Постанова № 45024373, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 911/261/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю представників:

від позивача: Кармазін П.В. - представник

від відповідача: Гостищєва Н.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі №911/261/15 (суддя: Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 7574,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 242407,23 грн.

До прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 234832,80 грн. та, відповідно до виписки по особовому рахунку, 30.01.2015 було зараховано на рахунок позивача.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 6841,32 грн. пені, 733,11 грн. 3% річних, а також судовий збір в сумі 4848,15 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.03.2015 у справі № 911/261/15 позов задоволено повністю.

На підставі рішення з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» - 6841,32 грн. пені, 733,11 грн. 3% річних та 4848,14 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 у справі № 911/261/15 скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також при невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Тищенко О.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 розгляд справи відкладено на 27.05.2015 у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року, у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Представник позивача 27.05.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав:

04.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (постачальник) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (покупець) було укладено договір про закупівлю товарів № 37.2.3-32-38 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник - здійснити приймання товару та оплатити такий товар.

Положеннями пункту 4.2.1 Договору сторони погодили, що замовник протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар, перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Згідно до п. 8.3 Договору за прострочення оплати за договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

У разі застосування пені/штрафу сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку-фактури. Оплата рахунку-фактури проводиться протягом 5 банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання зобов'язання за договором (п. 8.8 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» на виконання умов Договору про закупівлю товарів № 37.2.3-32-38 від 04.09.2014 р. було поставлено ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» товар за видатковими накладними, у тому числі - № К-03217 від 16.09.2014 р. на суму 232800,00 грн., № К-03236 від 18.09.2014 р. на суму 2032,80 грн., № К-03418 від 29.09.2014 р. на суму 10367,28 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором в частині розрахунку за поставлений товар, в результаті чого на дату подання позовної заяви заборгованість за спірний період становила 234832,80 грн.

Після звернення позивача до суду та до прийняття судом першої інстанції рішення відповідач сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявою № 28/юр/15 від 19.02.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 6841,32 грн. пені, 733,11 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором в частині оплати вартості поставленого товару на суму є доведеним.

За твердженням позивача, за неналежне виконання зобов'язання з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6841,32 грн., у тому числі - за період з 16.12.2014 р. до 22.01.2015 р. на суму 232800,00 грн. в сумі 6785,19 грн., з 18.12.2014 р. до 22.01.2015 р. на суму 2032,80 грн. в сумі 56,13 грн.

Дослідивши обґрунтування позивача щодо наявності підстав для стягнення пені та заперечення апелянта, колегія суддів зазначає, що підстави для стягнення пені відсутні, що обумовлено наступним.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до п. 8.8 Договору у разі застосування пені/штрафу сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку-фактури. Оплата рахунку-фактури проводиться протягом 5 банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання зобов'язання за договором.

З наведеного вбачається, що сторони скористались передбаченим чинним законодавством принципом щодо свободи договору та у п.8.8. Договору визначили, що зобов'язання по сплаті пені/штрафу виникає після виставлення окремого рахунку-фактури, однак матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури про нарахування пені в сумі 6841,32 грн., а відповідно, у відповідача не виник обов'язок, щодо сплати пені позивачу.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі, а саме в сумі 727,10 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що при поданні заяви про зменшення позовних вимог позивачем порушено приписи статей 55-57 Господарського процесуального кодексу України, а саме, заява не направлялась відповідачу, оскільки матеріалами справи підтверджується факт направлення зазначеної заяви відповідачу (т. 1 а.с. 104-105).

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при розподілі судових витрат.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Натомість, прийнявши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно стягнув суму надмірно сплаченого судового збору з відповідача. Враховуючи, що Законом України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати. Позивачем мало бути сплачено 1827,00 грн. судового збору, а відповідно кошти в сумі 3 021,15 грн. надмірно сплаченого судового збору мають бути повернуті позивачу з державного бюджету, як надмірно сплачені.

Крім того, з урахуванням ціни позову, відповідач при поданні позову мав сплатити 913,50 грн. судового збору, натомість платіжним дорученням № 58 від 08.04.2015 підтверджується факт сплати судового збору в сумі 2 424,07 грн., тобто в розмірі більшому, ніж передбачено чинним законодавством, а отже кошти в сумі 1 510,57 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги мають бути повернуті відповідачу з державного бюджету, як надмірно сплачені.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі № 911/261/15 підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 по справі № 911/261/15 змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Куренівська, 2-Б, код 25394112) - 733 (сімсот тридцять три) грн. 11 коп. 3% річних, 176,85 (сто сімдесят шість грн. 85 коп.) грн. судового збору за подання позовної заяви.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Куренівська, 2-Б, код 25394112) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 825,07 (вісімсот двадцять п'ять грн. 07 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Куренівська, 2-Б, код 25394112) з Державного бюджету України 3 021,15 (три тисячі двадцять одну грн. 15 коп.) надмірно сплаченого судового збору за подання позовної заяви (платіжне доручення № 29514 від 21.01.2015, т. 1 а.с.16).

8. Повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) з Державного бюджету України 1 510,57 (тисячу п'ятсот десять грн. 57 коп.) надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (платіжне доручення № 58 від 08.04.2015, т. 1 а.с.151).

9. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

10. Матеріали справи № 911/261/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко