Ухвала суду № 45025324, 11.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2015 р. Справа № 815/7181/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Шановської М.О.,

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулася з позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження № 1792/А-2011 від 17.11.2011р. «Про надання громадянці України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року задоволено клопотання Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про закриття провадження у справі.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, а саме у звязку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що за субєктним складом сторін спору справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки у райдержадміністрації при розпорядженні землями державної власності відсутні управлінські функції по відношенню до позивача, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування такого рішення, суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду України, який наведений у постанові від 11 листопада 2014 року по справі №21-439а14, який в силу приписів ч.1 ст.244-2 КАС України є обовязковим для всіх судів України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Предметом же оскарження у даній справі є рішення відповідача про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом ст.118 Земельного кодексу України рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише початком процедури надання особі землі у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Під час виготовлення такого проекту уповноваженим суб'єктом господарювання в сфері проведення робіт із землеустрою згідно із законом буде вирішуватися питання про можливість або неможливість передачі земельної ділянки у власність чи користування, а також умови такої передачі з можливими обмеженнями та застереженнями.

Вже за результатами розроблення такого проекту, який повинен бути погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, спірне Розпорядження відповідача № 1792/А-2011 від 17.11.2011р. не є рішенням про передачу землі у власність чи користування, про яке йдеться у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року, і на підставі цього розпорядження у третьої особи не виникає жодних прав власності чи користування земельною ділянкою, яка зазначена у цьому розпорядженні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені даної справи помилково послався постанову Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року по справі №21-439а14, оскільки в цій постанові Верховний Суд України визначив юрисдикцію справ щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень про передачу земельної ділянки у власність чи користування.

Колегія суддів приходить до висновку, що судове оскарження такого розпорядження має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Субєктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлено Законом України «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV від 09.04.1999 року.

Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ст.1 цього ж Закону місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно ст.14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010, положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як субєкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Даний спір виник з публічно-правових відносин, за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував в межах наданих законом повноважень свої управлінські функції, що делеговані йому відповідною міською радою.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, в зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спірного питання порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 204 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 199; 202, 204; п.6 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.6 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: