Постанова № 45032765, 29.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2015 року № 826/20385/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі позивач, ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві) з позовом до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (далі відповідач, КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва») про стягнення податкової заборгованості на загальну суму 8 402 993,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість, по авансовим внескам з податку на прибуток, але не сплачений відповідачем у встановлений законом строк в добровільному порядку, тому позивач вважає, що вказану суму слід стягнути в судовому порядку.

Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову.

Відповідно до ч. 4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» є юридичною особою та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована від 26.06.2012 р. за №1 067 102 0000 017903.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код ЄДРПОУ - 38133008.

На обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідач перебуває з 27.06.2012 р. за №26500, про що зазначається в довідці від 07.06.2012 року №1426531400287.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем протягом 2014 року подано до контролюючого органу податкову звітність:

Декларація з ПДВ №9048420507 від 20.08.2014 р., в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1738939,00 грн. (погашено за рахунок сплати у сумі 1562515,66 грн.);

Декларація з ПДВ №9054087829 від 19.09.2014 р., в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1245343,00 грн.;

Декларація з ПДВ №9059672406 від 17.10.2014 р., в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1740378,00 грн.;

Декларація з ПДВ №9067736041 від 20.11.2014 р., в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 2013745,00 грн.;

Декларація з податку на прибуток №9091123353 від 03.03.2014 р. по авансовим внескам у сумі 105160,00 грн.;

Декларація по земельному податку з юридичних осіб №9010323844 від 27.02.2014 р., в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 2 102 488,60 грн.

Окрім того, позивачем проведено камеральну перевірку відповідача з питань своєчасності подання платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2014 року, за результатами якої складено акт №6212/15-01/38133008 від 30.09.2014 р.

На підставі висновків, викладених в зазначеному акті, позивачем винесені податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 14.10.2014 р. №0024711501, яким визначено суму штрафу в розмірі 564 559,66 грн. та з податку на додану вартість від 14.10.2014 р. №0024731501, яким визначено суму штрафу в розмірі 388 486,21 грн.

В матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку.

Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі, які підтверджуються відповідними доказами, станом на час розгляду справи податкові зобов'язання, що стали узгодженими та відповідачем добровільно сплачені не були становлять загальну суму 8 402 993,39 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, який подається контролюючому органу у строки, передбачені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, пунктом 56.11 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків.

Враховуючи викладене, вбачається, що сума податкового зобовязання, визначена відповідачем у податкових деклараціях, оскарженню не підлягає, є узгодженою, але несплаченою в добровільному порядку. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Окрім того, у відповідності до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 р. №0024711501 та №0024731501, відповідачем суду не надано. Як і не надано відповідних доказів сплати таких податкових зобовязань.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно матеріалів справи податкова вимога №1770-25-25 від 05.05.2014 року надсилалась відповідачу та отримана 16.05.2014 року.

Відповідач не надав належних доказів виконання вказаної податкової вимоги, як і не надав доказів її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що те, що відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання письмових заперечень проти позову не скористався, не спростував твердження позивача, доказів погашення зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183--2 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 38133008) до Державного бюджету (рахунок: УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 38012871, Банк одержувач ГУ УДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) податкової заборгованості на загальну суму 8 402 993,39 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко