Постанова № 45022214, 15.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Справа № 804/5416/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рукор» про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рукор», в якому позивач просить накласти арешт на кошти на рахунках у банківських установах, які належать відповідачу в розмірі суми боргу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує податковий борг в сумі 1 805,16 грн., що виник внаслідок несплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого, просить накласти арешт на кошти, які знаходяться в банку, обслуговуючому Товариство з обмеженою відповідальністю «Рукор».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання в якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рукор» зареєстроване 27.03.2009 року виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків та має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 1 805,16 грн.

Зазначений податковий борг виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі декларації від 21.12.2014 року, згідно якої сума узгодженого грошового зобов'язання складає 2 343 грн., але враховуючи часткову сплату у розмірі 537,84 грн., складає 1 805,16 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу в добровільному порядку, податковим органом було направлено податкову вимогу №1-25 від 06.01.2015 року на суму 1 805,16 грн., яка отримана відповідачем 23.01.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

З метою виявлення та реалізації майна боржника було направлено запити до органів реєстрації прав.

Згідно даних УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області від 06.02.2015 року транспортні засоби за ТОВ «Рукор» не зареєстровані.

Відповідно до інформаційної довідки від 16.03.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, права власності, інші речові права, іпотеки та обтяження за ТОВ «Рукор» не зареєстровані.

Відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та несплата такого боргу відповідачем самостійно стало підставою для звернення податкового огану до суду з вимогою застосувати арешт коштів на рахунках платника в розмірі наявного податкового боргу.

Правовідносини що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений Податковим кодексом України строк.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами, є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, при цьому, в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі №642/12/13-13 від 29.04.2013 року, щодо питань пов'язаних з застосуванням адміністративного арешту коштів, зазначив, що умовою застосування норми підпункту 20.1.17 ( в чинній редакції 20.1.33) пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна яке може бути використане для погашення податкового боргу. Відповідна обставина має бути підтверджена під час судового розгляду. При цьому, суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів.

В свою чергу, відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу країни, право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу. Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податків у разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена судом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

В даному випадку податкова вимога №1-25 від 06.01.2015 року на суму 1 805,16 грн., була направлена відповідачеві 21.01.2015 року та отримана відповідачем 23.01.2015 року, в той час як запити на отримання інформації було подано вже 21.01.2015 року ( відповідь від 06.02.2015 року) та 16.03.2015 року (відповідь 16.03.2015 року).

Окрім того, позивачем не було надано доказів звернення до інших установ та організацій, щодо можливої наявності майнових прав, до таких як, зокрема, територіальне Управління Держкомзему, щодо наявності земельних ділянок, гірничо-промислових територіальних управлінь, щодо зареєстрованих технологічних транспортних засобів та ін.

Враховуючи зазначене, на погляд суду, позивачем не здійснено достатніх заходів щодо пошуку майна боржника та не надано належних та достатніх доказів відсутності у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, з яким законодавець пов'язує право податкового органу на звернення до суду з позовами про арешт коштів на рахунках, в рамках підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вимога про накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг в розмірі 1 805,16 грн. є не обґрунтованою та непідтвердженою відповідними доказами, тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69, 71, 163, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рукор» про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська