Ухвала суду № 45025424, 10.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р. Справа № 1570/5247/2012

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Лукянчук О.В.

суддів Градовського Ю.М.

ОСОБА_1

при секретарі Жуковій Г.В.,

з участю: представників позивача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)"- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" про стягнення податкової заборгованості ,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС звернулася до суду з урахуванням уточнень про:

- стягнення з рахунків Державного підприємства Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)податкову заборгованість в розмірі 581 065, 56 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДП "Підприємства Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що ДП Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з 31.03.1993 року за №5382-П.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості до бюджету ДП "Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" станом на 26.06.2012 року заборгованість останнього з податку на додану вартість складає 581 065 грн.56 коп.

Вказана заборгованість виникла у звязку з несплатою самостійно визначених відповідачем грошових зобовязань з податку на додану вартість на підставі декларацій, поданих відповідачем до ДПІ.

Згідно з деклараціями з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень 2009 року, за 2010, 2011 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 року самостійно визначена відповідачем сума грошового зобовязання з ПДВ складає 1 349 115,32 грн., з урахуванням нарахованої пені у розмірі 154 043, 73 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 року провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 768 049, 76 грн. закрито. Отже загальна сума заборгованості, наявна станом на 26.06.2012р., складає 581 065, 56 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. у справі №2а-12004/08/1570 (набрала законної сили 29.05.2014 р.) встановлено факти, що мають для даної справи преюдиціальне значення згідно ч.1 ст.72 КАС України, а саме, що станом на 05.10.2011 р. у відповідача існувала податкова заборгованість в розмірі 768049,76грн., яка на момент розгляду цієї справи та прийняття постанови 27.06.2014. була погашена.

Отже решта суми податкової заборгованості, що є спірною в даній справі, виникла після 05.10.2011 р. Вказане стало підставою звернення до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно п. 56.11 ст. 56. ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Порядок надання податкової декларації по податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом визначені в ст.203 ПК України. Згідно пунктами 203.1 та 203.2 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Колегія суддів вважає, що за встановлених судом першої інстанції обставин, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку підприємством не сплачується, що не спростовується і самим відповідачем, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на протиправність вимог про стягнення податкової заборгованості, оскільки відповідач здійснював у 2011-2012 роках погашення податкового боргу в повному обсязі та своєчасно, однак податковий орган відніс ці суми в погашення податкового боргу за минулі періоди за 2008-2009 роки, за які відповідачем також були здійсненні відповідні платежі, як на підставу для відмови у задоволенні позову не свідчить про необґрунтованість позовних вимог та спростовується належними доказами наявними в матеріалах справи.

П. 7.7 ст. 7 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України визначено порядок ведення особових рахунків платників податків та порядок обліку податкового боргу, його погашення та списання. Так, 3 розділом даної Інструкції передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами ДПС на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Особові рахунки платника відкриваються органом ДПС щорічно за платниками, які перебувають на податковому обліку - з початку року шляхом перенесення сальдо розрахунків платника з бюджетом та залишку несплаченої пені (за наявності) до бази даних поточного року після проведення регламентних робіт із закриття звітному року за платежами, за якими передбачено подання платниками податкових декларацій (розрахунків) або які контролюються податковими органами за актами перевірок. 11 розділом зазначеної Інструкції передбачено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відтак, у звязку з тим, що у відповідача існував непогашений податковий борг, ДПІ у Малиновському районі м Одеси погашала цей борг за рахунок платежів, що надходили в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ, які на той момент не були податковим боргом.

Слід зазначити, що відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції ст.20 ПК України на дату звернення ДПІ з позовом до суду) органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Більш того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, наявність податкової заборгованості відповідачем фактично не спростована, альтернативний розрахунок заборгованості не представлено, а наданий розрахунок податковим органом не спростовує факту наявності податкового боргу.

Отже, колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції та вважає, правильним висновок суду про обґрунтованість, доведеність позовних вимог й відповідно наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В.Лукянчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко