Рішення № 45033855, 15.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Івченко О.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та сплату житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року Державне житлово-комунального підприємство Національної академії наук України звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та сплату житлово-комунальних послуг.

Унікальний номер справи: 759/13855/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4149/2015Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року позов Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та сплату житлово-комунальних послуг - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державного житлово - комунального підприємства Національної академії наук України (юридична адреса вул. Ежена Потье, 9, м. Київ, ідентифікаційний код 30573192) заборгованість за проживання в гуртожитку та сплату житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2011 року по 01.01.2014 року у сумі 10575,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державного житлово- комунального підприємства Національної академії наук України (юридична адреса вул. Ежена Потье, 9, м. Київ, ідентифікаційний код 30573192) судові витрати по справі у вигляді судового збору: 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд. В подальшому, в судовому засіданні уточнила вимоги апеляційної скарги, та просила рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що при ухваленні вказаного рішення судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що справа про стягнення заборгованості по квартплаті та за комунальні послуги між ДЖКП НАНУ та ОСОБА_1 уже розглядалась. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, яке Позивачем не оскаржувалось, а тому набрало законної сили, встановлено, що апелянт повинен сплачувати комунальні послуги за тарифами КМДА м. Києва, а не за ліжко/місця, як того вимагає неналежний Заявник. Однак Позивач не виконав вказане рішення по сьогодні, в їїплатіжних документах ніяких змін не відбулося.

Зазначає, що не вірно вказаний термін стягнення, з неївже стягнуто заборгованість по 01.12.2011 р., та при цьому позивач є неналежним Стягувачем.

Апелянт посилається, що вона проживає у приміщенні гуртожитку, яке перебуває у відособленому користуванні, проживає сімєю, а тому і оплата повинна нараховуватися виходячи зі ставок квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського фонду у відповідності до тарифів встановлених розпорядженнями КМДА.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що НАН України є спеціальним суб'єктом права, наділеним правом самостійно управляти майном, а гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 входить до майнового комплексу НАН України, та з огляду на те, що НАН України встановила в установленому законом порядку розмір оплати за користування ліжко-місцем в гуртожитках, оскільки відповідачка не сплатила заборгованість за житлово-комунальні послуги за два ліжко-місця, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що частково з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки в частині періоду стягнення заборгованості висновку суд дійшов, не зясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ордеру на житлову площу у гуртожитку за № 4 відповідачка - ОСОБА_1 заселилася в гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 який виданий на 1 чоловіка (а.с. 53).

Відповідно до довідки Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України від 30 липня 2014 року № 364 за формою № 3 відповідачка разом з дочкою проживає у вказаному гуртожитку та займає два ліжко-місця (а.с. 52).

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно розпорядження президії Національної академії наук України про передачу з балансу на баланс від 24.07.2002 року № 482, гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 є майном НАН України (а.с. 10).

Одночасно, постановою Бюро президії Національної академії наук України від 24 грудня 1998 року прийнято рішення про створення Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (а.с. 14).

Згідно акту приймання-передачі фінансових, технічних та організаційних документів гуртожитку від 01 серпня 2009 року від ДВП «Будремкомплект» НАН України Державне житлово- комунальне підприємство Національної академії наук України прийняло всі документи підприємства, що здійснювало обслуговування вказаного гуртожитку (а.с. 9).

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував, що Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України є правонаступником ДВП «Будремкомплект» НАН України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України, зокрема, створює, реорганізовує, ліквідовує організації, що перебувають у віданні Національної академії наук України, виступає засновником підприємств із змішаною формою власності, дає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належні їм майнові права; веде облік об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України, здійснює контроль за ефективністю використання таких об'єктів.

Статутом Національної академії наук України передбачено, що НАН України, користується правами самоврядності, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (а.с. 34-36).

Враховуючи вказане, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що НАН України є суб'єктом права, що наділений спеціальними повноваженнями, які полягають у здійсненні академією самостійного управління майном, в тому числі гуртожитками, що входять до складу майнового комплексу Національної академії наук України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української PCP, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.

Відповідно до ст. 67 ЖК Української PCP плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч. 1 ст. 68 ЖК Української PCP наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української PCP.

Відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року за № 208, плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Оскільки НАН України є самоврядним органом і не належить до органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад, Бюро президії НАН України прийнято постанову від 31 травня 2007 року № 151, якою встановлено плату за проживання в гуртожитках для співробітників НАН України з 01 липня 2007 року у розмірі 100,00 грн. на місяць за одне ліжко - місце, а для працівників сторонніх організацій 150,00 грн. (а.с. 16), а з 01 травня 2011 року Постановою Бюро президії НАН України та ЦК профспілки працівників НАН України від 18 травня 2011 року № 154 зі змінами згідно Постанови Бюро президії НАН України та ЦК профспілки працівників НАН України від 13 липня 2011 року № 241 встановлено плату за одне ліжко - місце за місяць для аспірантів, працівників установ підприємств академії від 150,00 грн. до 230,00 грн., а для працівників сторонніх організацій 400,00 грн. на місяць за одне ліжко - місце (а.с. 17-21).

Як вбачається з пояснень відповідачки, остання звільнена з підприємства НАН України в зв'язку зі скороченням штату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач має сплачувати по 210,00 грн. на місяць за одне ліжко - місце, при цьому оскільки відповідачка має неповнолітню доньку, яка також займає ліжко - місце, відповідачці нараховувалась плата за місяць в розмірі 420,00грн.

Згідно довідки про нарахування та оплату по особовому рахунку НОМЕР_2 за відповідачем рахується заборгованість з листопада 2011 року по січень 2014 року в розмірі 10575,74 грн. (а.с. 49).

Крім того, вірно встановлено, що Відповідачці направлявся лист - попередження про погашення заборгованості (а.с. 50-51), проте остання заборгованість не погасила.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги з 01.01.2010 р. по 01.12.2011 р. (т. 1 а.с. 97-99)

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення не було оскаржено в касаційному порядку та набрало законної сили.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року в справі за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_2 про стягнення боргу, встановлено, що оскільки відповідачу не була виділена кімната для проживання її сімї у відповідності до вимог ч. 4 розділу І Примірного положення про гуртожитки, то вона повинна сплатити заборгованість за надані їй послуги у повному обсязі. Крім того, застосування судом тарифів, визначених КМДА є необгрунтованим з огляду на те, що при проживанні в гуртожитку позивача нарахування послуг здійснюється за Постановою Бюро Президії НАН України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 05 лютого 2014 року в справі №6-50160св13 за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_2 про стягнення боргу касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що кімната в гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, була виділена їй для проживання сімї, що є підставою для нарахування тарифів, виходячи зі ставок квартирної плати, установлених для будинків державного та громадського фонду, відповідно до вимог частини 4 Розділу І Примірного положення про гуртожитки.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що апеляційним судом вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

З огляду на вказані висновки суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року з підстав необґрунтованості тарифів скасуванню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відносно помилковості періоду стягнення заборгованості, оскільки рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги з 01.01.2010 р. по 01.12.2011 р. (т. 1 а.с. 97-99).

При цьому рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року, яке переглядається, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за проживання в гуртожитку та сплату житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2011 року по 01.01.2014 року у сумі 10575,74 грн.

Тобто, наявне подвійне стягнення заборгованості за 1 місяць, а саме за листопад 2011 року, що згідно тарифів на проживання в гуртожитку становить 420,00 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року слід змінити шляхом зменшення суми стягнення 10575,74 грн. до 10 155,74 грн. (10 575,74 - 420,00 = 10 155,74 грн.)

При цьому колегія суддів відносно інших доводів апеляційної скарги, а саме, що апелянт проживає у приміщенні гуртожитку, яке перебуває у відособленому користуванні, проживає сімєю, зазначає, що вони не знайшли підтвердження матеріалами справи, оскільки частиною 4 розділу І Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року за № 208, встановлено, що гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках; для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей). У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської районної в місті Ради народних депутатів, можуть бути виділені приміщення для проживання сімей.

Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.

Проте, даний гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 не відноситься до гуртожитків сімейного типу, що підтверджується ордером на вселення в гуртожиток, тому сплата за проживання відповідачем повинна проводитись за займані ліжко - місця, яка встановлюється НАН України.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак вважає за необхідне змінити суму стягнення шляхом зменшення суми 10575,74 грн. до суми 10 155,74 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державного житлово - комунального підприємства Національної академії наук України (юридична адреса вул. Ежена Потье, 9, м. Київ, ідентифікаційний код 30573192) заборгованості за проживання в гуртожитку та сплату житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2011 року по 01.01.2014 року у сумі 10575,74 грн. змінити шляхом зменшення суми 10575,74 грн. до суми 10 155,74 грн.

В решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: