Рішення № 45035049, 11.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/54/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 Справа № 908/2560/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився

від 1-го відповідача не зявився

від 2-го відповідача - не зявився

за участю прокурора Тронь Г.М., посвідчення №013451 від 03.12.12.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

до 1-го відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства Інформаційно-обчислювальний центр, м. Димитров, Донецька область

до 2-го відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ, Донецька область

про визнання договору оренди №12 від 01.10.2005р. недійсним.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся заступник прокурора Донецької області, м. Маріуполь в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Державного відкритого акціонерного товариства Інформаційно-обчислювальний центр та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди №12 від 01.10.2005р. недійсним.

Позовні вимоги заст. прокурора обґрунтовані тим, що 01.10.2005 в. о. голови правління ДВАТ ІОЦ укладено договір найму (оренди) № 12 окремого індивідуально визначеного майна - службового приміщення ДВАТ ІОЦ з ФОП ОСОБА_1 без погодження з Міністерством вугільної промисловості (на теперішній час Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. На підставі вказаного договору в.о. голови правління ДВАТ ІОЦ та ОСОБА_1 складено акт прийому-передачі від 01.10.2005, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 прийняв у користування частину |службового приміщення ДВАТ ІОЦ площею 78,8 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2. Таким чином, прокурор вважає, що дії в.о. голови правління ДВАТ ІОЦ та ФОП ОСОБА_1 з укладання договору найму (оренди) приміщення - ДВАТ ІОЦ без погодження з Міністерством вугільної промисловості України є неправомірними, оскільки суперечать вимогам ст. ст. 92, 161, 761 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, в звязку з чим просить визнати договір оренди №12 від 01.10.2005р. недійсним.

15.04.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 16.04.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/2560/15-г та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/54/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 21.05.2015 о/об 11год.00хв.

В судовому засіданні 21.05.2015р. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

15.05.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача надійшли пояснення, в яких останній повністю підтримує позовні вимоги заступника прокурора та просить визнати недійсним договір оренди № 12 від 01.10.2005р.

В судове засідання 21.05.2015р. представники сторін не зявилися, про причини неможливості зявитися в судове засідання суд не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомлені вчасно та належним чином.

На адреси відповідачів, які відомі суду були направлені ухвали про порушення провадження у справі від 16.04.2015р.

Станом на 21.05.2015р. ухвали до суду не поверталися.

25.05.2015р. через канцелярію господарського суду від 1-го відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього, в звязку з відсутністю коштів для прибуття.

11.06.2015р. через канцелярію господарського суду від 1-го відповідача надіслав документи для долучення до матеріалів справи, а також пояснив, що ДВАТ ІОЦ надіслав листа до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням погодити передачу в оренду приміщень, розташованих у будівлі ДВАТ ІОЦ, а також повідомив, що після узгодження передачі в оренду приміщень, розрахунок орендної плати буде здійснено згідно п. 2.3 договору за наявності коштів.

Також 11.06.2015р. від 1-го відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього, в звязку з відсутністю коштів для прибуття.

В судовому засіданні 11.06.2015р. прокурор підтримав наданий позов та просив визнати договір оренди №12 від 01.10.2005р. недійсним.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не зявилися.

2-й відповідач вимоги ухвал суду від 16.04.2015р. та від 21.05.2015р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, двічі повноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неможливості зявитись в судове засідання суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На адресу 2-го відповідача, яка відома суду 87300 АДРЕСА_1 направлялися - ухвала про порушення провадження у справі від 16.04.2015р. та ухвала від 21.05.2015р. про відкладення розгляду справи.

Ухвала про порушення провадження у справі повернулася на адресу суду з поміткою поштового відділення « за закінченням терміну зберігання».

Ухвала про відкладення розгляду справи, станом на день розгляду справи, на адресу суду не поверталася.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/2560/15-г 2-й відповідач повідомлений.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, а тому суд вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

За заявою прокурора справа слухається без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 11.06.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані додатково, заслухавши пояснення прокурора, судом встановлено наступне.

01.10.2005 року між ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр в особі в. о. директора голови правління Якушевої Тетяни Євгенівни (далі орендодавець, 1-й відповідач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, 2-й відповідач у справі) було укладено договір оренди № 12 (надалі договір) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Згідно з п. 1.1 Договору, предметом його є передача в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: службове приміщення ДВАТ ЮЦ, площею 78,8 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі, що знаходиться на балансі ДВАТ ЮЦ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за залишковою вартістю 101019 грн.

Майно передається в оренду з метою використання приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами дитячого асортименту.

На підставі вказаного договору в.о. голови правління ДВАТ ЮЦ та ФОП ОСОБА_1 складено акт прийому-передачі від 01.10.2005 р.

За визначенням п. 5.5 договору, орендар зобовязався протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь орендодавця, в порядку визначеному законодавством.

Згідно з п. 10.1. договору, договір укладений строком на 11 місяців, строк його дії встановлено з 01.10.2005 р. до 01.09.2006 р.

Відповідно до п. 10.6 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За змістом позовної заяви, в порушення чинного законодавства, п. 2 Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 Про корпоратизацію підприємств, п. п. 9.2.3, 9.4.2 Статуту ДВАТ ЮЦ, договір оренди № 12 від 01.10.2005 р. укладено без його погодження з Міністерством вугільної промисловості (на теперішній час Міністерство енергетики та вугільної промисловості України), без проведення оцінки майна, а також не здійснено страхування обєкту оренди.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди приміщення ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр вартістю 101019 грн. № 12 від 01.10.2005 р., укладеного між Державним відкритим акціонерним товариством Інформаційно-обчислювальний центр та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України Про прокуратуру передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Державне відкрите акціонерне товариство Інформаційно-обчислювальний центр (ЄДРПОУ - 23413319) створено Наказом Міністерства вугільної промисловості України №315а від 29.15.1996 відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 Про корпоратизацію підприємств (далі - Указ №210/93).

У пункті 2 Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 Про корпоратизацію підприємств зазначено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 382/2011, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах (далі - паливно-енергетичний комплекс).

Згідно з переліком державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, станом на 01.02.2014 затвердженим Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 154 від 14.02.2014 р., ДВАТ "Інформаційно обчислювальний центр" входить до переліку підприємств, що належать до сфери управління Міненерговугілля України.

Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобовязання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності ), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

У відповідності до приписів ст. 179 Господарського кодексу України, укладання господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладання договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ст. 180 цього ж Кодексу, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частинами 2, 4 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, суду необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, перевірити правоздатність сторін на підписання угоди.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України унормовано, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства, вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до п. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Приписами ст. 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Тобто, повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, або довіреності.

На підставі п. 3 Указу Президента України №1123/2005 від 25.07.2005 Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №417-р від 01.10.2005 Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо господарських товариств.

Згідно із додатком №2 до Розпорядження Кабінету Міністрів України №417-р ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр (ЄДРПОУ 23413319) є господарським товариством повноваження з управління корпоративними правами держави щодо якого передаються Міністерству вугільної промисловості України.

Таким чином, на теперішній час Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є засновником Державного відкритого акціонерного товариства Інформаційно-обчислювальний центр та є державним органом, уповноваженим управляти майном товариства, 100% акцій якого належить державі в особі вказаного центрального органу виконавчої влади.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України №488 від 03.10.2006, відповідно до вимог ст. ст. 57, 82 Господарського кодексу України, ст. 88 Цивільного кодексу України затверджено Статут ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр.

Згідно з пунктом 3.8 Статуту ДВАТ ЮЦ Товариство має право здавати в оренду юридичним та фізичним особам належне йому на праві власності майно лише за погодженням з органом управління майном відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 12 від 01.10.2005 р. з боку орендодавця підписано в. о. директора голови правління Якушевою Тетяною Євгенівною, що діє на підставі Статуту.

При цьому, що відповідно до п. 3.8 Статуту ДВАТ "Інформаційно обчислювальний центр", товариство має право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам належне йому майно, використовувати та відчужувати його тільки за погодженням з Органом управління майном відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.

Згідно з п. 9.4.2 Статуту до компетенції правління належать усі питання діяльності Товариства, окрім тих, що згідно з чинним законодавством та Статутом Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства.

Пунктом 9.2 Статуту визначено, що вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів, до компетенції яких належить погодження проведення операцій з розпорядження нерухомим майном Товариства. Вказане повноваження не може бути делеговане іншому органу Товариства та є виключною компетенцією Вищого органу згідно з п. 9.2.3 Статуту.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчий орган акціонерного товариства вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Оспорюваний договір оренди державного майна було укладено без його погодження з Міністерством вугільної промисловості (на теперішній час Міністерство енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Указу Президента України N382/2011 від 06.04.2011 р.).

Таким чином, дії в. о. голови правління ДВАТ ЮЦ та ФОП ОСОБА_1 з укладання договору найму (оренди) приміщення ДВАТ ЮЦ площею 78,8 квадратних метри № 12 від 01.10.2005 без його погодження з Міністерством вугільної промисловості України є неправомірними, оскільки суперечать вимогам ст. ст. 92, 161, 761 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України.

Статтею 227 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що договір оренди № 12 від 01.10.2005 р. суперечить вимогам закону, оскільки він був укладений в. о. голови правління без погодженням з органом, уповноваженим державою на управління цим майном, як того вимагає норми чинного законодавства та Статут ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди приміщення ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр вартістю 101019 грн. від 01.10.2005 р., укладеного між Державним відкритим акціонерним товариством Інформаційно-обчислювальний центр та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються порівну на відповідача-1 та відповідача-2, оскільки спір доведено до суду з їх вини, та враховуючи що прокурор при подачі позову не сплачував судовий збір, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Державного відкритого акціонерного товариства Інформаційно-обчислювальний центр та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди № 12 від 01.10.2005 р., укладений між Державним відкритим акціонерним товариством Інформаційно-обчислювальний центр та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, щодо приміщення ДВАТ Інформаційно-обчислювальний центр площею 78,8 кв. м. вартістю 101019 грн., розміщене за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства Інформаційно-обчислювальний центр (85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, буд. 18, код ЄДРПОУ 23413319) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 609 (шістсот девять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 87300 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р №31215206783007) суму 609 (шістсот девять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.06.2015р.

Суддя О.А. Топчій.