Постанова № 45031455, 10.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/7176/2011

10.11.11

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Солосі О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

УПФУ в м. Черкасах Черкаської області, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість зі сплати страхових внесків.

Позивач стверджував, що за ІІІ-IV квартал 2010р. відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1 288 грн. 80 коп.

Оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявилася. Надіслала до суду заперечення, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. Зокрема зазначила, що ФОП ОСОБА_2 оскаржено вимогу про сплату недоїмки від 01.02.2011р. № Ф-288 у адміністративному порядку, проте вмотивованого рішення Пенсійного фонду України на адресу позивачу у визначений строк згідно Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року №22-7 відповідачу не надходило, а за змістом зазначеного порядку, якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Також відповідач зазначила, що сплата страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування здійснюється у добровільному порядку, тому обовязку щодо сплати страхових внесків у відповідача немає. Крім того, відповідач посилалася на те, що у позивача не було правових підстав здійснювати перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо не сплати відповідачем страхових внесків. Враховуючи наведене, відповідач просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачених цим Законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі за текстом - Закон №1058-IV).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом пятим статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону.

Відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 26.10.2001р.

З огляду на викладені вище норми Закону №1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону №1058-IV (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 18 Закону №1058-IV (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають податкову систему. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Абзацом 9 частини 2 статті 19 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 6 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Вирішуючи питання про застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того, що преамбулою до Закону №1058-IV визначено, що останній розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до пункту 4 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) частини 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 р.»№2154-VI від 27.04.2010 р. мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 р.-888 грн., з 1 жовтня 2010 р. 907 грн., з 1 грудня 2010 р. 922 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються у таких розмірах для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України з 1 липня 2010р. по 30 вересня 2010р. у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010р. по 30 листопада 2010р. у сумі 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010р. у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Судом встановлено, що позивачем було проведено перевірку відповідача щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 01.02.2011р. № 288.

У ході перевірки встановлено, що сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем, нижча мінімального страхового внеску, в звязку з чим за період з липня 2010р. по грудень 2010р. відповідачу було донараховано 1 288 грн. 80 коп.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 1 288 грн. 80 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу.

У звязку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі за текстом Закон №2464-VI) направлялась вимога про сплату боргу від 01.02.2011р. № Ф - 288.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем було прийнято рішення від 04.03.2011р. № 16 про результати розгляду заяви, рішення від 19.04.2011р. № 144 про результати розгляду скарги та рішення від 25.07.2011р. № 15195/03-10 з аналогічними вимогами. Зазначеними рішеннями вимогу про сплату боргу від 01.02.2011р. № Ф 288 залишено у силі, а скарги відповідача без задоволення.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що позивачем надано рішення Пенсійного фонду України від 25.07.2011р. № 15195/03-10 про результати розгляду скарги відповідача від 29.06.2011р. Пунктами 3 та 4 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 визначено, що кількість доставок пошти одержувачам встановлюється (крім вихідних і святкових днів) у містах Києві, Сімферополі та Севастополі, обласних центрах - не менше шести днів на тиждень та одного разу на день. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1. Де (Д) - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Таким чином максимальний строк поштового обігу може складати 10 календарних днів. Враховуючи зазначену обставину суд констатує, що Пенсійним фондом України дотримано нормативних строків розгляду скарг скаржника, а тому відсутні підстави вважати, що скарга повністю задоволена на користь скаржника.

Щодо позиції відповідача стосовно сплати страхових внесків у добровільному порядку та відсутністю обовязку сплачувати зазначені внески суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відносно заперечень відповідача про відсутність у позивача повноважень здійснювати перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо не сплати відповідачем страхових внесків, суд зазначає наступне. Відповідно до приписів статті 13 Закону №2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Планові та позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника єдиного внеску, а в разі відсутності у платника єдиного внеску приміщення - така перевірка може бути проведена в приміщенні органу Пенсійного фонду.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

За таких обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 89, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010р. по грудень 2010р. у сумі 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2011р.

Суддя Л.В.Трофімова