Постанова № 45023452, 27.01.2015, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1326/14-ц Провадження № 2-а/450/43/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Мельничук І.І.

при секретарі Стельмащук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області, третя особа : ОСОБА_3 про скасування рішення Лапаївської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у якому просить суд визнати рішення Лапаївської сільської ради від 03.11.1994 р. про надання в користування земельної ділянки ОСОБА_3 - незаконним та скасувати його. У судовому засіданні позовні вимоги позивач уточнила, мотивуючи свої вимоги тим, що їй не було відомо про існування ще й рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 26.12.2008 року в частині п.9, за яким було передано у власність ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1200га, просить суд визнати недійсним та скасувати Рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 26.12. 2008 року № 172 в частині п.9 "Про надання безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_3, який проживає АДРЕСА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1200га».

Позивач у позовній заяві, як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог покликається на наступні обставини:

Позивач є власником 1/2 частини житлового будинку №20 з приналежними до нього господарських будівель та споруд, який заходиться в АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,0513 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за данок адресою, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Право власності на частину будинку підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію прав на 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та Державним актом на право власності на землю від 12.12.2002, виданої Лапаївською сільською радою, у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю зареєстровано за №428.

Під час огляду даної земельної ділянки та проведення обмірів позивачем було виявлено, що земельна ділянка, на яку видано Державний акт на право приватної власності на землю та фактична величина земельної ділянки не збігаються за розмірами. Частина земельної ділянки, розміром 0,0305 га (11,80м х 26,55 м), якою користувалися, обробляли ще з 1989 року її батьки, виявилась не приватизованою, і ця частина земельної ділянки межує по осі Г-В з земельною ділянкою, на яку видано Державний акт на право приватної власності на землю від 12.12.2002р. Лапаївської сільською радою, на ім'я її матері ОСОБА_4 Позивач та її батьки облагородили цю земельну ділянку, відкрито користувалися нею дана земельна ділянка була дуже болотяна, так як ґрунтові води знаходились на глибині 0,5 м, було завезено понад 20 автомашин родючого ґрунту, викопано водойму для збору грунтових вод, облаштовано огорожу з металевої сітки, насаджено плодові кущі та фруктові дерева. Позивачка неодноразово зверталася до сільської ради про передачу у власність вищевказаної земельної ділянки, проте їй стало відомо, що згідно Рішення Лапаївської сільської ради від 03.11.1994 р. видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки 02.01.1995 року ОСОБА_3 Оскільки третя особа ОСОБА_3 жодних дій, передбачених ст..ст. 118,122,123,151,152 ЗКУ не було здійснено, з позивачем не погоджувались межі земельної ділянки, не виготовлялась земельно- кадастрова документація, і відтак зазначені рішення №20 від 03.11.1994року та п.9 рішення №172 від року в частині надання у користування та передачі у власність земельної ділянки 0,12га ОСОБА_3 були прийняті з порушенням земельного законодавства.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали додатково пояснили, що вищевказані рішення були винесені з порушенням ст..118 Земельного кодексу України, якою передбачено порядок передачі громадянам у власність земельних ділянок, третя особа ОСОБА_3 не реалізував свого права та не зареєстрував свого права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,1200 га. Крім того, згідно Земельного кодексу в редакції 13 березня 1992 року N 2196-ХІІ ст..27 п.8 прав користування земельною ділянкою припиняється в разі невикористання протягом одного року земельне ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільське господарських потреб.

Представник відповідача Лапаївської сільської ради Заблоцький Я.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти даного позову, вказавши, що рішення сільською радою прийняте в межах повноважень і відповідно до закону та просить у їх задоволенні відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, проаналізувавши матеріал адміністративної справи, повно та всебічно дослідивши докази у справі в їх сукупності, судом встановлення наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до Витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.12.2012 р. виданого ОКП ЛОР „БТІ та ЕО» позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно Державного акту на право власності на землю від 12.12.2002, виданого Лапаївською сільською радою у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю зареєстровано за №428, позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0513 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_2

03.11.1994 року Рішенням №20 III сесії 2 скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського району, Львівської області «Про виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво ОСОБА_3 на городі батька» вирішено виділити земельну ділянку площею 0,12га ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_3 на присадибній ділянці батька ОСОБА_6 п АДРЕСА_1 за його згодою, для будівництва індивідуального житлового будинку», а також вирішено розпочати будівництво при наявності будівельного паспорта.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України в редакції 13.03.1992 року N 2196-ХІІ на момент виникнення спірних відносин до компетенція сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних де депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території зокрема належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування.

Згідно ст. 17 Закону N 2196-ХП передача земельних ділянок у власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки на підставі розробленого проекту її відведенні Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянин земельної ділянки у власність.

Порядок передачі земельних ділянок у користування передбачений ст..19 вищезазначеного Закону, який здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Ст,ст. 22, 23 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992року право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Ст. 27.п.8 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, надане для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.

26.12.2008 року Рішенням №172, 10 сесії 5 скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського район; Львівської області «Про передачу земельних ділянок у власність» згідно п.9 вирішено передати безоплатні у власність ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_1, земельну ділянку площею для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1200га. Рішення №172 від 26.12.2008 року прийняте Лапаївською сільською радою Пустомитівського район; Львівської області керуючись ст.. 12,118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що земельна ділянка виділена третій особі ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення не була передана, на неї не було виготовлено документу, що посвідчує його право власності і самі право власності на неї не було зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідачем і погоджувалась технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, не надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблявся виконавцем робіт із землеустрою згідно із законної Відповідачем Лапаївською сільською радою не погоджувався, та не затверджувався перед тим, як надавати у власність ОСОБА_3.

Вказані обставини визнаються усіма учасниками процесу, а тому у відповідності до положень ст. 72 ч.3 КАС України не потребують доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Земельного Кодексу України (Закон від 25.10.2001 № 2768-III громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Ч 2. ст. 118 ЗК України передбачає, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що лише після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її власність.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органо: виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміні цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та прав користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органі виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування т; право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 3К України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Ч.З ст.125 ЗК України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Оскільки Відповідачем при винесенні рішення №172 від 26.12.2008 року 10 сесії 5 скликання) Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині п.9 про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1200 га та 03.11.1994 рою Рішенням №20 III сесії 2 скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво ОСОБА_3, було порушено норми земельного законодавства, які регулюють порядок передачі земельних ділянок у власність, суд; вважає рішення такими, що не відповідають закону і підлягають скасуванню.

У відповідності до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності, суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що ні відповідач, ні третя особа не представили жодного допустимого та належного доказу в розумінні ст. 70 КАС України на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та з міси го бюджету відповідача слід стягнути документально підтвердженні понесені позивачем судові витраті складаються із судового збору.

Керуючись ст. ст.ст. 11, 18, 19, 71, 72, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.. 3 Конституції України , ст..ст.118, 119 ЗК України , ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 - задоволити

Визнати недійсним та скасувати рішення Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03.11.1994 року № 20 III сесії 2-го скликання Лапаївської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області Про виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво ОСОБА_3 на городі батька.

Визнати недійсний та скасувати пункт 9 Рішення Лапаївської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області №172 від 26.12.2008 року в частині надання безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0.1200 га.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяІ. І. Мельничук