Постанова № 45024523, 10.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р.Справа № 923/1860/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Колоколов С.І.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.06.15 року:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІППЕР-ТРАНС»

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 року

по справі № 923/1860/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КІППЕР-ТРАНС»

до відповідача: Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 173873,13 грн.

В судовому засіданні 10.06.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КІППЕР-ТРАНС» (далі позивач, ТОВ «КІППЕР-ТРАНС») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі відповідач, ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») про стягнення 3% річних у сумі 52058,70 грн. та втрат від інфляції у сумі 121814,43 грн. за прострочення основного зобов'язання до моменту повного розрахунку.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 512, 514, 625 ЦК України та умовами договору про відступлення права вимоги № 1 від 18.11.2013 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 року по справі № 923/1860/14 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" суму 3% річних у розмірі 13849,33 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2363,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 324,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про нарахування 3% річних та інфляційних втрат в межах шести місяців від дня порушення грошового зобов'язання, як це обумовлено сторонами у договорі.

Не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 року, ТОВ «КІППЕР-ТРАНС» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду підлягає зміні із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Вказуючи про порушення судом норм матеріального права, скаржник зазначає наступне: - судом порушені вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України; висновок суду про нарахування 3% річних та інфляційних втрат в межах шести місяців від дня порушення грошового зобов'язання, як обумовлено сторонами у договорі є невірним, а пункти договору, які інакше регулюють умови ніж ст. 625 ЦК України, слід вважати нікчемними і такими, що не підлягають застосуванню з огляду на положення ЦК та ГК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не погоджується з доводами апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим, яке слід залишити без змін.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення кореспонденції суду, проте не скористалися своїм законним правом прийняти участь у засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та про що свідчать матеріали справи, 18.11.2013 р. між фізичною особою-підприємцем Гусаровим О.І., ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" та ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір про відступлення права вимоги №1, відповідно до умов якого ФОП Гусаров О.І. відступив ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" право вимоги до відповідача по оплаті за послуги перевезення згідно наступних договорів: № 27-п від 05.09.2011р., № 12 від 07.03.2012р., № 13 від 07.03.2012р., № 48 від 23.08.2012р. та № 4/13 від 08.01.2013р.

На час відступлення права вимоги, сума основного боргу боржника складала 927047,31 грн., що підтверджується п.2.3. договору №1 та тристороннім актом звірки взаємних рахунків від 18.11.2013 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання в'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.

Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 15.04.2014р. у справі № 923/380/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р., з ДП "Херсонський облавтодор" на користь ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" стягнуто 927047,31 грн. Зазначену суму боргу відповідач сплатив позивачу в серпні 2014 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму матеріального права, а також умови договору про відступлення права вимоги № 1 від 18.11.2013 року у ТОВ "Кіппер-Транс" виникло право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Періоди, за якими позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрат, визначені у позовній заяві, а саме: за договором № 27-п від 05.09.2011р. за період з 06.02.2012р. по 31.07.2014р. (907 днів), 3% річних у розмірі 13474,25 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 24450,60 грн.; за договором № 12 від 07.03.2012р. за період з 09.01.2013р. по 31.07.2014р. (569 днів) 3% річних у розмірі 7727,48 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 21059,22 грн.; за договором № 13 від 07.03.2012р. за період з 30.08.2012р. по 31.07.2014р. (701 день) 3% річних у розмірі 14043,44 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 32173,71 грн.; за договором № 48 від 23.08.2012р. за період з 26.11.2012р. по 31.07.2014р. (613 днів), 3% річних у розмірі 16385,29 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 42602,63 грн.; за договором № 4/13 від 27.02.2012р. за період з 28.05.2013р. по 31.07.2014р. (430 днів) 3% річних у розмірі 428,24 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 1528,27 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат допущено порушення у періодах їх нарахування, тобто позивач перевищив обумовлений (допустимий) період нарахування цих сум, оскільки у абзацах 7 та 8 розділу 4 додатку №1 до договору №27-П від 05.09.2011р. сторонами встановлено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності сторони за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через шість місяців від дня порушення такого зобов'язання. Сторонами узгоджено, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 10% від загальної вартості порушених зобов'язань замовника.

Пунктами 6.6, 6.7. додатку №1 до договору №12 від 07.03.2012р. встановлено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через шість місяців від дня порушення такого зобов'язання. Сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 10% від загальної вартості порушених зобов'язань замовника.

Пунктами 6.6, 6.7. додатку №1 до договору №13 від 07.03.2012р. встановлено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через шість місяців від дня порушення такого зобов'язання. Сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 10% від загальної вартості порушених зобов'язань замовника.

Пунктами 6.6, 6.7. додатку №1 до договору №48 від 23.08.2012р. встановлено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності сторони за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через шість місяців від дня порушення такого зобов'язання. Сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 10% від загальної вартості порушених зобов'язань замовника.

Крім цього, відповідно до п.7.8, п.7.9. договору №4/13 від 08.01.2013р. сторони узгодили, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через шість місяців від дня порушення такого зобов'язання. Сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 10% від загальної вартості порушених зобов'язань замовника.

Статтею 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Факт невиконання відповідачем господарського зобов'язання за наведеними вище договорами доведено судовим рішенням у справі № 923/380/14, а тому в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

А чинне законодавство, в свою чергу, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків за наявності судових актів про стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладені умови наведених договорів та встановлені факти у справі № 923/380/14, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених обмежень, тобто лише в межах шести місяців від дня порушення грошового зобов'язання, як обумовлено сторонами у договорах.

Судова колегія, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних у сумі 13849,33 грн. та інфляційних втрат у сумі 2363,10 грн., погоджується з судом першої інстанції, оскільки розрахунок відповідає як умовам договорів, так і вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 року по справі № 923/1860/14 апеляційна інстанція не вбачає, а доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Судова колегія зауважує, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на нікчемність умов договорів не приймається до уваги, оскільки ТОВ «КІППЕР-ТРАНС» не посилалось на нікчемність окремих пунктів договорів у суді першої інстанції, і цим доводам суд першої інстанції не надавав оцінки.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 року по справі № 923/1860/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: С.І. Колоколов