти у розмірі 400 000, 00 грн., а також перебували у власності автомобіль ГАЗ 3309, зернозбиральний комбайн MDW Е-524S та трактор колісний Фаворит-824.

Зернозбиральний комбайн MDW Е-524S та трактор колісний Фаворит-824 і досі перебувають у власності Сіренка Ігоря Васильовича та знаходяться у розшуку Тетіївського РВ ГУ МВС України і УДАІ УМВС України в Київській області відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 06.04.2015 у справі № 911/4472/13.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора у разі якщо боржник здійснив відчуження майна за цінами відповідно нижчими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, враховуючи те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013 у боржника були наявні грошові кошти та майно, а також зважаючи на те, що на момент укладення оспорюваного договору не існувало судового рішення, що набрало законної сили, яким було б визначено розмір зобов'язань боржника перед кредитором, суд вважає, що кредитором не доведено належними та допустимими доказами існування необхідної умови для визнання вказаного договору недійсним, а саме, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника із заявлених ним підстав, а саме: безкоштовного відчуження боржником транспортних засобів, так як кошти від їх продажу не надійшли на рахунки боржника, а також відчуження квартири за ціною нижчою від ринкової, що підтверджується змістом договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, не підлягають задоволенню в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

ухвалив:

1. Відмовити у задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» б/н від 10.06.2015 (вх. № 64/15 від 11.06.2015) про забезпечення позову.

2. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» б/н від 16.03.2015 (вх. № 1159/15 від 17.03.2015) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

3. Копії даної ухвали направити учасникам провадження у справі.

Суддя Т.В. Лутак