Рішення № 45034365, 09.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.15р. Справа № 904/2497/15

За позовом Спільного підприємства "ВІТМАРК-УКРАЇНА" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю , м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 425 131,03 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: Серьогін В.І., дов. № 064 від 26.02.15 р., представник;

від відповідача: Борисенко Д. В., дов. б/№ від 25.02.2015 р., представник;

СУТЬ СПОРУ:

Спільне підприємство "ВІТМАРК-УКРАЇНА" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" заборгованість у сумі 4 425 131,03 грн., яка складається з сум: 4 252 770,79 грн. - основний борг, 41 637,95 грн. - інфляційні, 118 819,18 грн. - пеня, 11 903,10 грн. - 3 % річних, 73 080, 00 грн. - судовий збір.

Крім того, позивач надав заяву № 200-К від 17.02.2015 р. про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача:

-26003449343 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 380805;

-26009962495997 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851;

- 26002013002470 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627, а при їх недостатності - на грошові кошти Відповідача, що знаходяться на інших рахунках, та на майно відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товарів № 25/ДН760 від 15.06.2012 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар (соки, нектари та соковмісні напої в асортименті).

Відповідач позов не визнає, просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Також відповідач заперечує проти задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки будь-яких доказів, що могли б свідчити про наявність фактичних обставин щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду позивачем не надано.

Ухвалою суду від 28.04.2015 р. розгляд справи було відкладено на 21.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2015 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 09.06.2015 р. та відкладено розгляд справи на 08.06.2015 р.

У судовому засіданні 08.06.2015 р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Спільним підприємством "ВІТМАРК-УКРАЇНА" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" (далі - Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки товарів № 25/ДН760 від 15.06.2012 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 15.06.2012 р.) постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах DАР склад покупця (м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1 в) у редакції Інкотермс-2010, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов Договору. Товар, що підлягає поставці за цим Договором, визначається специфікацією (Додаток № 3) та описаний у формі, зазначеній в Додатку № 4, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Постачальник зобов'язується прийняти від Покупця замовлення (за формою, наведеною в Додатку №1) на постачання товару та здійснити постачання товару на умовах DАР (у редакції Інкотермс-2010), своїми транспортними засобами та за свій рахунок, за адресою: м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1 в. (пункт 2.1. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 15.06.2012 р.).

За своєю правовою суттю договір 25/ДН760 від 15.06.2012 р. є договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Станом на 28.10.2014 р. заборгованість відповідача за поставлений товар за договором становила 1 939 793,88 грн., в період з 29.10.2014 р. по 26.12.2014 р. поставлено товар на загальну суму 4 565 397,66 грн.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 5.6. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 15.06.2012 р.) покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом 55 календарних днів з моменту отримання певної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за договором здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених документів, надання яких є необхідним згідно цього договору та чинного законодавства України, шляхом перераховування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в п. 12 Договору. Якщо постачальник не надасть вчасно документи, передбачені п. 2.5., 3.2., 4.15., 5.12 Договору, перебіг строку виконання зобов'язання покупцем з оплати партії товару, що поставлена без необхідних належним чином оформлених документів, починається з дати надання всіх необхідних належним чином оформлених документів на цю партію товару.

У встановлені договором строки відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, за придбаний за договором товар розрахувався частково, в сумі 2 235 780,89 грн. Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 16 639,86 грн.

Таким чином, станом на 24.03.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором становить 4 252 770,79 грн.

Відповідно до пункту 9.1. договору договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2012 р.

Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.3. Договору).

Згідно з п. 9.4. договору автоматично продовжується кожного разу на наступний календарний рік, якщо кожна зі сторін не попередить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору за один місяць до закінчення терміну дії Договору.

Несплачена відповідачем сума грошових коштів за вказаними накладними, заявлена позивачем до стягнення, складає 4 252 770,79 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно з частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідач не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість мав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 252 770,79 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову є безпідставними.

Так, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Не доведено відповідачем і вчинення позивачем дій, які б могли свідчити про невиконання останнім своїх зобов'язань за договором у повному обсязі та перешкоджання, таким чином, відповідачеві оплатити отриманий товар у повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 41 637,95 грн. - інфляційних, 11 903,10 грн. - 3 % річних.

Перевіривши правильність розрахунку суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних у сумах, визначених позивачем.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.10. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 15.06.2012 р.), за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання складає суму 118 819,18 грн.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги наявне прострочення платежу, суд вважає, що нарахована позивачем сума пені підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем.

Подана позивачем заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Згідно пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 21.12.2011 року (із зміню і доп.) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів зокрема з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Згідно з пунктом 3 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивач подану заяву про забезпечення позову жодними доказами не обгрунтував.

Наявність самої заборгованості відповідача ще не свідчить про його ухилення від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар в період з моменту його отримання до дати слухання справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 4 425 131,03 грн., яка складається з сум: 4 252 770,79 грн. - основний борг, 41 637,95 грн. - інфляційні, 118 819,18 грн. - пеня, 11 903,10 грн. - 3 % річних, 73 080, 00 грн. - судовий збір.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 10, код ЄДРПОУ 37133981) на користь Спільного підприємства "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65007, м. Одеса, пров. Високий, буд. 22; код ЄДРПОУ 22480087) основний борг у сумі 4 252 770,79 грн., 41 637,95 грн. - інфляційні, 118 819,18 грн. - пені, 11 903,10 грн. - 3 % річних, 73 080, 00 грн. - судовий збір.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТС ЛЕНД" про забезпечення позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.06.2015 р.

Суддя В.Г. Бєлік