Ухвала суду № 45025643, 10.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 р.Справа № 818/902/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 818/902/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Баєр Електро") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000512204 від 18.02.2015.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000512204 від 18.02.2015.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що збільшенню позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 49775,00 грн. стало проведення позивачем операцій з отримання транспортних послуг, які оформлені неналежним чином, оскільки позивачем до перевірки не було надано ТТН, заявки на перевезення, а серед видів діяльності контрагента позивача відсутні послуги перевезення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Баєр Електро з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Віда Лайн" за період жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт № 504/22-04/36334265/51 від 10.02.2015 (а.с.9-22).

За наслідками перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2015, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 49775,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 24888,00 грн. (а.с.7).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ "Віда Лайн". Проведеною перевіркою встановлено: "документально не підтверджуються відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, показники податкового кредиту, задекларовані підприємством в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року по фінансово-господарським операціям з контрагентом ТОВ "Віда Лайн" на суму 49775 грн.".

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі податкової інформації про формування ТОВ "Віда Лайн" податкового кредиту за рахунок "ризикових" підприємств - постачальників.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальне здійснення цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність господарських операцій із ТОВ «Віда Лайн» та правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, виходячи з наступного.

Між ТОВ "Баєр Електро" (Замовник) та ТОВ "Віда Лайн" (Перевізник) було укладено договір №2 на транспортні послуги від 01.10.2014 (а.с.43-45). Відповідно до умов вказаного договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з перевезень вантажу, вантажним транспортом.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується актами "Віда Лайн" здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними; видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Перевезення товару, отриманого як від контрагентів позивача (постачальників товару) так і реалізованого позивачем в подальшому підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, (а.с.111-126).

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ТОВ "Віда Лайн" виду діяльності, що дає можливість надавати транспортні послуги, спростовується Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 101-103), з якого вбачається, що видами діяльності ТОВ «Віда Лайн» зокрема є «Вантажний автомобільний транспорт (49.41)», а запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації ТОВ «Віда Лайн» здійснено 28.11.2013 року, тобто на момент проведення перевірки такі відомості містилися в Єдиному державному реєстрі .

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання ТТН, заявок на перевезення до перевірки, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

В підтвердження спірних господарських операцій позивачем надано податкові накладні, акти наданих послуг з перевезення ТМЦ, отриманих як від контрагентів позивача (постачальників товару) так і реалізованих позивачем в подальшому.

Окремо слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, відсутність таких документів як товарно-транспортна накладна, заявка на перевезення, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та не підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не податковий кредит.

Крім того, реальне переміщення ТМЦ підтверджується ТТН, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача та ТОВ "Віда Лайн" мали реальний характер.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобовязань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2014 року на загальну суму 49775,00 грн. є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за спірний період.

З огляду на викладені вище обставини, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2015 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 818/902/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2015 р.