Постанова № 45033690, 25.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2015 року № 826/2503/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовомПриватного підприємства «СІНТА-СЕРВІС»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166 від 06 лютого 2015 року та податкових повідомлень-рішень № № 0009311702, 0009331702 від 16 лютого 2015 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 лютого 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «СІНТА-СЕРВІС» (далі - ПП «СІНТА-СЕРВІС», позивач) з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання протиправними та скасування:

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року (далі Рішення № 0000011702);

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166 від 06 лютого 2015 року (далі Вимога № Ю-0166);

- податкових повідомлень-рішень № № 0009311702, 0009331702 від 16 лютого 2015 року (далі ППР), прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено фактичну перевірку, за результатами якої складений акт від 06.02.2015 № 2/26-53-17-02-33542869.

На підставі вказаного вище акту, 06.02.2015 відповідачем прийняті Рішення № 0000011702 та Вимога № Ю-0166, з якими позивач категорично не погоджується, оскільки висновки акту перевірки, на його думку, є хибними та надуманими, а сама перевірка була проведена з порушенням діючого податкового законодавства та з грубим порушенням прав платника податків.

Позивач звертає увагу на те, що перевіряючими були перевищені повноваження, оскільки їх висновки ґрунтуються лише на фактах, викладених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в їх письмових поясненнях, що на думку позивача, не є беззаперечними доказами.

Як насідок, позивач з поясненнями громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погоджується, вважає їх неправдивими та такими, що не відповідають дійсності.

Позивач заявляє, що гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01.09.2011 по 06.02.2015 на підприємстві не працювали, жодних трудових або цивільно-правових договорів з ними не укладалось, жодних послуг вказані особи ПП «СІНТА-СЕРВІС» не надавали.

Також позивач звертає увагу на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку платника податків та здійснив відповідні донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поза межами строків давності, що визначені ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

Також позивач зауважує, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві було винесено Рішення № 0000011702 та Вимогу № Ю-0166 на підставі норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289, що суттєво суперечать нормам Податкового кодексу України.

До того ж, як зазначає позивач, контролюючий орган неправомірно, всупереч вимогам п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, при винесенні Рішення № 0000011702 застосував штрафні санкції у розмірі 50% замість 25%, у той час коли платник податків не мав повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з вказаного платежу.

За вказаних обставин, на переконання позивача, все вищезазначене свідчить про незаконність дій службових осіб контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки з питань дотримання ПП «СІНТА-СЕРВІС» чинного трудового та податкового законодавства України за період з 01.09.2011 по 06.02.2015, а також незаконність і хибність висновків акту перевірки від 06.02.2015 № 2/26-53-17-02-33542869 та протиправність, прийнятих 06.02.2015 Рішення № 0000011702, Вимоги № Ю-0166 та ППР № № 0009311702, 0009331702 від 16.02.2015.

Як наслідок, позивач вважає, що вказані вище Рішення № 0000011702, Вимога № Ю-0166 та ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких зазначає, що перевіркою встановлено розбіжність між заробітною платою, яку фактично отримували громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з бухгалтерськими документами та податковими звітами перевіряємого підприємства, згідно яких вказаним вище громадянам заробітна плата нараховувалась.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно були прийняті Рішення № 0000011702, Вимога № Ю-0166 та ППР.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 08.04.2015, суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СІНТА-СЕРВІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 33542869) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.09.2005 за № 10671020000004555 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 325344). Вказане підприємство розташоване за адресою: 02105, АДРЕСА_1. Фактична адреса здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2.

ПП «СІНТА-СЕРВІС» являється платником страхових внесків з 08.09.2005, реєстраційний № 03-08971 (Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків).

ПП «СІНТА-СЕРВІС» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 15.09.2005, станом на 06.02.2015 перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

27 січня 2015 року В.о. начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято Наказ «Щодо проведення фактичної перевірки» № 127 (далі Наказ № 127), на підставі якого, начальнику управління доходів і зборів з фізичних осіб необхідно було провести фактичну перевірку ПП «СІНТА-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33542869) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, правильності заповнення податкового розрахунку 1-ДФ, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), з 28.01.2015, тривалістю 10 діб.

На підставі пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) та Наказу № 127, 28.01.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві посадовим особам контролюючого органу були видані направлення № № 77, 78 (далі Направлення), яким доручалося в період з 28.01.2015 по 06.02.2015 провести фактичну перевірку ПП «СІНТА-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33542869) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), Законів України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (із змінами та доповненнями), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (із змінами та доповненнями).

Копію Наказу № 127 28 січня 2015 року отримано заступником директора ПП «СІНТА-СЕРВІС» - Довгань Т.Ф.

В період з 28.01.2015 по 06.02.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань дотримання ПП «СІНТА-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33542869) чинного трудового та податкового законодавства України за період з 01.09.2011 по 06.02.2015, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 2/26-53-17-02-33542869 від 06.02.2015 (далі Акт № 2/26-53-17-02-33542869).

В ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 14.1.54, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 41 644,80 грн.;

- Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49;

- пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, підприємством ненарахований та неутриманий військовий збір на загальну суму 210,00 грн.

Згідно з п. 119.2 ст. 119, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій.

- ст. 7, ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого з заробітної плати в сумі 288 000,00 грн. (ненараховано ЄСВ 110 937,60 грн. та не утримано ЄСВ 10 368,00 грн.) на загальну суму 121 305,60 грн.

Розглянувши матеріали фактичної перевірки від 06.02.2015 № 2/26-53-17-02-33542869, якою виявлено порушення пп. 1 ч. 1 ст. 7 р. III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) і за наслідками якої донараховано 121 305,60 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 06 лютого 2015 року прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) до ПП «СІНТА-СЕРВІС» застосовано штрафні санкції в розмірі 60 652,80 грн.

Станом на 06.02.2015 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ПП «СІНТА-СЕРВІС» становила 121 305,60 грн. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки від 06.02.2015 № 2/26-53-17-02-33542869, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 06 лютого 2015 року винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166, згідно якої платнику податків необхідно сплатити суми недоїмки єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 121 305,60 грн.

16 лютого 2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі акта перевірки № 2/26-53-17-02-33542869 від 06.02.2015, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009311702, яким згідно з пунктом 127.1 статті 127 та відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 14.1.54, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями; Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 72 954,60 грн., з якої сума грошового зобовязання за основним платежем складає 41 644,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31 309,80 грн.

16 лютого 2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі акта перевірки № 2/26-53-17-02-33542869 від 06.02.2015, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009331702, яким згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII, яким, зокрема, встановлено військовий збір збільшено суму грошового зобовязання за платежем: військовий збір на загальну суму 288,75 грн., з якої сума грошового зобовязання за основним платежем складає 210,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 78,75 грн.

Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення отримав 23 лютого 2015 року.

Незгода з зазначеними вище Рішенням № 0000011702, Вимогою № Ю-0166 та ППР відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Приватного підприємства «СІНТА-СЕРВІС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Податкового кодексу України (далі - ПК України); Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49; Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті.

Пунктом 171.1 ст. 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Статями 7, 8 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначені база нарахування єдиного внеску та розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено під час розгляду справи, для проведення перевірки був здійснений виїзд за фактичною адресою підприємства, а саме: АДРЕСА_2.

З приводу встановлено, суд зазначає наступне.

Приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Так, в ході проведення перевірки було опитано та взято письмові пояснення по 2-м найманим працівникам. Згідно наданих документів та письмових пояснень було встановлено, що гр. Довгань Т.Ф. займає посаду заступника директора по фінансових питаннях на ПП «СІНТА-СЕРВІС» відповідно до наказу про прийняття на роботу від 01.09.2014 № 351, розмір заробітної плати становить 2 800,00 грн., періодичність отримання - два рази на місяць на зарплатну картку, заборгованість з виплати заробітної плати відсутня; гр. ОСОБА_5 займає посаду за сумісництвом інспектора з кадрів на ПП «СІНТА-СЕРВІС» з 19.01.2015, оклад згідно штатного розкладу становить 1 000,00 грн., основне місце роботи - ТОВ «БК СПЕЦБУДСЕРВІС».

Розбіжностей між заробітною платою, яку працівники фактично отримували (згідно наданих письмових пояснень опитуваних працівників) і тією, яка зазначалася у бухгалтерських документах та податкових звітах перевіряємого підприємства, перевіркою не встановлено.

Крім того, в ході проведення перевірки іншими особами, зокрема, гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 були надані письмові пояснення.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_1, останній працював на ПП «СІНТА-СЕРВІС», займав посаду водія вантажного автомобіля починаючи з 01.09.2011 по 30.09.2013, з заробітною платою 4 000,00 грн. на місяць, офіційно оформлений не був.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_2, останній працював на ПП «СІНТА-СЕРВІС», займав посаду охоронця починаючи з 01.01.2014 по 30.09.2014, з заробітною платою 2 000,00 грн. на місяць, офіційно оформлений не був.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_3, останній працював на ПП «СІНТА-СЕРВІС», займав посаду водія вантажного автомобіля починаючи з 01.12.2011 по 30.09.2014, з заробітною платою 5 000,00 грн. на місяць, офіційно оформлений не був.

Як наслідок, перевіркою було встановлено розбіжність між заробітною платою, яку фактично отримували вищевказані громадяни, з бухгалтерськими документами та податковими звітами перевіряємого підприємства, згідно яких гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 заробітна плата не нараховувалась.

Отже, платником податків не був утриманий податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати без обовязкових відрахувань до бюджету.

За вказаних обставин, субєкту господарювання по 3-м особовим рахункам було донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 41 644,80 грн.

Як наслідок, в порушення приписів пп. 14.1.54, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 ПК України; Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 підприємством не був утриманий податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати без обовязкових відрахувань до бюджету та при заповненні розрахунку за формою № 1ДФ підприємством не відображалися відомості про суми фактично нарахованих та виплачених гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 у вигляді заробітної плати.

За результатами перевірки встановлено заниження сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок в розмірі 38,52% за період з 01.09.2011 по 30.09.2014 на суму 288 000,00 грн.

В порушення вимог ст. ст. 7, 8 Закону № 2464-VI з заробітної плати в сумі 288 000,00 грн. ненараховано ЄСВ 110 937,60 грн. та не утримано ЄСВ 10 368,00 грн., що загалом складає 121 305,60 грн. Таким чином, сума донарахованого єдиного внеску складає 121 305,60 грн.

Приписами п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У відповідності до приписів п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до платника податків були застосовані штрафні санкції в розмірі 50% від суми донарахованого єдиного внеску (121 305,60 грн. Х 50% = 60 652,80 грн.), що свідчить про правомірність Рішення № 0000011702.

Також, приписами ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.

Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Станом на 06 лютого 2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ПП «СІНТА-СЕРВІС» складала 121 305,60 грн., а тому у відповідності до приписів ст. 25 Закону № 2464-VI контролюючим органом платнику податків правомірно було предявлено Вимогу № Ю-0166.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відзначити що приписами ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

А тому твердження позивача стосовно того, що контролюючий орган здійснив відповідні донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поза межами строків давності, що визначені ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ є неприйнятними, оскільки Рішення № 0000011702 та Вимога № Ю-0166 прийняті у відповідності до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За вказаних вище обставин, суд вважає, що збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 72 954,60 грн., з якої сума грошового зобовязання за основним платежем складає 41 644,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31 309,80 грн. було здійснено контролюючим органом правомірно.

У той же час, надаючи оцінку поясненням гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, які були надані представником позивача в судовому засіданні від 11.03.2015 на спростування їх же пояснень, наданих контролюючому органу, суд зазначає, що вони не можуть бути прийняті як належні докази з огляду на таке.

З метою зясування обставин справи, судом вживалися заходи щодо виклику та допиту в якості свідків гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, проте останні до суду не прибули, а представником позивача надані суду їх письмові пояснення, відібрані ним в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Разом з тим, порядок виклику та допиту свідків регламентовано ст. ст. 77, 78 та ст. 141 Кодексу адміністративного судочинства України.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, з урахуванням зазначених обставин, вказані вище пояснення не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009311702 від 16.02.2015 у суду немає.

Крім того, в порушення визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України платником податків з суми винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ненарахований та неутриманий військовий збір за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року.

Як наслідок, підприємству було донараховано військовий збір у розмірі 210,00 грн.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що збільшення суми грошового зобовязання за платежем: військовий збір на загальну суму 288,75 грн., з якої сума грошового зобовязання за основним платежем складає 210,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 78,75 грн. було здійснено контролюючим органом правомірно.

Таким чином, підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009331702 від 16.02.2015 у суду немає.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним Рішення № 0000011702, Вимоги № Ю-0166 та ППР.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в звязку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «СІНТА-СЕРВІС» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СІНТА-СЕРВІС» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко