Постанова № 45025342, 11.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6814/14

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представника апелянта ОСОБА_1;

представника СВК «Маяк» ОСОБА_2;

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства в Одеській області та заяву про приєднання до апеляційної скарги сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держземагенства в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та про зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства в Одеській області (далі ГУ Держземагентства в Одеській області, відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність даного субєкту владних повноважень, яка полягала:

-у порушенні строку, передбаченого ст.123 Земельного кодексу України для наданні відповіді на звернення;

-у ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства площею 125,9373га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Кілійської міської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області.

Також, позивач просив суд зобов'язати ГУ Держземагентства в Одеській області видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у довгострокову оренду (строком на 49 років).

В обґрунтування позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у порушенні останнім принципів верховенства права, які закріплені в Конституції України та у порушенні вимог ст.123 Земельного кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність ГУ Держземагенства в Одеській області щодо не видання на підставі заяви позивача від 14 жовтня 2014 року та доданих до неї документів наказу про надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства площею 125,9373га (кадастровий номер 5122310100:01:003:0501), із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Зобовязав ГУ Держземагенства в Одеській області видати наказ про надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства площею 125,9373га (кадастровий номер 5122310100:01:003:0501), із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ГУ Держземагентства в Одеській області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на вказані порушення, апелянт просить прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Маяк» (надалі СВК «Маяк») у заяві про приєднання до апеляційної скарги, зазначив аналогічні підстави для скасування судового рішення та навів додаткові аргументи, які, на його думку, свідчать про необґрунтованість судового рішення.

Представник ГУ Держземагенства в Одеській області та представник СВК «Маяк» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи, викладені в апеляції та заяві і просили задовольнити їх вимоги.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та заява про приєднання до апеляційної скарги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2014 року на адресу ГУ Держземагентства в Одеській області від позивача надійшло 2 заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства:

-орієнтовною площею 125,9373га (кадастровий номер 5122310100:01:003:0501), із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту;

-орієнтовною площею 222,93546га (кадастровий номер 5122310100:01:002:1312), із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту (а.с.85,88).

До вказаних заяв позивач додав копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, документ, що посвідчує наявність освіти та копію трудової книжки (а.с.34-39).

Листами ГУ Держземагенства в Одеській області «Про надання відповіді» від 14 листопада 2014 року №19-15-0.9-10854/2-14 та №19-15-0.9-10855/2-14 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок із посиланням на ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», яка встановлює обовязок надавати земельні ділянки громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом (а.с.82,85).

Із змісту позовних вимог ОСОБА_5 слідує, що він оскаржує протиправну бездіяльність відповідача, яка повязана з ненаданням йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 125,9373га (кадастровий номер 5122310100:01:003:0501).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності ГУ Держземагентства в Одеській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем строк, передбачений ч.3 ст.123 Земельного кодексу України для надання відповіді дотриманий.

Задовольняючи іншу частину позовних вимог, суд першої інстанції погодився з правовою позицією ОСОБА_5 про наявність протиправної бездіяльності субєкта владних повноважень щодо ненаданні останньому згоди на розробку проекту землеустрою, оскільки ч.2 ст.123 Земельного кодексу України передбачає єдину підставу для відмови у наданні такої згоди, це невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

Також, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в даній частині виходив із того, що відповідач відмовляючи ОСОБА_5 в наданні згоди на розробку проекту землеустрою, на підставі ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» безпідставно вважав, що останній мав намір розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на двох земельних масивах.

Правовий аналіз рішення суду, на думку колегії суддів свідчить про те, що судом першої інстанції не було дотримано принципу повного, всебічного з'ясування обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами.

Так, згідно з вимогами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи виразилося у наступному.

Заперечуючи проти задоволення позову в суді першої інстанції ГУ Держземагенства в Одеській області надало лист Кілійської державної районної адміністрації Одеської області, в якому проінформовано міського голову Кілійської міської ради, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні СВК «Маяк» і являється невід'ємною частиною загальної Кілійської рисової системи з побудованими гідротехнічними спорудами і системами.

Враховуючи, що судовий спір між сторонами прямо опосередковано стосується прав та інтересів даної юридичної особи, суд повинен був їх залучити до участі у справі.

Відповідно до ст.53 КАС України, участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірними правовідносинами. Окрім того, їх участь у справі дозволяє суду повно та всебічно дослідити обставини справи, з'ясувати дійсні взаємовідносини учасників спору.

Переходячи безпосередньо до фактичних обставин справи, а також положень законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

14 жовтня 2014 року колегія Держземагенства України прийняла рішення про обовязкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Рішення введено в дію наказом Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328.

Відповідно до цього рішення територіальні органи Держземагенства України під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинні надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту необхідно додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них.

У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, слідує відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Виконуючи функції даного наказу ГУ Держземагентства в Одеській області направило запит до Кілійської міської ради, додавши копію заяви ОСОБА_5 та копії додатків.

За результатами розгляду отримано відповідь від 11 листопада 2014 року №02-11/-24, в якої висловлено заперечення щодо можливості надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою на зазначеній земельній ділянці.

Зазначена відповідь була сформована на підставі вищевикладеного листа Кілійської державної районної адміністрації Одеської області.

Суд першої інстанції надаючи правову оцінку даному доказу вважав, що дані обставини не заслуговують на увагу у звязку з тим, що право оренди субєкта господарювання не зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Колегія суддів вважає такі ствердження суду необґрунтованими з наступних підстав.

Стаття 122 Земельного кодексу України, яка діяла на момент спірних правовідносин встановлювала, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

СВК «Маяк» надав до суду апеляційної інстанції розпорядження Кілійської державної районної адміністрації Одеської області, прийняті в період 2007-2009 роках відповідно до яких, кооперативу було надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради, загальною площею 376,8га ріллі, до складу якої входить спірна земельна ділянка за кадастровим номером 5122310100:01:003:0501 (а.с.172-175).

Затверджуючи проект землеустрою Кілійська державна районна адміністрація Одеської області в своєму розпорядженні від 12 жовтня 2010 року (а.с.174) в пунктах 2 і 3 зазначила про надання СВК «Маяк» спірної земельної ділянки в довгострокову оренду і про укладання з даним субєктом господарювання договору оренди.

Із довідки Кілійської державної районної адміністрації Одеської області від 16 березня 2015 року вбачається що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні у СВК «Маяк» і дане підприємство щорічно вносить за це орендну плату (а.с.176).

Між СВК «Маяк» та Кілійською державною районною адміністрацією Одеської області, починаючи з 2012 року по 2015 рік щорічно укладалися договори оренди на спірну земельну ділянку (а.с.177-184).

Як зазначала Кілійська державна районна адміністрація Одеської області у своєму листі (а.с.77), це були договори на фактичне тимчасове користування землею.

Державна реєстрація спірної земельної ділянки відсутня, що підтверджується витягом із державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.102).

Згідно з частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законодавчим актом у сфері орендних відносин, предметом яких виступає земельна ділянка, є Закон України «Про оренду землі».

Статтею 13 вказаного Закону України визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Також статтею 18 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, суд першої інстанції, враховуючи вимоги вищевикладеного законодавства обґрунтовано зазначив у своєму рішенні про обовязковість державної реєстрації оренди землі.

Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції повинен був з'ясувати факт на яких підставах СВК «Маяк» користується спірною земельною ділянкою, до яких наслідків призведе її надання іншої особі.

Колегія суддів вважає, що відсутність державної реєстрації договорів оренди СВК «Маяк» не свідчить про самовільне зайняття останнім спірної земельної ділянки.

Так, статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється ст.123 Земельного кодексу України і здійснюється, в тому числі органами виконавчої влади.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

-надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

-формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Отже, враховуючи рішення органу виконавчої влади про надання спірної земельної ділянки в оренду на підставі затвердженого проекту землеустрою, використання СВК «Маяк» цієї землі за цільовим призначенням та сплату орендних платежів, колегія суддів робить висновок, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться у належному користуванні СВК «Маяк» і відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України не може бути надана у власність або користування іншій особі поки не буде припинено в порядку, визначеному законом її право користування.

Про відсутність правових підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, також свідчить і частина 6 ст.118 Земельного кодексу України, яка вимагає погодження землекористувача у разі вилучення у нього земельної ділянки.

Представники позивача, заперечуючи проти того, що СВК «Маяк» є належним користувачем спірної земельної ділянки зазначали про порушення органом виконавчої влади при прийнятті рішень про затвердження проекту землеустрою СВК «Маяк» норм земельного законодавства.

Колегія суддів не може взяти даний довід до уваги, так як питання законності прийняття Кілійською державною районною адміністрацією спірних розпоряджень не є предметом даного позову.

Слід погодитися з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість підстав, зазначених ГУ Держземагенства в Одеській області у своєму листі щодо відмови ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Дійсно, частиною 7 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Однак, позивачем до ГУ Держземагенства в Одеській області були надані дві окремі заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду для ведення фермерського господарства і до кожної заяви був наданий окремий додаток який вимагається для їх розгляду.

Із заяв ОСОБА_5 вбачається, що він просить надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо оформлення права користування двома земельними ділянками розмірами 125,9373га та 222,9346га.

Отже, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_5 просив надати дозвіл на виготовлення проектної документації на земельну ділянку розміром 348, 8719га (125,9373+2229346).

Крім того, Закон «Про фермерське господарство» не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

Водночас, при існуванні інших фактичних обставин справи, про які зазначалося вище і які є суттєвими для вирішення даного спору, такий правовий висновок суду першої інстанції не може бути підставою для задоволення позову про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо невидачі наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про зобовязання його видати.

Такий правовий висновок є підставою для визнання протиправною відмови ГУ Держземагенства в Одеській області у наданні дозволу ОСОБА_5А на розробку проекту землеустрою, але така вимога позивачем не заявлялась.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно не встановив обставини, що мають значення для вирішення справи і це, відповідно до ч.1 п.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування його рішення та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління Держземагенства в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року про заборону Головному управлінню Держземагенства в Одеській області видавати наказ про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування іншим особам повністю або частково земельної ділянки орієнтовною площею 125,9373га (кадастровий номер 5122310100:01:003:0501) із земель запасу, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова