Постанова № 45025614, 10.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 р. Справа № 816/1012/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріату на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. по справі № 816/1012/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського обласного військового комісаріату

про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови у здійсненні перерахунку і доплати одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок і доплату грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням фактично отриманої за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною відмову Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України у здійсненні перерахунку і доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1.

Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296; вул. Шевченко, 78, м. Полтава, Полтавська область, 36039) здійснити перерахунок і доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ОСОБА_1 за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій», п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, військове звання - підполковник.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 грудня 2014 року №746 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) /а.с. 21/.

Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 06 січня 2015 року №3 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату /а.с. 7-8/.

За цим наказом позивачу виплачено:

- грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби;

- премію у розмірі 90% від посадового окладу за 06 днів січня 2015 року;

- надбавку за виконання особливо важливих завдань за 06 днів січня 2015 року у розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- додаткову грошову винагороду за 06 днів січня 2015 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення;

- надбавку у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами по Ф-3 за 06 днів січня 2015 року.

Всього позивачу виплачено грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 36 512,50 грн.

17 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення порядку виплати та проханням доплатити суму одноразової грошової допомоги /а.с. 10/.

Листом від 23 лютого 2015 року №9/524 позивачу повідомлено, що Полтавським обласним військовим комісаріатом було вірно нараховано та виплачено грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, підстави для проведення перерахунку відсутні /а.с. 11/.

Так, зі змісту листа Полтавського обласного військового комісаріату від 23 лютого 2015 року вих. №9/524 судом встановлено, що при обчисленні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за основу взято місячне грошове забезпечення у розмірі 3651,25 грн., в т.ч.: військове звання - 130,00 грн., посадовий оклад - 1120,00 грн., надбавка за вислугу років 35% - 437,50 грн., надбавка за виконання ВОВЗ 50% - 843,75 грн., таємність - 112,00 грн., премія 90% - 1008,00 грн. /а.с. 11/.

При здійсненні обчислення одноразової грошової допомоги позивача, відповідачем не було враховано суму щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував за попередні періоди служби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та виданої на її виконання Інструкції №595.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв протиправно нараховуючи та виплачуючи грошову допомогу при звільненні, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби, мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови).

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595(далі - Інструкція) (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах, в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, - 20 % місячного грошового забезпечення.

За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах, в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 15 жовтня 2014 року (№ 21-368а13), від 4 листопада 2014 року (№ 21-473а14) та від 3 березня 2015 року ( 21-32а15) у справах за аналогічними позовами.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції у спірних правовідносинах на постанову Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 35667377), оскільки зазначена постанова прийнята не у подібних правовідносинах, а з метою усунення розбіжностей застосування судами частини другої статті 9, статті 16 Закону № 2011-XII та положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та задоволення позову ОСОБА_1.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції внаслідок вищезазначених порушень - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. по справі № 816/1012/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 15.06.2015 р.