Рішення № 45034400, 10.06.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2015 р. Справа № 903/379/15

за позовом приватного підприємства "Флора"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Екзітос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "НВК"Органіка"

про визнання недійсним правочину

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончар О.М., довіреність №б/н від 29.04.2015р.

від відповідача: Бачинський Я.Л., довіреність №25/03-15 від 25.03.2015р.

від третьої особи: Столяр А.В., довіреність від 18.05.2015р. №01/18-05/15

Ухвалою суду від 29.04.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Органіка».

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст.22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін, третьої особи.

Суть спору:

Приватне підприємство "Флора" звернулось з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 травня 2012р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Екзітос"

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

11 травня 2012 року між приватним підприємством «Флора» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екзітос» укладено договір купівлі-продажу вузла водопідготовки, площею 8,0 кв.м. з системою крапельного зрошування протяжністю 5605 м/п, будинку № 1, що знаходяться на земельній ділянці площею 80 га за адресою Волинська обл., Шацький район, Ростанська сільська рада, урочище «Ганське».

Договір було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. та зереєстровано в реєстрі за № 373.

21 травня 2012 року договір зареєстровано комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 30647579.

При підписанні договору від імені продавця ПП «Флора» діяв керівник - Мигель Михайло Олександрович, який був призначений на посаду директора приватного підприємства на підставі протоколу № 1 зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року.

Однак, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 31 липня 2013 року у справі № 170/689/13-ц за позовом Діденка Ігоря Миколайовича, Бондарчука Сергія Васильовича до ПП «Флора», за участю третьої особи на стороні відповідача Мигеля М.О., рішення зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року про звільнення з посади директора ПП «Флора» Денисовця В.В. та призначення на посаду директора ПП «Флора» Мигеля М.О. визнано недійсним.

Ухвалами апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 жовтня 2013 року рішення суду Волинської області залишено без змін.

Мигель М.О. умисно сфальсифікував рішення зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року про призначення себе директором підприємства, проти волі інших учасників підприємства шляхом обману заволодів виробничими потужностями та активами ПП "Флора", неефективним керуванням завдав збитки приватному підприємству шляхом відчуження рухомого та нерухомого майна і позбавив інших учасників ПП "Флора" - Діденка І.М. та Бондарчука C.B., права на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів.

По факту внесення завідомо неправдивих відомостей до протоколу зборів засновників ПП «Флора» від 20.10.2011 року та вчинення подальших шахрайських дій Мигелем М.О. відкрите кримінальне провадження № 12013020020000286, яке внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування 10.07.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Державним реєстратором Шацького районного управління юстиції було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних. осіб-підприємців запис щодо скасування державної реєстрації відомостей про призначення Мигеля MO. директором ПП "Флора".

Вважає, що Мигель М.О., який підписав спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від імені продавця ПП «Флора» 11 травня 2012 року не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення оскаржуваного договору.

Зазначає, що ПП «Флора» не прийняло оспорюваний правочин до виконання, своїми наступними діями жодним чином його не схвалювало. ПП «Флора» не приймало від ТОВ «Екзітос» жодних грошових коштів в рахунок оплати за нерухоме майно, яке відчужується за оспорюваним правочином та надалі фактично використовує у своїй господарській діяльності нерухоме майно, яке відчужене за оспорюваним договором.

Крім того, вузол водопідготовки, площею 8 кв.м. з системою крапельного зрошування протяжністю 5605 м/п є єдиним комплексом, який забезпечує зрошування належних ПП "Флора" кущів ягоди "Голубіки".

Відповідач у запереченнях від 28.04.2015р. у задоволенні позову просить відмовити, мотивуючи тим, що твердження позивача про те, що керівник ПП «Фрола» Мигель М.О. під час укладення спірного договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності спростовується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.04.2015р., де зазначено, що Мигель М.О. станом на 11.05.2012р. є підписантом від імені ПП «Флора» без будь-яких обмежень.

Зазначає, що оскільки спірний договір нотаріально посвідчений, то при підписанні останнього нотаріусом перевірялись дієздатність та правоздатність сторін договору.

Вказує, що ні покупець, ні продавець на час укладення договору не могли знати, що про рішення суду від 2013р.

В обґрунтування заперечень посилається на ст.92 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, п. 42 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

На вимогу ухвали суду від 27.05.2015р. приватним нотаріусом надано копії договору купівлі-продажу від 11.05.2012р. та документів, на підставі яких він був посвідчений.

Позивач в додаткових поясненнях від 08.06.2015р. зазначив, що збори засновників ПП «Флора» від 01 травня 2012 року фактично ніколи не проводились, а протокол №1 від 01 травня 2012 року був написаний лише Мигелем М.О. та Свіцою Н.В., що підтверджується відсутністю будь-яких доказів направлення повідомлень про проведення таких зборів власників на 01 травня 2012 року на адресу інших учасників ПП «Флора» - Діденку І.М. та Бондарчуку С.В.

У відповідності до вимог ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства» вищевказані збори власників ПП «Флора» від 01 травня 2012 року є неповноважними для прийняття будь-яких рішень.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11 травня 2012 року керівником ПП «Флора» був Денисовець Василь Васильович, підписантами - Денисовець Василь Васильович та Мигель Михайло Олександрович.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" електронні документи мають таку ж юридичну силу, як і паперові.

Статутом ПП «Флора», який діяв на момент спірних правовідносин такої посади, як «підписант» та відповідно його повноважень не передбачено взагалі. Також не передбачено, щоб учасник представляв ПП «Флора» у відносинах з третіми особами без довіреності, в т.ч. на укладення договорів.

Станом на момент подачі до господарського суду пояснень ТзОВ «Екзітос» обов'язку щодо сплати ПП «Флора» грошових коштів у розмірі 2 165 592 грн. на рахунок ПП "Флора" №260054272 у ВОД АТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 303569, не виконало.

ПП "Флора" критично ставиться до копії простого векселя серії А А 0012643 від 31 жовтня 2012 року, засвідченого Байдою Ю.І., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЗУ "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У договорі купівлі-продажу від 11 травня 2012 року відсутня умова щодо можливості проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Також відсутня додаткова угода до оспорюваного договору купівлі-продажу, оформлена у відповідності до вимог ст. 654 ЦК України у такій формі, що й основний договір, де б зазначалось про проведення розрахунків із застосуванням векселів.

З аналогічних підстав ПП "Флора" вважає необгрунтованими посилання відповідача на акт приймання-передачі векселя від 31 жовтня 2012 року.

ПП "Флора" дізналося про існування векселю з матеріалів справи № 903/212/14 за позовом ПП "Флора" до ТОВ "Екзітос" про розірвання договору купівлі-продажу від 11 травня 2012 року.

Так, Кварцяний В.В., який діяв на підставі довіреності № 02-04/14 від 16 квітня 2014 року, яку підписано директором ПП "Флора" Байдою Ю.І.

Байда Ю.І. не був директором ПП "Флора", а був лише незаконно внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як директор ПП "Флора" державним реєстратором Реєстраційної служби Шацького районного управління юстиції Ліщуком О.О., що підтверджується постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі № 803/664/15, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 05 березня 2015 року у справі № 910/2155/14, яке було скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду 23 квітня 2014 року у справі № 910/2155/14, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду Волинської області від 02 липня 2014 року.

За фактом внесення Ліщуком О.О. недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців порушено досудове кримінальне провадження № 12014030210000045 від 07 квітня 2014 року.

Про безпідставність факту відсутності претензій до ТОВ "Екзітос" свідчить той факт, що ПП "Флора" надалі зверталось до господарського суду Волинської області з позовами про визнання недійсним оспорюваного правочину, однак в їх прийнятті судом було відмовлено з надуманих підстав.

Оспорюваним договором купівлі-продажу від 11 травня 2012 року відчужується вузол водопідготовки з системою крапельного зрошування, який є єдиним на ПП "Флора", і який єдиний забезпечує крапельне зрошування кущів лохини. Без даного вузлу водопідготовки з системою крапельного зрошування ПП "Флора" не може здійснювати свою діяльність - вирощування ягід.

Також відчуження вузлу водопідготовки з системою крапельного зрошування за оспорюваним правочином стало підставою для численних спроб ТзОВ "НВК "Органіка" позбавити ПП "Флора" його основного активу - оренди земельної ділянки.

Дослідження завдання збитків ПП "Флора" діяльністю Мигеля М.О. Свіцою Н.В., та іншими невстановленими досудовим слідством особам, шахрайського заволодіння майном ПП «Флора» на суму понад 16 000 000 грн. є предметом дослідження в кримінальному провадженні № 12012013020020000286, в межах якої і буде пред'явлено цивільний позов.

Зазначив, що на виконання вимог ухвали суду не може надати оригінал протоколу зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року не вбачається можливим, оскільки в липні 2013р. по даному факту відкрите кримінальне провадження № 12013020020000286 від 10 липня 2013 року.

Розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України неодноразово відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 08.06.2015р.

Відповідач та третя особа позовні вимоги заперечили.

Господарський суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши докази, долучені до матеріалів справи,

встановив:

11 травня 2012 року між приватним підприємством «Флора» (продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екзітос» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - вузла водопідготовки, площею 8,0 кв.м. з системою крапельного зрошування протяжністю 5605 м/п, будинку № 1, що знаходяться на земельній ділянці площею 80 га за адресою Волинська обл., Шацький район, Ростанська сільська рада, урочище «Ганське» (Том І а.с. 9-12)..

Договір було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. та зереєстровано в реєстрі за № 373.

21 травня 2012 року зареєстровано комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 30647579 (Том І а.с. 13).

При підписанні договору від імені продавця ПП «Флора» діяв директор - Мигель Михайло Олександрович, який був призначений на посаду директора приватного підприємства на підставі протоколу № 1 зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року, з боку покупця ТзОВ "Екзітос" діяв директор Ліхтанський Микола Васильович (Том І а.с. 9-12).

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 31 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2013 року, у справі №170/689/13-ц за позовом Діденка Ігоря Миколайовича, Бондарчука Сергія Васильовича до ПП «Флора», за участю третьої особи на стороні відповідача Мигеля М.О., рішення зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року про звільнення з посади директора ПП «Флора» Денисовця В.В. та призначення на посаду директора ПП «Флора» Мигеля М.О. визнано недійсним (Том І а.с. 16-23).

За наведених обставин, позивач вважає спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.05.2012року недійсним, оскільки у директора ПП «Флора» були відсутні повноваження на розпорядження майном товариства, що і є причиною виникнення даного спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання вказаного положення в момент вчинення правочину, а також частин другої, третьої, п'ятої, шостої ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст.215 Цивільного кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як наголошено в постановах Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір з боку продавця ПП «Флора» підписаний директором - Мигелем Михайлом Олександровичем, який був призначений на посаду директора приватного підприємства на підставі протоколу № 1 зборів засновників ПП «Флора» від 20 жовтня 2011 року, з боку покупця ТзОВ "Екзітос" - директором Ліхтанським Миколою Васильовичем, підписи сторін скріплені печатками (Том І а.с. 9-12).

Рішенням, що було оформлено протоколом №1 зборів засновників приватного підприємства «Флора», на посаду директора товариства було обрано Мигеля М.О. (Том І а.с. 135).

Відповідно до п. 5.2 статуту ПП «Флора», затвердженого рішенням засновників ПП «Флора», протокол №17/06/08 від 17.06.2008р., директор підприємства самостійно вирішує будь-які питання підприємства, зокрема, одноосібно укладає договори (Том І а.с. 129).

Крім цього, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.05.2011р. в графі «керівник юридичної особи» зазначено Мигель М.О.

Слід зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день укладання спірного договору в графі «прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» вказано Мигель М.О., 05.02.2007р. - підписант (Том І а.с. 38).

В силу ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на час укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, директор ПП «Флора» був повноважною особою на ведення справ від імені товариства, а відповідач не знав і не міг знати про наявність будь-яких обмежень повноважень Мигеля М.О. на укладання спірного договору.

Відповідно до ст.97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Необхідність застосування вищенаведеної норми до спірних правовідносин підтверджується практикою Верховного Суд України, яка викладена у п. 42 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Так, Верховний Суд України зазначає, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968р.

Як вже зазначалось матеріалами справи не підтверджується обізнаність відповідача на час укладення спірного договору щодо наявності обмежень повноважень директора товариства на укладення правочину та наявність корпоративних спорів між учасниками товариства.

Варто зауважити, що при посвідченні спірного договору нотаріус засвідчив, що особи громадян, які підписали договір, встановлені, їх дієздатність, а також правоздатність ПП «Флора» та ТзОВ "Екзітос" та повноваження їх представників і належність ПП «Флора» відчужуваного нерухомого майна перевірено.

Визнання ж недійсним рішенням Шацького районного суду Волинської області від 31 липня 2013року у справі №170/689/13-ц рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом від 20 жовтня 2011 року №1, не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.05.2012р., оскільки не усуває факту законності дій директора у 2012 році по виконанню рішення учасників товариства, оформленого протоколом від 20 жовтня 2008 року №1.

Крім цього, спір у вищевказаній справі №170/689/13-ц є корпоративним, оскільки сторонами у цих справах були учасники товариства (позивачі) та товариство (відповідач), а відносини між ТзОВ "Екзітос" (відповідачем) та ПП «Флора» (позивачем) у даній справі засновано на цивільному договорі, тому рішення Шацького районного суду Волинської області від 31 липня 2013року у справі №170/689/13-ц не стосується прав та обов'язків ТзОВ "Екзітос", який не є суб'єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06 червня 2011 року у справі № 4/10-5-10.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Договір купівлі-продаж нерухомого майна від 11.05.2012р. укладалися між позивачем і відповідачем за взаємної згоди та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод.

Суд не приймає посилання позивача на відкриття кримінального провадження по факту внесення завідомо неправдивих відомостей до протоколу зборів засновників ПП «Флора» від 20.10.2011р., оскільки відповідно до вимог ст.35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Щодо посилань позивача на відсутність розрахунків між сторонами, то суд зазначає наступне:

Верховний Суд України у п. 7 постанови Пленуму від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та Вищий господарський суд України у п. 2.2 постанови пленуму від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зауважили, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Решта доводів позивач не спростовує висновків суду.

З огляду на усе вищевикладене, позовна вимога ПП «Флора» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.05.2012р., укладеного з ТзОВ "Екзітос" з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, є необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України при відмові у позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст.92, 203, 215, 241 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

У задоволені позову відмовити.

Повний текст складено

16.06.2015р.

Суддя В.О. Кравчук