Рішення № 45027311, 08.05.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/354/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді - Леміш О.М

при секретарі - Химинець О.Я

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакран» про стягнення середнього заробітку, як компенсації за затримку у виплаті заробітної плати та не видачу трудової книжки , -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакран» про стягнення середнього заробітку, як компенсації за затримку у виплаті заробітної плати та не видачу трудової книжки.

Свій позов вона мотивувала тим, що 01.10.2013р. вона була прийнята на неповний робочий день до Відповідача на посаду головного бухгалтера з посадовим окладом 550,00 грн. 30.04.2014р. нею на імя директора Відповідача була написана заява про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України. Проти звільнення Відповідач не заперечував, але видати належним чином наказ про звільнення з відображенням грошової компенсації за не використану чергову відпустку, яка підлягає до виплати в день звільнення разом з заробітною платою не погодився. Причиною звільнення стала несвоєчасно виплата заробітної плати за фактично виконану роботу.

З дати звільнення позивачка неодноразово зверталась до відповідача з проханням провести повний розрахунок та повернути їй трудову книжку, однак такі спроби не дали бажаного результату.

Відповідачем лише 15.12.2014р. на адресу позивача була надіслана рекомендованим листом трудова книжка . Таким чином за період перебування з відповідачем у трудових відносинах компенсація яка підлягає до стягнення за несвоєчасно проведений розрахунок при звільнені та не в повному обсязі, не видача трудової книжки складають 6 000,00 грн. (зокрема середньо місячна заробітна плата 550,00 грн. а період з квітня 2014р. по грудень 2014р. та 550,00 грн. залишок не виплаченої заробітної плати у вигляді грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 01.10.2013р. по 30.04.2014р).

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала та просила суд такі задовільнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Так як, суд не має відомостей про причину неявки відповідача, то розглядає справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, що передбачено ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши думку позивача, який не заперечив щодо розгляду справи у відсутності відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, оцінивши допустимість та належність кожного доказу , суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 01.10.2013 р. ОСОБА_1, була прийнята на неповний робочий день до Відповідача на посаду головного бухгалтера з посадовим окладом 550,00 грн.

30.04.2014р. нею на імя директора Відповідача була написана заява про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України. Проти звільнення Відповідач не заперечував, але видати належним чином наказ про звільнення з відображенням грошової компенсації за не використану чергову відпустку, яка підлягає до виплати в день звільнення разом з заробітною

платою не погодився. Причиною звільнення стала несвоєчасно виплата заробітної плати за фактично виконану роботу.

З дати звільнення ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з проханням провести повний розрахунок та повернути їй трудову книжку, однак такі спроби не дали бажаного результату. Як наслідок, за весь період не повернення трудової книжки з записам про звільнення та підставами проведення такого запису, Відповідач грубо порушує права позивача .

Для вирішення конфлікту до звернення з заявою до суду позивачкою було вчинено ряд дій, зокрема була написана заява до Територіальної державної інспекції з питань праці Закарпатської області. У відповідь остання отримала повідомлення , згідно якого вирішено проводити перевірку , щодо правомірності дій відповідача не будуть, так як на руках відсутні будь-які документи підтверджуючі наявність трудових відносин між сторонами.

28.08.2014р. ОСОБА_1 була написана заява до Міської прокуратури з аналогічним питанням і проханням допомогти у вирішенні конфлікту з відповідачем. Жодної відповіді вона не отримувала, але відповідачем вже 31.07.2014р. була погашена заборгованість по заробітній платі, яка фактично і була причиною звільнення, а саме Відповідач провів виплату заробітної плати за лютий, березень, квітень місяці 2014р. шляхом перерахування коштів на її зарплатну карточку.

На неодноразові звернення до Відповідача, щодо повернення трудової книжки та проведення остаточного розрахунку, а саме 550,00 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 01.10.2013р. по 30.04.2014р. не дають бажаного результату. Відповідачем лише 15.12.2014р. на адресу позивача була надіслана рекомендованим листом трудова книжка .

Таким чином , компенсація яка підлягає до стягнення за несвоєчасно проведений розрахунок при звільнені та не в повному обсязі, не видача трудової книжки складають 6 000,00 грн. (зокрема середньо місячна заробітна плата 550,00 грн. а період з квітня 2014р. по грудень 2014р. та 550,00 грн. залишок не виплаченої заробітної плати у вигляді грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 01.10.2013р. по 30.04.2014р).

Відповідно до ч. І ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч.З Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до ч.б п. 4.1. розділу 4 зазначеної Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду' судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч. 1 «звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або спорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ст.ст. 10 ч.З, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.І ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із положеннями Постанови № 9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Передбачений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов»язки сторін».

За таких умов, можна зробити висновок, що строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України для пред'явлення позову про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, Позивачем не пропущено так як трудову книжку було отримано 15.12.2014р.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакран» про стягнення середнього заробітку, як компенсації за затримку у виплаті заробітної плати та не видачу трудової книжки - задоволити.

Стягнути з Товариство з обмеженою Відповідальністю «Лакран» 88000, м.Ужгород вул.Вчительська, 4а р/р 26005010256453 в ПАТ ВТБ Банк МФО 321767 КОД 38267552 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6000,00 грн. за несвоєчасно проведений розрахунок та не видачу трудової книжки.

Стягнути з Товариство з обмеженою Відповідальністю «Лакран» 88000, м.Ужгород вул.Вчительська, 4а р/р 26005010256453 в ПАТ ВТБ Банк МФО 321767 КОД 38267552 на користь держави суму судового збору в розмірі 214, 64 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Леміш О.М.