Рішення № 45034444, 11.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.15р. Справа № 904/3810/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діск-С", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 601 249,90 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Демидас О.В., довіреність № 1 від 30.04.2015 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діск-С" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери" на свою користь основний боргу у розмірі 326 466,18 грн., 3% річних у розмірі 4 776,24 грн., втрати від інфляції у розмірі 85 703,84 грн. та збитки у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань у розмірі 184 303,64 грн., загалом на суму 601 249,90 грн..

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу № 47 КБ-14 від 03.11.2014 року щодо оплати визначеної даним договором заборгованості, внаслідок чого у відповідача утворився борг та відповідно нараховані 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 416 946,26 грн., а також збитки на суму 184 303,64 грн.

Також, до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Діск-С" додана заява про забезпеченню позову, у якій позивач просить вжити заходи по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 23008300000223, який знаходиться в ПАТ "АБ" Радабанк", МФО 306500 на суму 615 200,00 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

19.05.2015 року та 04.06.2015 року до господарського суду повернулися поштові повідомлення, відповідно до яких поштова кореспонденція вручена відповідачу, про свідчить підпис працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери" Шинкарецької.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 21.05.2015 року на 10.06.2015 року.

У судовому засіданні 10.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста-Дніпро" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діск-С" (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № 05 ВД-12 (далі - Договір) за умовами п.п 1.1. якого постачальник продає, а покупець приймає та оплачує пінопластові прокладки (далі - товар).

Згідно п. 10.1.-10.2. Договору строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання і до 31.12.2012 року. За взаємною згодою сторін строк дії Договору може бути продовженим.

Згідно п. 1.2. Договору покупець приймає згідно п. 3.2. Договору товар, що поставляється, у відповідності з накладними та відвантажувальними документами, та оплачує його згідно п. 4.2. даного Договору.

Для виготовлення продукції сторони оформляють та підписують Специфікацію на продукцію, в якій вказується ціна та кількість товару, Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець зобов'язаний надати постачальнику в строк до 24 числа поточного місяця графік на поставку продукції на наступний місяць, який підписують обидві сторони, і який є невід'ємною частиною даного Договору. Дострокова поставка за заявкою дозволяється. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника на склад покупця за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівників,34 (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п.п. 3.2.-.3.3 Договору передача товару здійснюється за допомогою даної Специфікації та довіреності, виданої покупцем, а також оформленої накладної. Датою відвантаження вважається дата надання покупцю товару та виписки відвантажувальних документів.

Право власності на товар, ризик його випадкової загибелі, втрати чи пошкодження переходять на покупця в момент та на місці передачі товару покупцю (п. 3.4. Договору).

Загальна сума Договору визначається на підставі вартості відвантаженого товару по відвантажувальним документах з накопиченням та на момент підписання Договору орієнтовно складає 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 166 666,66 грн. Ціна товару визначається в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору та включає в себе вартість виготовлення постачальником товару, а також вартість упаковки, маркування та транспортування. У разі зміни ціни на товар постачальник зобов'язаний сповістити про це покупця за 30 робочих днів та погодити з ним ціни шляхом підписання додаткової угоди. Всі розрахунки за даним Договором здійснюються в українських гривнях (п. 4.1., 4.3.-.4.4. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом переводу безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

За умовами п.п. 8.1.-8.2. Договору всі зміни та доповнення до даного Договору будуть вважатися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані особами, уповноваженими на те сторонами. Ні одна із сторін не має права передавати свої права по даному Договору третій стороні без письмової згоди другої сторони.

03.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста-Дніпро" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діск-С" (кредитор) був укладений договір про переведення боргу № 47 КБ-14 (далі - договір переведення боргу), за умовами п. 1.1. якого первісний боржник переводить на нового боржника борг (заборгованість) у розмірі 326 466,18 грн., в тому числі ПДВ 54 411,03 грн., що виник на підставі Договору купівлі-продажу № 05 ВД-12 від 03.01.2012 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір), а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником за вказаними у п. 1.1. цього Договору зобов'язаннями і, підписуючи зі свої сторони цій Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору про переведення боргу первісний боржник зобов'язується в момент підписання даного Договору, передати новому боржнику копію основного договору з усіма додатками, додатковими угодами до нього та іншими документами.

Пунктом 2.2. договору про переведення боргу визначено, що з моменту набуття чинності цим Договором у нового боржника виникає обов'язок сплатити заборгованість первісного боржника кредиторові з моменту підписання цього договору.

Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковому порядку на поточні банківські рахунки сторін, якщо інший спосіб розрахунків не буде передбачений двосторонніми угодами між ними (п. 3.1. договору про переведення боргу).

Позивач зазначає, що відповідач оплату за договором про переведення боргу не здійснив, зобов'язання за даним договором не виконав, тому відповідно у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 326 466,18 грн.

На доказ існуючої заборгованості позивач надав до суду Акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.11.2014 року, за яким борг відповідача становить 385 491,40 грн., серед яких сума у розмірі 326 466,18 грн. (заборгованість за договором про переведення боргу).

У зв'язку з неоплатою заборгованості, позивач звернувся до відповідача з вимогою № Вих. № 02/03 від 02.03.2015 року про оплату суми боргу, визначеної договором про переведення боргу у розмірі 326 466,18 грн.

На підтвердження направлення вимоги позивач надав до суду копію фіскального чеку від 04.03.2015 року та опису вкладення у цінний лист (а.с. 20).

Однак, вимога позивача залишилася без відповіді.

Позивач посилається на неоплату відповідачем заборгованості за договором про переведення боргу № 47 КБ-14 від 03.11.2014 року, що і є причиною виникнення спору.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору про переведення боргу (п. 2.2. договору), строк оплати заборгованості за договором про переведення боргу на підставі договору купівлі-продажу є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 326 466,18 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 326 466,18 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період 04.11.2014 року по 30.04.2015 року на суму 326 466,18 грн. у сумі 4 776,24 грн.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 4 776,24 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь втрати від інфляції за період 04.11.2014 року по 31.03.2015 року на суму 326 466,18 грн. у сумі 85 703,84 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Таким чином, втрати від інфляції підлягають задоволенню частково за період з грудня 2014 року по березень 2015 року у сумі 78 018,63 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за спірним договором у сумі 184 303,64 грн. обґрунтовуючи дану вимогу тими обставинами, що з моменту настання прострочення виконання зобов'язань за спірним договором та до моменту подачі позову до суду відбулося збільшення курсу долару США, що вплинуло на діяльність підприємства позивача та внаслідок чого останній зазнав збитків.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкоджено або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною , яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Необхідною умовою відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача збитків, а також вина.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів звільняє від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діск-С" зазнало збитків.

Окрім того, суд звертає увагу на відсутність причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання умов договору та збільшенням курсу долара США.

Збільшення курсу валюти є звичайним процесом, який відбувається на загальних підставах. Дії відповідача щодо виконання умов договору жодним чином не впливають на даний процес, тобто навіть за умови виконання договору відповідачем, курс валюти все одно б збільшувався та зменшувався і відповідач не мав би можливості змінити даний процес.

За наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення збитків з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати виконаних робіт відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість виконаних робіт) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 409 261,05 грн. (основний борг у розмірі 326 466,18 грн., 3% річних у розмірі 4 776,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 78 018,63 грн.).

Стосовно подвійної позивачем заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що підставами для застосування заходів до забезпечення позову є підстава вважати, що відповідач намагатиметься зняти кошти зі свого рахунку № 23008300000223, який знаходиться в ПАТ "АБ" Радабанк", МФО 306500, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач зазначає, що "є підстави вважати, що відповідач намагатиметься зняти кошти зі свого рахунку", тому виконання рішення стане неможливим, однак підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування даного виду забезпечення позову позивач не надав.

Позивачем не надано жодних доказів, які свідчили про те, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Отже, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 9 428,83 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, ідентифікаційний код 38361919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діск-С" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, провулок 1-й Криворізький, буд. 8, ідентифікаційний код 33855171) заборгованість у розмірі 326 466,18 грн., 3% річних у розмірі 4 776,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 78 018,63 грн. та судовий збір у розмірі 9 428,83 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діск-С" про забезпечення позову - відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено - 12.06.2015 року.

Суддя О.М. Крижний