Ухвала суду № 45024819, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 808/2996/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд» (далі ТОВ «БК «Артрембуд») звернулася до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ) в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкове повідомлення рішення №0002462201 від 16.10.2014 року про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 296 473 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 631 086,75 грн.

податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2014 року про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 625 348 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 211 621,75 грн.

податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 16.10.2014 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 147 320,16 грн. за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документу встановленої форми;

податкове повідомлення рішення №0005971702 від 16.10.2014 року про визначення грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 22 098,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 544,51 грн.

податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 18.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на суму 28 132,53 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 22 098,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 034, 51 грн.;

податкове повідомлення рішення № НОМЕР_4 від 18.12.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р. у сумі 100 000 грн.;

податкове повідомлення рішення № НОМЕР_5 від 18.12.2013 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1 759 338,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1 625 348,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 134 035, 75 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року позов задоволено, скасовані прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкові повідомлення рішення № НОМЕР_6, №0002472201; №0002482201, №0005971702 від 16.10.2014 року та податкові повідомлення рішення № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 18.12.2013 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 02.09.2013 року по 20.09.2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «БК «Артрембуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої акт № 1257/22-1110/35147458 від 27.09.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.1.32 ст.1; п.5.1,п.5.3, пп.5.3.9 п.5.9, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закону №334/94-ВР), пп.44.1 п.44 ст.44; п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток;

пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закону № 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет;

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.3, п198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України в результаті чого завищено залишок відємного значення з ПДВ в наслідок завищення податкового кредиту;

п.п.4.2.9 "г" п.4.2 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.17.2. ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2010 року; п.п.2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року №637, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документу встановленої форми, який би підтверджував сплату готівкових коштів.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актів перевірки контрагентів позивача ПП «Виробнича фірма «Укрметалосервістехнологія», TOB «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Еталон-строй сервіс», ТОВ «Мобізвязок», ПНВКП «Сатурн», ТОВ «Будбізнеспром-Т» щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 16.10.2013 року, яким ТОВ «БК «Артрембуд» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем у сумі 1 296 473 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 631 086,75 грн.;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 625 348 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 211 621,75 грн.;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.10.2013 року про застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 147 320,16 грн. за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документу встановленої форми;

податкове повідомлення-рішення №0005971702 від 16.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 22 098,02 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 544,51 грн.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 13.12.2013 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 16.10.2013 року, частково скасовані податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2013 року в частині надмірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства в сумі 77 586 грн., податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.10.2013 року в частині застосованих штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки 47 320,16 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013 року №0005971702 в частині надмірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн.

У звязку із частковим задоволенням первинної скарги ТОВ «БК «Артрембуд» ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 18.12.2013 року прийняті податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на суму 28 132,53 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 22 098,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 034, 51 грн.;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р. у сумі 100 000 грн.;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1759338,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1625348 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 134035, 75 грн.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду повторної скарги позивача податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Відповідно до приписів п.1.32. ст.1 Закону №334/94-ВР,який діяв до 1.01.2011 року, діяльність підприємства є господарською діяльністю за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно та спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Під валовими витратами виробництва згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 , п.5.3.9 ст.5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Закон № 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не належать до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з контрагентами ПП «Виробнича фірма «Укрметалосервістехнологія», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Еталон-строй сервіс», ТОВ «Мобізвязок», ПНВКП «Сатурн», ТОВ «Будбізнеспром-Т» щодо виконання будівельних робіт по ремонту і реконструкції обєктів, і придбання будівельних матеріалів, з TOB «ЗНТК» щодо виконання робіт з ремонту автомобілів згідно укладених договорів.

Як свідчать матеріали справи, здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності за відповідними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому здачі робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і затрат, довідками про вартість виконаних підрядних робіт,рахунками - фактурами, товаро-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

Первинні бухгалтерські документи досліджені представником податкового органу під час перевірки, що підтверджується змістом акту перевірки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідних періодів витрати з виконання будівельних робіт, та робіт з ремонту автомобілів згідно укладених договорів з контрагентами ПП «Виробнича фірма «Укрметалосервістехнологія», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Еталон-строй сервіс», ТОВ «Мобізвязок», ПНВКП «Сатурн», ТОВ «Будбізнеспром-Т», TOB «ЗНТК», та мав всі необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат з виконання цих робіт до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

В силу викладеного збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями № НОМЕР_1 від 16.10.2014 року, № НОМЕР_5 від 18.12.2013 року є неправомірним.

За змістом пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону № 168/97-ВР, що діяв до 1.01.2011 року, умовами права платника податків на податковий кредит мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, при цьому право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове в'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Згідно приписів п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори з контрагентами ПП «Виробнича фірма «Укрметалосервістехнологія», TOB «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Еталон-строй сервіс», ТОВ «Мобізвязок», ПНВКП «Сатурн», ТОВ «Будбізнеспром-Т» спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення фінансово - господарських операцій по договорам з цими контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом №996-XIV.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів ПК України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарюння при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами правочинів, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з вищезазначеними контрагентами, а висновки податкового органу щодо завищення залишку відємного значення з ПДВ в наслідок завищення податкового кредиту;та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0002462201 від 16.10.2014 року є неправомірними.

Із матеріалів справи вбачається, що нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_2 від 16.10.2014 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 147 320,16 грн., № НОМЕР_4 від 18.12.2013 року у сумі 100 000 грн. податковим органом здійснено за порушення п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р.(далі Положення), а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документу встановленої форми, який би підтверджував сплату готівкових коштів.

Матеріалами справи доведено реальність здійснення господарської операції ТОВ «БК «Артрембуд» з контрагентом ТОВ «Цоколь», сторони не заперечують, що відповідно до наданих відповідачу до перевірки первинних документів позивачем здійснювались розрахунки за готівку з ТОВ «Цоколь» за послуги субпідряду через директора підприємства ОСОБА_2, підзвітною особою за жовтень 2010 року надані авансові звіти, з прибутковими касовими ордерами ТОВ «Цоколь», квитанціями до прибуткових касових ордерів, якими підтверджено сплату готівкових коштів на суму 1 473 230,16 грн.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції, що наявність належним чином оформлених розрахункових документів , які підтверджують сплату готівкових коштів підзвітною особою, виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_2 від 16.10.2014 року, № НОМЕР_4 від 18.12.2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 отримані під звіт кошти, за використання яких у встановленому чинним законодавством порядку ним надані звіти з долученням платіжних документів, що підтверджує відсутність отримання доходу вказаною особою, спростовує висновки податкового органу про порушення позивачем порядку нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0005971702 від 16.10.2014 року, № НОМЕР_3 від 18.12.2013 року.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_6, №0002472201; №0002482201, №0005971702 від 16.10.2014 року, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 18.12.2013 року.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно стягнув з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 487,20 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова