Постанова № 45024336, 11.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 року Справа № 904/9285/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Малик С.О.

за участю прокурора Дніпропетровської області Барчук А.Б., посвідчення №000865 від 17.08.12р.

представники сторін:

від третьої особи за зустрічним позовом: ОСОБА_1 представник, довіреність №15-11 від 12.01.15;

від позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 28.05.15;

від відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 представник, довіреність б/н від 10.11.14;

від відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_4 представник, довіреність б/н від 10.11.14;

розглянувши апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року у справі № 904/9285/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпр обл зем агенція", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 11 773 523 грн. 19 коп.

за зустрічним позовом Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпр обл зем агенція", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору № 27/09 від 27.09.2013року,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року у справі № 904/9285/14 (суддя Рудь І.А.) первісний позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпр обл зем агенція" 9 848 800,00 грн. основного боргу, 1 651 115,43 грн. інфляційних втрат, 273 607,76 грн. 3% річних, 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем за первісним позовом умов договору №27/09 від 27.09.2013 року в частині оплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпр обл зем агенція" робіт, наявністю заборгованості в розмірі 9 848 800,00 грн., правом позивача за первісним позовом стягнути інфляційні та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що:

- оспорюваний Державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг;

- виконаний позивачем за первісним позовом в повному обсязі:

- роботи частково, в сумі 3 500 000 грн. відповідачем за первісним позовом сплачені;

- підстави для визнання договору недійсним відсутні та не доведені належними та допустимими доказами;

- акт ревізії Держфінінспекції від 24.09.2014 року №07-24/9 не є доказом порушення відповідачем за зустрічним позовом своїх зобовязань за договором та викладені в ньому факти повинні підтверджуватись відповідними доказами згідно вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області оскаржила його в апеляційному порядку. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом, зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що спірний договір є похідним від Договорів на проведення інвентаризації земель, який укладений Державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з метою виконання Державної програми інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності і на підставі державної закупівлі інженерних послуг з кожним районним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області.

На думку скаржника, при укладенні спірного договору порушено порядок залучення третіх осіб до виконання робіт, який передбачено п.п.11.3.1 та 11.3.2 договорів з районними управліннями, не проведено самі торги з подальшим визначенням переможця.

Також третя особа зазначає, що при проведенні ревізії Державною фінансовою інспекцією встановлено завищення кредиторської заборгованості на суму 8 848 800 грн. та завдання матеріальної шкоди в сумі 3 500 000 грн. попереднім керівником ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яким були підписані акти виконаних робіт та спірний договір.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав правильної оцінки наявним у справі доказам та безпідставно відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Просить скасувати оскаржуване рішення, в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом спростовує її доводи, просить суд оскаржуване судове рішення залишити без змін.

23.04.2015 року у дану справу на стороні інтересів відповідача за первісним позовом вступив прокурор Дніпропетровської області.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Сторони по справі є субєктами господарювання, тому до їх прав та обовязків застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпр обл зем агенція" (виконавець) та Державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (замовник) укладений договір № 27/09 (надалі договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати: топографо-геодезичні вишукувальні та камеральні роботи земель сількогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 121 тис. га. на території Дніпропетровської області, а замовник прийняти та оплати надані послуги (п. 1.1 договору).

Технічні та інші характеристики предмета договору, викладені у додатку 1 до даного договору (п. 1.2. договору).

Результати виконаних робіт передаються виконавцем замовнику в електронному вигляді у форматі .dat. та map. для результатів польових досліджень та вишукувань і .doc .txt .xls матеріалів обробки польових вишукувань на магнітних носіях (п. 1.3 договору).

Пунктом 10.1 договору визначений термін дії договору: початок з моменту підписання сторонами даного договору, закінчення момент повного виконання сторонами передбачених зобовязань за даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт за даним договором становить 100 000 грн. 00 коп. в т.ч. НДС 16666 грн. 67 коп. за 1000 гектар. Після виконання робіт передбачених п. 1.1. даного договору, сторони в акті приймання передачі виконаних робіт, визначають загальну вартість робіт в залежності від фактичного виконаного та наданого обсягу та виходячи із розрахунку вартості робіт за 1 гектар.

Згідно п. 3.4 договору замовник протягом 5-ти банківських днів, починаючи з дня підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт зобовязаний оплатити виконавцю вартість робіт передбачену п. 3.1. даного договору. Сторони дійшли згоди, що замовник може здійснити авансовий платіж виконавцю в розмірі 50 % (попередня оплата) орієнтовної вартості робіт.

Додатковою угодою № 1 від 06.11.2013 року до договору сторони узгодили внести зміни до п.1.1 договору від 27.09.2013 року № 27/09 шляхом викладення в такій редакції: замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати: топографо-геодезичні вишукувальні та камеральні роботи земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 138000 га. на території Дніпропетровської області, а замовник прийняти та оплати надані послуги.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом передав замовнику у період з жовтня по листопад 2013 року виконані роботи на магнітних носіях, на загальну суму 13 348 800 грн. про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт.

Саме на ці докази послався суд, дійшовши висновку про належне виконання умов договору позивачем за первісним позовом.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом провів часткову оплату виконаних робіт, будь-які претензії щодо якості робіт відсутні, акти приймання-передачі робіт підписані уповноваженими особами сторін, ухилення відповідача за первісним позовом від подальшого виконання зобовязання щодо оплати є порушенням вимог ст.ст.525, 526, 530, 610 та 901 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Право позивача за первісним позовом сплатити 3% річних та інфляційні втрати передбачено положеннями ст.625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок вказаних сум інфляційних та річних перевірено судом, він відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, в частині задоволення первісного позову рішення суду першої інстанції є законне та обґрунтоване.

Докази, на які послався суд, а саме: зміст актів приймання-передачі виконаних робіт, відповідачем за первісним позовом не спростовано.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, колегія суддів також поділяє висновки оскаржуваного рішення і на спростування доводів скаржника вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання апелянта на акт від 24.09.2014 року № 07-24/9, складений за результатами проведення Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 01.01.2012 року по 01.07.2014 року, якою встановлено факт не підтвердження виконання робіт субпідрядником відповідно до спірного договору та факт зайвого перерахування Інститутом грошових коштів субпідряднику ТОВ "Дніпр обл зем агенція" у загальній сумі 3 500 000 грн. 00 коп. не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Викладені в ньому обставини повинні доводитись відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Між тим, наявні у справі докази є протилежними встановленим у акті ревізії фактам. Їх спростовують докази належного виконання робіт, приймання їх замовником та часткова оплата.

Щодо зустрічного позову слід звернути увагу на наступне:

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно наведеної правової норми, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Частина третя статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частинами 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 2. 5. 1 вказаної постанови, слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Пунктом. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. визначено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Отже, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Як встановлено судом, ДП Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою визначено переможцем процедури державних закупівель послуг інженерних (проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності) з метою виконання Державної програми інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, який проводився у 2013 році за дорученням та під контролем Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області кожним районним управлінням (відділом) Держземагантства у Дніпропетровській області. За погодженням з Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області районними управліннями Держземагентства (11 районів Дніпропетровської області) укладені з ДП Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою договори про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: Управлінням Держземагенства у Синельниківському районі; Відділом Держземагенства у Межівському районі; Відділом Держземагенства у Петриківському районі; Відділом Держземагенства у Царичанському районі; Відділом Держземагенства у Магдалинівському районі; Управлінням Держземагенства у Новомосковському районі; Управлінням Держземагенства у Павлоградському районі; Управлінням Держземагенства у Пятихатському районі; Управлінням Держземагенства у Петропавлівському районі; Відділом Держземагенства у Криничанському районі; Управлінням Держземагенства у Верхньодніпровському районі.

Згідно п. 11. 1 вказаних вище договорів виконавець має право за письмовою згодою замовника залучати до виконання договору третіх осіб і забезпечувати координацію їх діяльності. Згода замовника на залучення третіх осіб оформлюється письмовою згодою. Залучення виконавцем третіх осіб до надання послуг (виконання робіт) без письмового погодження замовника забороняється.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, відповідних письмових погоджень із територіальними органами Держземагенства Дніпропетровської області жодна зі сторін спірного договору не отримувала.

Суд першої інстанції звернув увагу, що в матеріалах справи є відповідні листи Інституту до управлінь (відділень) Держземагенства та відповіді на них про надання згоди на залучення третіх осіб Інститутом (т.2, а.с. 145, 146, т. 3, а.с. 79, 80, 82, 83, 88, 89, 90, 91, 94, 95).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Не є доведеною і правова позиція позивача за первісним позовом щодо необхідності укладення договору в порядку проведення тендеру, не доведено, що саме за державні кошти проведена часткова оплати виконаних позивачем робіт.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки докази, на які зазначав суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апелянтом не спростовано, колегія суддів не вбачає порушень чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення.

Вважає, що за викладених обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року у справі № 904/9285/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 15.06.2015 року.