Ухвала суду № 45025609, 09.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р.Справа № 820/32/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. по справі № 820/32/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області

про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо складання вимоги № Ф-496 від 05.08.2013 року про сплату ним недоїмки, посилаючись на те, що зазначена вимога видана з порушенням вимог ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме видана особою з назвою "УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області", яка не є уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України і не має жодних повноважень щодо видання будь-яких рішень або вимог у порядку Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та водночас просить зобов'язати відповідача утриматися від складання стосовно нього таких вимог.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо їх необґрунтованості. Зазначив, що оскільки особа з назвою "уПфУ в Новоайдарському районі Луганської області" не є уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України і не має жодних повноважень щодо видання будь-яких рішень або вимог у порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то як наслідок, не мала правових підстав для складання вимоги № Ф-496 від 05.08.2013 року. Крім того враховуючи, що державна реєстрація особи з назвою "УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області" проведена з порушенням встановленого порядку, то вона підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 09.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Новоайдарською РДА Луганської області як фізична особа-підприємець та в УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області знаходиться на обліку як ФОП на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

05.08.2013 року УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області сформовано вимогу Ф-496 від 05.08.2013 року про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 11310,78 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо формування спірної вимоги про сплату боргу є законними, оскільки позивач, станом на час її винесення, перебував на обліку у відповідача в якості платника страхових внесків, мав в наявності заборгованість зі сплати єдиного внеску та не сплатив зазначену суму єдиного внеску. Також, оскільки позивачем під час розгляду справи не надано жодних доказів порушення його прав при створенні та реєстрації Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, то заявлені позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№ 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за N 994/18289.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У відповідності до приписів ст. 1 даного Закону, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача обов'язку у встановленому законом розмірі та строк нараховувати та сплачувати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено судом першої інстанції, за позивачем станом на 01.08.2013 року виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 11310,78 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з несплатою позивачем у законодавчо встановлений строк суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013 №Ф-496 на суму 11310,78 грн.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що спірна вимога була сформована за наявності встановлених законом підстав та у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому дії Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо її формування та направлення позивачу є законними та обґрунтованими, оскільки на момент прийняття вказаної вимоги позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника страхових внесків та не сплатив зазначену суму єдиного внеску.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача встановлених законом повноважень на формування та направлення позивачу спірної вимоги, колегія суддів вважає помилковими, входячи з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно із абз. 2, 4-6 п.п 5 п. 4 1 Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 1 Положення).

Згідно із наявною в матеріалах справи Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України визначено, що організаційно-правовою формою Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області за КОПФГ є 425 (Орган державної влади).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, мав встановлені законом повноваження щодо формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату недоїмки, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в часині визнання вказаних дій незаконними.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р. по справі № 820/32/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. по справі № 820/32/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5