Постанова № 45022453, 21.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року (15 год. 56 хв.)Справа № 808/905/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Морозової Я.В.,Тараненка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_5.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2015 № 0002321702 на суму 891 876,00 грн., посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі необґрунтованих та незаконних висновків, викладених в акті перевірки від 23.01.2015 № 33/17-НОМЕР_1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

В судовому засіданні допитано свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які показали, що працюють на ФОП ОСОБА_5 водіями вантажних автомобілів. У травні 2014 року вони здійснювали перевезення насіння соняшника, поставленого ФГ «Золоте руно 2013» на адресу позивача. Перевезення здійснювалося з ТОВ «Зачепілівське хлібоприймальне підприємство», розташованого в Харківській області, Зачепилівський район, смт. Зачепілівка, на підставі товарно - транспортних накладних.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідків, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

В період з 13.01.2015 по 17.01.2015 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з фермерським господарством «Золоте руно 2013» (код за ЄДРПОУ 35323634) за квітень та травень 2014 року, результати якої оформлені актом від 23.01.2015 № 33/17-НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки 23.01.2015 № 33/17-НОМЕР_1 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року № 0002321702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 891 876,00 грн., в тому числі 594 584,00 грн. за основним платежем та 297 292,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали наступні висновки акту перевірки щодо встановлених порушень податкового законодавства, а саме: ФОП ОСОБА_5 не мав право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним з продажу соняшника за ставкою 20 %, виписаним постачальником фермерським господарством «Золоте руно 2013» (код за ЄДРПОУ 35323624), так як реальність проведених господарських операцій ФГ «Золоте руно 2013» не підтверджується у зв'язку з відсутністю платника за податковою адресою, реєстрацією платника за адресою масової реєстрації, надання неповного пакету документів, які мають суперечливу інформацію; не надання бухгалтерських регістрів, відсутність складських приміщень, ненадання під час перевірки будь - яких документів; підприємство ФГ «Золоте руно 2013» формувало податкові зобов'язання за 2013 - 2014 роки лише для податкової вигоди у вигляді надання податкового кредиту другим особам, що зменшує ПДВ по сплаті в бюджет; господарські відносини, які були здійснені від імені ФГ «Золоте руно 2013» слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_5 був укладений з ФГ «Золоте руно 2013» договір № 37 від 28 квітня 2014 року на поставку соняшника. Сторонами також були підписані додаткові угоди № 1 від 28.04.2014, № 2 від 14.05.2014, № 3 від 22.05.2014 до договору № 37 від 28 квітня 2014 року, згідно яких ФГ «Золоте руно 2013» поставлено позивачу соняшник згідно видаткових накладних на загальну суму 1 513 808,00 грн. Перевезення соняшника здійснював позивач власним автотранспортом згідно товарно - транспортних накладних. З урахуванням здійснених позивачем передплат ФГ «Золоте руно 2013» у травні 2014 року були виписані податкові накладні на суму податку на додану вартість в розмірі 594 583,34 грн., які були включені ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту.

Правомірність відображення вказаних господарських операцій у податковому обліку з податку на додану вартість позивача заперечується відповідачем в акті перевірки.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1); датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2). Згідно п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, за п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно пп. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача на момент проведення перевірки були наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких ФОП ОСОБА_8 задекларовано суму податкового кредиту по операціям з ФГ «Золоте руно 2013» у травні 2014 року, а саме: договір, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення. Вказані первинні документи залучені до матеріалів справи.

Також на підтвердження факту використання придбаного соняшника у господарській діяльності позивачем надані накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні на передачу готової продукції, копії документів щодо реалізації готової продукції. За змістом вказаних документів вбачається, що позивачем з насіння соняшника виготовлялася олія соняшникова, які згодом реалізовувалися покупцям.

Обставина перевезення соняшника за спірним договором з ТОВ «Зачепілівське хлібоприймальне підприємство», розташованого в Харківській області, Зачепилівський район, смт. Зачепілівка, на підставі товарно - транспортних накладних підтверджена в судовому засіданні показаннями свідків.

Також на підтвердження реальності поставки соняшника ФГ «Золоте руно 2013» позивач надав до матеріалів справи копію журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, складеного ТОВ «Зачепілівське хлібоприймальне підприємство».

На момент вчинення спірної господарської операції з позивачем ФГ «Золоте руно 2013» було зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість. Податкові накладні, виписані ФГ «Золоте руно 2013» на адресу позивача, складені з дотриманням вимог законодавства щодо форми, порядку їх оформлення та реєстрації. Анулювання свідоцтва платника ПДВ ФГ «Золоте руно 2013» згідно акту проведено за рішенням Полтавської ОДПІ 22.07.2014, тобто пізніше дат виписки податкових накладних.

Таким чином, реальність придбання соняшника позивачем підтверджується первинними документами з отримання товару - видатковими та податковими накладними, товарно - транспортними накладними, а також змінами в стані майна позивача. Використання придбаного у ФГ «Золоте руно 2013» насіння соняшника у власній господарській діяльності позивача зумовлено видами діяльності, що здійснювалося позивачем у період, який підлягав перевірці податковим органом - виробництво олії. Витрати позивача на оплату товару підтверджені платіжними дорученнями. Витрати по сплаті податку на додану вартість підтверджені податковими накладними.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що ФОП ОСОБА_5 не допускав порушення норм Податкового кодексу України під час відображення у податковому обліку господарських операцій з ФГ «Золоте руно 2013» у квітні та травні 2014 року.

Щодо висновків акту перевірки про формування ФГ «Золоте Руно 2013» податкових зобов'язань за 2013 - 2014 роки лише для податкової вигоди у вигляді надання податкового кредиту другим особам, то суд зауважує, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо ведення податкового обліку, подання декларацій, сплати податків тощо. Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ФГ «Золоте руно 2013»: податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару. Зазначені первинні документи, на думку суду, підтверджують реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_5 та ФГ «Золоте руно 2014» - фактичне переміщення (транспортування) та приймання товару. Вказані ж в акті перевірки висновки щодо нереальності проведених господарських операцій з ФГ «Золоте руно 2013» є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Згідно заперечень на адміністративний позов доводи відповідача про відсутності реальності проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_5 та ФГ «Золоте Руно 2013» пов'язуються податковим органом лише з обставинами діяльності останнього, а саме: відсутність платника за податковою адресою; реєстрація платника за адресою масової реєстрації; ненадання повного пакету документів, які мають суперечливу інформацію; ненадання бухгалтерських регістрів; відсутність складських приміщень; ненадання під час перевірки будь - яких документів.

Однак, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків тощо. Згідно статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Також нормами Податкового кодексу України не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагента.

З огляду на вказане, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Якщо контрагент не виконав свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні придбаного товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувач оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Відповідачем в акті перевірки не наведено жодних доказів обізнаності позивача щодо ймовірної недобросовісності діяльності ФГ «Золоте руно 2013».

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблені висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ФГ «Золоте руно 2013».

Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені з перевищенням повноважень податкового органу з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Проте, з урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ця обставина маже бути підтверджена, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали видаткові накладні, податкові накладні тощо, винними в скоєнні відповідних злочинів.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблений висновок, що правочин між ФОП ОСОБА_5 та ФГ «Золоте руно 2013», укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто є нікчемним. Вказані висновки доводяться податковим органом фактами відсутністю ФГ «Золоте руно 2013» за податковою адресою, реєстрацією його за адресою масової реєстрації, наданням неповного пакету документів, які мають суперечливу інформацію; не наданням бухгалтерських регістрів, відсутність складських приміщень, ненаданням ФГ «Золоте руно 2013» під час перевірки будь - яких документів.

Проте, відобразивши в акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. У судовому засіданні представники Відповідача підтвердили факт що, висновки про нікчемність правочинів зроблені лише на підставі отриманої податкової інформації щодо обставин діяльності ФГ «Золоте руно 2013».

Суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ФГ «Золоте руно 2013» правочину. Тобто, податковим органом не доведена наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи ФГ «Золоте руно 2013», як обов'язкової ознаки для визнання правочину нікчемним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На думку суду обставини, зазначені в акті перевірки, не можуть бути доказами укладення господарських відносин від імені ФГ «Золоте руно 2013» з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі з позивачем.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочину між позивачем та ФГ «Золоте руно 2013» є недоведеними. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме відповідна угода порушує публічний порядок. Сам по собі спірний правочин не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства, на час його укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, а якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, надав недостовірні дані щодо кількості земельних ділянок в оренді, обсягу врожаю сільськогосподарських культур тощо, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання нікчемними укладених з ним угод.

У зв'язку з вказаним, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 03 лютого 2015 року № 0002321702, яким ОСОБА_5 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 891 876,00 гривень, в тому числі 594 584,00 гривень за основним платежем та 297292,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте на підставі акту перевірки від 23 січня 2015 року № 33/17- НОМЕР_1, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення та визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість по операціям між ФОП ОСОБА_5 та ФГ «Золоте руно 2013» у травні 2014 року, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.02.2015 №0002321702, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 891876грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 594584грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 297292грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник