Ухвала суду № 45025472, 10.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/13/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» (далі ТОВ «Камбіо-Стройсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 18 по 20 листопада 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ПП «Буд-Системс» за період з 01 по 30 червня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 27 листопада 2014 року за № 2545/15-03-22-02/03-02/32790229, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, на 584743 грн. за звітній період червень 2014 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 584743 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 292372 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року позовні вимоги ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 грудня 2014 року № НОМЕР_1.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Крім того, судом не прийнято до уваги акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 25 липня 2014 року № 4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд-Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2014 року», що свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Буд-Системс» при формуванні податкового кредиту. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 18 по 20 листопада 2014 року посадовою особою ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ПП «Буд-Системс» за період з 01 по 30 червня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 27 листопада 2014 року за № 2545/15-03-22-02/03-02/32790229, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, на 584743 грн. за звітній період червень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 584743 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 292372 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» вимог Податкового кодексу України при формуванні протягом перевіреного періоду податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Буд-Системс».

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за червень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Буд-Системс».

При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ПП «Буд-Системс» (Підрядник) договори підряду:

- від 30 травня 2014 року за № 30/05/14-1, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати роботи по ремонту відкритого складського майданчика (інвентарний номер 020011) на орендованій території Сахарного заводу за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 66, м. Одеса. Обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невідємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 56-59);

- від 02 червня 2014 року за № 02/06/14-1, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати роботи по обладнанню дорожнього покриття із фігурних елементів мощення на обєкті: «Будівництво пункту приймання, зберігання та первинної обробки зерна» за адресою: вул. 70-річчя Жовтня, с. Петровське, Дунаєвський район, Хмельницька область. Обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невідємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 79-82);

- від 03 червня 2014 року за № 03/06/14-1, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати роботи по реконструкції асфальтобетонного покриття на обєкті замовника за адресою: вул. Моторна, 8-Б, м. Одеса. Обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невідємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 100-103).

В акті перевірки посадовою особою відповідача зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість у звязку з включенням до складу податкового кредиту суми в 584743 грн., сплаченої у складі вартості послуг, придбаних у ПП «Буд-Системс» за названими вище угодами, укладеними без мети настання реальних наслідків. В обґрунтування названого висновку відповідач посилається на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 27 липня 2014 року № 4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд-Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року», що свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Буд-Системс» при формуванні податкового кредиту.

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названим вище договорам безпосередньо повязані з його статутною діяльністю (будівництво доріг та автострад) (т. 1 а. с. 178) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами податковими накладними, договірними цінами, кошторисними документами, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами приймання-передачі матеріалів, довідками про вартість виконаних робіт, рахунками на оплату, в яких правильно зазначено види та дати договорів, випискою по рахункам ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (т. 1 а. с. 56-128, 134-136).

При цьому позивачем на виконання власних зобовязань по спірним договорам підряду з ПП «Буд-Системс» було укладено договори на поставку будівельних матеріалів, необхідних для проведення названих вище робіт із постачальниками ТОВ «Камбіо» (т. 2 а. с. 50-52), ТОВ «Сіббудінвест» (т. 2 а. с. 58-60), ТОВ «Авангард-Днепр» (т. 2 а. с. 76-78), ТОВ «Верф» (т. 2 а. с. 94-97) та договір про надання комплексу послуг з обробки вантажів із ТОВ «Гранресурси» (Виконавець) (т. 2 а. с. 85-86).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обовязковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обовязкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у названій вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобовязань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання апелянта на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 27 липня 2014 року № 4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд-Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2014 року» не є належним доказом невиконання ПП «Буд-Системс» господарських зобовязань перед ТОВ «Камбіо-Стройсервіс», оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року по справі № 815/6155/14 визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань) в розрізі контрагентів інформації на підставі названого акта контролюючого органу із зобовязанням цього органу вилучити названу інформацію з електронних автоматизованих систем.

За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ПП «Буд-Системс» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2014 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18 грудня 2014 року № НОМЕР_1 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15 червня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_4