Рішення № 45035711, 02.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/11248/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 794,35 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаСлавський М.Г. (дов. № 155 від 12.01.2015 року)від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 794,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0078364 від 13.06.2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Опель", реєстраційний номер АА 8433 МС, а тому Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі. На підставі Договору про відступлення права вимоги № 2503 від 25.03.2014 року право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду передано (відступлено) позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 року порушено провадження по справі 910/11248/15, розгляд справи призначено на 02.06.2015 року.

25.05.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 02.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2015 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву,в якій зазначив, що вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги. Розгляд справи просив проводити без участі представника позивача.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі №756/1815/13-п вбачається, що 28.01.2013 року о 12 год. 30 хв. Громадянин Дем`янюк І.Б. рухаючись по вул.. Куренівська, 21 в м. Києві, керуючи автомобілем «Шевроле» д/н АА9679СР залежно від швидкості руху та стану транспортного засобу не врахував дорожню обстановку внаслідок чого трапилось зіткнення з автомобілем "Опель" д/н АА 8433 МС під керуванням Ільченко І.М., що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Даною постановою суду Дем`янюка І.Б. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Опель" д/н АА 8433 МС.

Пошкоджений автомобіль застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроформат ППМ» (страхувальник) у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховик) на підставі Договору страхування наземного транспорту № 205.0078364 від 13.06.2012 року.

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Згідно з статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту № 2013-01-28/005 від 05.02.2013 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля "Опель" д/н АА 8433 МС, в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням ПДВ, за винятком робіт, складає 3 909,39 грн.

06.02.2013 року страховик, виходячи із Звіту № 2013-01-28/005 від 05.02.2013 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 3 794,35 грн., про що склав страховий акт № 2013-01-28/005..

Відповідно до умов Договору страхування наземного транспорту № 205.0078364 від 13.06.2012 року., страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 3 794,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4386 від 15.02.2013 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача, який передбачено полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/5715751 (нуль) , позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 3 794,35 грн.

Відповідач у поданій заяві через відділ діловодства Господарського суду міста Києва не заперечував проти виплати страхового відшкодування у розмірі 3 794,35 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

На підставі Договору добровільного страхування страховиком було складено страховий акт № 2013-01-28/005 від 06.02.2013 року, а також розраховано суму страхового відшкодування. Вказаним страховим актом визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 3 794,35 грн.

Кошти в розмірі 3 794,35 грн.були перераховані страховиком згідно платіжного доручення № 4386 від 15.02.2013 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до страховика перейшло в межах суми 3 794,35 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «Шевроле» д/н АА9679СР, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Опель" д/н АА 8433 МС, застрахована у Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5715751.

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 0,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, страховик набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Шевроле» д/н АА9679СР, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5715751, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Шевроле» д/н АА9679СР, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Умовами полісу № АВ/5715751. розмір франшизи не встановлено.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

25.03.2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (позивачем) укладено Договір про відступлення права вимоги № 2503, відповідно до умов якого страховик відступив позивачу право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих страхувальникам страховика по договорам страхування, в тому числі завданих страхувальнику за Договором № 205.0078364 від 13.06.2012 року в розмірі 3 794,35 грн.

Страховик повідомив відповідача листом-повідомленням, який отриманий та зареєстрований останнім 16.04.2014 року, про відступлення права вимоги щодо страхового відшкодування збитків завданих страхувальнику.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, страхове відшкодування відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом № АВ/5715751, розміри лімітів відповідальності та франшизи (0,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 794,35 грн.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 794,35 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13; ідентифікаційний код 38750239) суму страхового відшкодування в розмірі 3 794 (три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2015

Суддя С.В. Стасюк