Рішення № 45035657, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа № 910/11577/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ»

до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України

про стягнення 7 639, 94 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Поливач Є.Ю. за довіреністю б/н від 06.01.2015 р.;

від відповідача: Михальченко В.О. за довіреністю б/н від 28.01.2015 р.

В судовому засіданні присутній вільний слухач Гелемей Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (далі - відповідач) про стягнення 7 639, 04 грн. боргу за Договором на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 0813169 від 10.08.2013 р. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами на Договору він надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та виконав роботи з ремонту автомобільного транспорту, які останній не оплатив. Враховуючи ігнорування відповідачем вимог позивача щодо погашення заборгованості, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/11577/15 та призначено її до розгляду на 10.06.2015 р.

18.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Від відповідача 18.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що він визнає заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні 10.06.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2013 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 0813169 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів, запасних частин спеціально замовлених виконавцем, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів, запасних частин виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору було визначено, що перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, також перелік матеріалів, запасних частин, що використовуються або підлягають заміні чи ремонту, вказуються в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору перелік автомобільного транспортного засобу, що належить замовнику та приймаються до технічного обслуговування згідно умов цього Договору визначається сторонами в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору було передбачено, що після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту приймання транспортного засобу замовника відбувається у присутності виконавця (уповноваженого представника), про що складається акт передання-приймання транспортного засобу.

Пунктом 4.5.1. Договору сторони визначили, що замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, протягом 7 календарних днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

При цьому, пунктом 4.5.2. Договору було передбачено, що замовнику надається знижка у розмірі 5 % на вартість робіт та 5 % на вартість встановлених вузлів, запчастин та матеріалів.

Відповідно до п. 3.1. Договору його було укладено терміном на 31.12.2013 р.

Сторони підписали Перелік автомобільного транспортного засобу, який приймається до технічного обслуговування, до якого включили автомобіль марки Skoda, моделі Superb Elegance 1, 8 TSI, номер кузову TMBAB43T79B300471, рік випуску 2008, державний номер АА6275ІС.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору він надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та виконав ремонтні роботи на загальну суму 7 639, 94 грн., про що сторони склали Акт виконаних робіт № ТО 13-25517 від 10.08.2013 р.

З метою оплати вказаних послуг та робіт позивач виставив відповідачу рахунок-фактура № 0000060684 від 10.08.2013 р.

Оскільки відповідач в подальшому надані позивач послуги та виконані роботи не оплатив, за ним утворилась заборгованість в сумі 7 639, 94 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Під час провадження у справі відповідач заявлені позовні вимоги визнав та, при цьому, сторони підписали Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 р. по 18.05.2015 р., згідно з яким сальдо за Актом № ТО 13-25517 від 10.08.2013 р. на користь позивача склало 7 639, 94 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору про надання послуг та договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як зазначалось вище, пунктом 4.5.1. Договору сторони визначили, що замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, протягом 7 календарних днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

10.08.2013 р. сторони склали Акт виконаних робіт № ТО 13-25517 на суму 7 639, 94 грн., а отже, в строк до 17.08.2013 р. включно надані послуги та виконані роботи мали бути оплачені.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи все вищезазначене, відповідна сума боргу, яка існує на момент розгляду даного спору, та наявність якого відповідачем не спростовано, має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг та виконаних робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03142, місто Київ, бульвар Вернадського, будинок 34/1; код ЄДРПОУ 05417153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67; код ЄДРПОУ 32384972) 7 639 (сім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 94 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя В.С. Ломака