Ухвала суду № 45025180, 08.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 876/11860/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі) звернулося з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із сплати фінансових санкцій у розмірі 1 020 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та в порушення пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не подавала звітності за 2004-2009 роки територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Відповідно до рішень УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі №345, №346, №347, №348, №349, №350 від 27 лютого 2012 року за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду до відповідача були застосовані фінансові санкції у розмірі 1 020 грн., які в добровільному порядку відповідачем не сплачені. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача фінансову санкцію в сумі 1 020 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд виходив з того, що рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржені, сума не сплачена. Надіслано вимогу, яка не виконана. Згідно п.7 розд. VIII «Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Стягнення заборгованості проводиться за законодавством, що діяло раніше.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», втратило чинність положення п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відтак, рішення по фінансовим санкціям прийнято за порушення 2004-2009 років, але на час дії нового Закону, який такі порушення виключив, отже вимоги безпідставні.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати фінансових санкцій у розмірі 1 020 грн., застосованих до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до рішень начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі №345, №346, №347, №348, №349, №350 від 27 лютого 2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України (а.с.8-13), які вручені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 02 березня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення №4500802968539. (а.с.15)

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI) наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт "й" пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість виникла у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли протягом 2004-2009 років, мають бути стягнуті і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Вищевикладена правова позиція суду апеляційної інстанції відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанова від 15.10.2013 року, 10.03.2015 року), яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обовязковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Викладені інші доводи в апеляційній скарзі не можуть слугувати підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Відтак, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року по справі № 803/1698/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга