Рішення № 45021556, 25.05.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4147/15-ц

Провадження №2/761/3405/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Криворучко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД» про визнання договорів недійсними; застосування наслідків недійсності правочинів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 р. позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до Шевченкіівського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), ТОВ «РЕД» (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати недійсним з моменту укладення попередній договір від 03 квітня 2007р. (далі по тексту - попередній договір) укладений між відповідачем 2 та ВАТ «Родовід Банк», яке змінило свою назву на ПАТ «Родовід Банк»;

- визнати недійсним з моменту кладення договір оренди від 18 лютого 2009р. (далі по тексту - договір оренди) укладений між відповідачем 2 та ВАТ «Родовід Банк»;

- застосувати наслідки недійсності правочину за договором оренди, стягнути з відповідача 1 на користь позивача 18458420,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між відповідачем 2, яке діяло на підставі договору комісії від 14 вересня 2006р., укладеного з ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування» (далі по тексту - ЗАТ «ЄБРФ»), та ВАТ «Родовід Банк» було укладено попередній договір, за яким сторони зобов'язались укласти договір оренди приміщень площею 5225,8 кв.м. з влаштуванням паркінгу в будинку АДРЕСА_1 протягом одного року після введення в експлуатацію та проведення ремонтно-оздоблювальних робіт.

19 грудня 2008р. ЗАТ «ЄБРФ» продав вищевказану будівлю ОСОБА_2.

18 лютого 2009р. між відповідачем 2, яке діяло від імені власника за договором комісії, та ВАТ «Родовід Банк» укладено договір оренди вищевказаного приміщення.

21 травня 2009 р. ОСОБА_2 подарувала відповідачу 1 будинок АДРЕСА_1. Додатковою угодою №4 від 09 березня 2010р. замінено орендодавця в договорі оренди на відповідача 1. Проведеними у кримінальній справі № 1-1710/11 (№594) відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.ст. 191 ч.5. 365 ч.3. 366 ч.2. КК України судово-технічними експертизами встановлено невідповідність дат укладення оспорюваних договорів датам їх підпису та проставленим на них печаток, має місце виконання підписів поверх проставлених печаток та підробка підписів, що дає позивачу підстави вважати їх недійсними. На думку позивача, про недійсність оспорюваних угод свідчить також зазначення у інших договорах за участі відповідача 1 (договору дарування від 21 травня 2009р., іпотечного договору від 01 вересня 2009р.) про відсутність оренди вищевказаного будинку на час укладення цих договорів, а також заборона договором іпотеки від 01 вересня 2009р. без згоди іпотекодержателя передавати будинок в оренду. Позивач вважає, що об'єкт оренди не передавався орендарю, оспорювані договори були укладені без мети створення правових наслідків, обумовлених в цих договорах, а виключно з метою прикриття виведення грошових коштів на користь відповідача 1. Тому, позивач вважає укладені від імені ПАТ «Родовід Банк» зазначені вище оспорювані договори фіктивними та просить визнати їх недійсними.

Справа неодноразово розглядалась судами.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, просив суд в задоволенні позову відмовити. Зокрема, представник відповідача 1 пояснив, що відповідач 1 в 2009 р. придбала будівлю за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з чим до неї перейшли і права орендодавця за договором оренди, змушувати позивача в'їхати й використовувати будівлю вона не могла; документи щодо оренди підписувала і відвозила до позивача, і не контролювала, чи підписав їх банк. Представник відповідача 1 зауважив, що відповідач 1 мала намір на укладення договору оренди, і не мала наміру приховати інший правочин, а для визнання договорів фіктивними слід розуміти, з якою метою укладався договір.

Відповідач 2, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, поважність причин неявки свого представника суду не повідомив, заперечення на позов не надсилалися.

Суд, заслухавши пояснення представників: позивача, відповідача 1, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 03 квітня 2007р. датується (на документі проставлена дата) попередній договір, укладений між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем 2, яке діяло на підставі договору комісії від 14 вересня 2006р., укладеного з ЗАТ «ЄФРБ».

Відповідно до умов даного попереднього договору сторони зобов'язалися укласти договір оренди приміщень, що розташовані в будинку за адресою АДРЕСА_1, протягом одного року після їх введення в експлуатацію та проведення оздоблюваних робіт «під ключ». При цьому, згідно з п. 4 попереднього договору сторони погодили, що основними умовами основного договору оренди є: цільове використання - для здійснення статутної діяльності орендаря, розмір щомісячних платежів буде сплачуватись щомісячно в розмірі 610,0 грн. за 1 кв.м. з урахуванням індексації, площа об'єкту не менше 5000 кв.м., порядок амортизаційних відрахувань, ціна об'єкту - визначається незалежним експертом на момент укладання основного договору.

Між ЗАТ «ЄБРФ» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу адміністративного будинку з влаштуванням паркінгу від 19 грудня 2008р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю., зареєстрований за № 133, відповідно до якого ПАТ «ЄБРФ» відчужило ОСОБА_2 будинок з влаштуванням паркінгу, позначений під літерою «А» загальною площею 6124,40 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

22 грудня 2008р. датується (на документі проставлена дата) додаткова угода між відповідачем 2 та ВАТ «Родовід Банк» до попереднього договору, відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 4 попереднього договору в новій редакції. Сторони визначили, що згідно основного договору об'єктом оренди мають бути офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа об'єкту 5225,8 кв.м., строк основного договору - два роки і одинадцять місяців з дати укладання основного договору, розмір щомісячної орендної плати становить 500,50 грн. (без ПДВ) за 1 кв.м. об'єкту оренди.

У зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 19 грудня 2008 р. та беручи до уваги, що між ЗАТ «ЄБРФ» та відповідачем 2 укладено договір комісії від 14 вересня 2006 р. (згідно якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату від свого імені за рахунок комітента здійснити дії щодо укладання договору оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), між відповідачем 2 (комісіонер), ЗАТ «ЄБРФ» (первісний комітент) та ОСОБА_2 (комітент) було укладено договір від 26 грудня 2008р., відповідно до якого ЗАТ «ЄБРФ» передав, а ОСОБА_2 прийняла всі права та обов'язки за договором комісії від 14 вересня 2006 р.

Пунктом 10.1 договору комісії від 26 грудня 2008р. передбачено, що даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. В результаті укладення договору комісії від 26 грудня 2008р. відбулася заміна сторони - комітента у зобов'язанні у зв'язку з переходом права власності на будинок від ЗАТ «ЄБРФ» до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 19 грудня 2008р.

16 лютого 2009р. датується (на документі проставлена дата) додаткова угода № 2 до попереднього договору, відповідно до якого сторони погодили проект договору оренди та форму акта приймання-передачі.

На виконання попереднього договору між відповідачем 2 (орендодавець) та ВАТ «Родовід Банк» (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до п. п. 1.1., 1.2 якого відповідач 1 (орендодавець) зобов'язався передати позивачу (орендареві), а позивач (орендар) зобов'язався прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, площею 5225,8 кв.м.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів від імені сторін відповідними відбитками печаток.

Умовами п. 4.1 договору оренди строк оренди встановлювався на два роки і одинадцять місяців з дати укладення цього договору.

Згідно п. 5.1 договору оренди розмір щомісячної орендної плати становить 500,50 грн. (без ПДВ) за один квадратний метр об'єкту, орендна плата сплачується щомісяця.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди метою оренди є використання об'єкта в якості офісу орендаря (позивача) для розміщення його працівників та здійснення статутної діяльності.

18 лютого 2009 р. датується додаткова угода №1 до договору оренди, відповідно до якої сторони домовились, що сплата орендної плати буде здійснюватись безпосередньо власнику орендованих приміщень, а саме фізичній особі ОСОБА_2

25 лютого 2009 р. датується акт приймання-передачі до договору оренди, підписаний представниками ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід Банк», за яким сторони підтвердили передачу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

21 травня 2009 р. між ОСОБА_2 та відповідачем 1 було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_2 передала безоплатно у власність відповідача 1 адміністративний будинок з влаштуванням паркінгу, позначений на плані літерою «А», загальною площею 6124,40 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

21 травня 2009 р. датується договір комісії, укладений між відповідачем 2 (комісіонер), ОСОБА_2 та відповідачем 1 (комітент), відповідно до якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату від свого імені та за рахунок комітента здійснити дії по належному оформленню прав комітента у відносинах з орендарем ВАТ «Родовід Банк» щодо споруди, що знаходиться в АДРЕСА_1, в тому числі по оплаті орендних платежів. За умовами договору, комітент проінформований комісіонером про укладання договору оренди з ВАТ «Родовід Банк» та про передачу споруди по акту приймання-передачі. Комітент згоден з умовами договору оренди.

Між відповідачем 2 та ВАТ «Родовід Банк» було укладено додаткову угоду № 3 від 03 вересня 2009р. до договору оренди, за якою сторони визначили, що на виконання п. 5.7 розділу 5 договору сплата авансом орендної плати за перший і останній місяці користування об'єктом здійснюється орендарем в строк не пізніше 15 вересня 2009р. безпосередньо власнику орендних приміщень відповідачу.

Між сторонами укладено додаткову угоду №4 від 09 березня 2010 р. до договору оренди від 18 лютого 2009р., згідно даної угоди сторони дійшли згоди про заміну сторони у договорі оренди, у зв'язку з чим, усі права і обов'язки орендодавця по договору оренди переходять від відповідача 2 до відповідача 1.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи висновки касаційної інстанції, викладені в ухвалі суду від 21 січня 2015р. (а.с. 190 -193 т. 2), в матеріалах справи містяться засвідчені належним чином копії висновків судово-технічних експертиз у кримінальній справі № 1-1710/11 (№ 594) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Зазначені експертизи не були призначені судом у даній справі, тому не мають доказової сили експертного висновку в розумінні положень ст. 66 ЦПК України. При цьому, висновок експертизи, наданий стороною у справі може розцінюватись як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).

Дослідивши наявні висновки судово-технічних експертиз, суд встановив, що ці експертизи призначались слідчим в межах розслідування кримінальної справи № 1-1710/11 (№ 594); як вбачається з їх змісту, при призначенні та проведенні експертиз було додержано вимоги законодавства, дослідження проводились компетентними експертами в межах їх повноважень, вбачається обґрунтованість висновків, узгодженість висновків з дослідницькими частинами, на поставлені питання надані повні та чіткі відповіді. Судом також враховується, що висновки наданих експертиз не мають суперечностей між собою та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

В судовому засіданні сторона відповідачів 1, 2 не заявляла про фальшивість чи недостовірність цих доказів.

Отже, у суду відсутні підстави для неприйняття до врахування при розгляді цієї справи висновків судово-технічних експертиз, наданих позивачем у копіях, зроблених представниками позивача з матеріалів кримінальної справи.

Висновками судово-технічних експертиз у кримінальній справі № 1-1710/11 (№ 594) встановлено наступне:

- висновком № 5648/10-11 від 30 липня 2010р., що у 2-х примірниках попереднього договору від 03 квітня 2007 р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк», у 2-х примірниках додаткових угод № 1 від 22 грудня 2008 р. та № 2 від 16 лютого 2009 р. до цього договору; договорі оренди від 18 лютого 2009р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк», у додатку № 1 до нього, додаткових угодах № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009 р. до договору оренди, акті від 25 лютого 2009 р. приймання - передачі до договору оренди; договорі від 26 грудня 2008 р. між ТОВ «РЕД», ЗАТ «ЄБРФ» та ОСОБА_2; договорі від 25 травня 2009р. між ТОВ «РЕД» і ОСОБА_2 - відтиски печатки ТОВ «РЕД» внесені не в той час, якими вони відповідно датовані, а пізніше - після липня 2009 р.;

- висновком № 6357/10-11 від 17 серпня 2010 р., що у 2-х примірниках попереднього договору від 03 квітня 2007р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк» підписи від імені ОСОБА_6 виконанні поверх відтисків печатки від імені ТОВ «РЕД». У 2-х примірниках додаткової угоди № 2 від 16 лютого 2009 р. до попереднього договору від 03 квітня 2007 р., додаткових угод № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009 р. до договору оренди від 18 лютого 2009 р. між ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід Банк», акті від 25 лютого 2009 р. приймання - передачі до договору оренди - підписи від імені ОСОБА_7 виконані відповідно поверх відтисків печатки від імені ТОВ «РЕД»;

- висновком № 6511/10-11 від 31 серпня 2010 р., що у 2-х примірниках попереднього договору від 03 квітня 2007 р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк», у 2-х примірниках додаткових угод № 1 від 22 грудня 2008 р. та № 2 від 16 лютого 2009 р. до попереднього договору; договорі оренди від 18 лютого 2009р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк» та у додатку № 1 від 18 лютого 2009 р. до нього; додаткових угодах № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009 р. до договору оренди; акті від 25 лютого 2009 р. приймання-передачі до договору оренди - відтиски печатки ВАТ «Родовід Банк» нанесені не в той час, яким датовані документи, а пізніше - в травні 2009 р.;

- висновком № 6420/10-11 від 17 серпня 2010 р., що у 2-х примірниках додаткової угоди № 2 від 16 лютого 2009 р. до попереднього договору від 03 квітня 2007 р. між ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід Банк», договорі оренди від 18 лютого 2009 р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк» та додатку № 1 до нього, додаткових угодах № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009 р. до договору оренди, акті від 25 лютого 2009 р. приймання-передачі до договору оренди - підписи примірників додаткової угоди №1 від 22 грудня 2008 р. до попереднього договору, на останніх аркушах додаткової угоди № 2 від 16 лютого 2009 р. до попереднього договору, договору оренди від 18 лютого 2009 р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк» та додатку № 1 до нього, додаткових угод № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009р. до договору оренди, акту від 25 лютого 2009 р. приймання-передачі до договору оренди, а також на зворотному боці останніх аркушів попереднього договору від 03 квітня 2007 р. між ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід Банк», додаткової угоди № 1 від 22 грудня 2008 р. до попереднього договору, договору оренди від 18 лютого 2009 р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк», додаткових угод № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009 р. до договору оренди - підписи від імені ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 виконані відповідно поверх відтисків печатки від імені ВАТ «Родовід Банк»;

- висновком № 6470/10 від 19 серпня 2010 р., що у договорі комісії від 14 вересня 2006 р. між ТОВ «РЕД» та ЗАТ «ЄБРФ» відтиск печатки ТОВ «РЕД» нанесений не 14 вересня 2006 р., яким часом датований документ, а пізніше - після червня 2009 р.;

- висновком № 6905/10-11 від 21 вересня 2010р., що у договорі комісії від 14 вересня 2006 р. між ТОВ «РЕД» та ЗАТ «ЄБРФ» відтиск печатки ЗАТ «ЄБРФ» нанесений не в той час, яким він датований, а пізніше - в березні 2009 р. Підпис від імені голови правління ЗАТ «ЄБРФ» ОСОБА_11 виконаний поверх відтиску печатки від імені ЗАТ «ЄБРФ» і друкованого тексту «ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування»… Голова правління ОСОБА_11.», а текст «ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування» ... Голова правління ОСОБА_11.» вдрукований поверх відтиску печатки від імені ЗАТ «ЄБРФ»;

- висновками № 6904/10-11 від 03 вересня 2010 р. та № 9143/10-11/9278/10-11 від 07 жовтня 2010р., що у договорі комісії від 26 грудня 2008 р. між ЗАТ «ЄБРФ» та ТОВ «РЕД» відтиск печатки останнього нанесений не в той час, яким він датований, а пізніше - після липня 2009 р.;

- висновком № 9098/10-11 від 15 жовтня 2010р., що підписи від імені голови правління ЗАТ «ЄБРФ» ОСОБА_11 на четвертому аркуші в графі «Голова правління» та у правій нижній частині 1-3 аркушів договору комісії від 14 вересня 2006 р. між ТОВ «РЕД» та ЗАТ «ЄБРФ» виконано не ОСОБА_11, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_11

Дані висновки стороною відповідачів 1, 2 не були спростовані ні шляхом надання пояснень, ні шляхом надання інших протилежних доказів та висновків, що дає підстави суду прийняти вказані висновки, як належні докази із предмету спору.

Суд вважає, що зазначені висновки судово-технічних експертиз підтверджують, що договір комісії від 14 вересня 2006 р., договір комісії від 26 грудня 2008 р., попередній договір, додаткові угоди до нього № 1 від 22 грудня 2008 р. та № 2 від 16 лютого 2009 р., договір оренди від 18 лютого 2009 р. між ТОВ «РЕД» і ВАТ «Родовід Банк» з додатком № 1 до нього, додаткові угоди до договору оренди № 1 від 18 лютого 2009 р. та № 2 від 25 лютого 2009 р., а також акт приймання-передачі до договору оренди від 25 лютого 2009 р., насправді оформлені сторонами значно пізнішою датою ніж вони датуються, тобто «заднім числом».

Договір оренди та акт приймання - передачі будівлі датовані лютим 2009 р.

25 травня 2009 р. між ОСОБА_2 та відповідачем 1 був укладений договір дарування адміністративного будинку з влаштуванням паркінгу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю. За цим договором дарування відповідач 1 придбала будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, у п. 4 договору дарування дарувальником ОСОБА_2 засвідчено, що будинок нікому не передано в оренду. Це не відповідає твердженню представника відповідача 1, що відповідач 1 знала про існування оренди набутої нею будівлі та є доказом оформлення договору оренди значно пізніше ніж дата, яка зазначена в договорі.

01 вересня 2009р. між ВАТ «ЄБРФ» та відповідачем 1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю., відповідно до якого для забезпечення виконання зобов'язань за договором непоновлювальної кредитної лінії № 01-ФЛ/010909 від 01 вересня 2009р. на суму 7000000,0 грн., відповідач 1 передала позивачу в іпотеку будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 47157880,0 грн.

Пункт 2.1.1 іпотечного договору від 01 вересня 2009р. містить відомості, зазначені стороною цього договору - відповідачем 1, що на момент укладення договору іпотеки об'єкт іпотеки не був зданий в оренду.

Зазначені договори дарування та іпотеки, посвідчені нотаріально, а отже безумовно укладені саме в ті дні, якими датовані, враховуючи визначену законом процедуру нотаріального посвідчення зазначених правочинів. Відомості, які містяться в цих договорах станом, відповідно на 21 лютого 2009р. та на 01 вересня 2009р. про відсутність оренди будівлі дає підстави для висновку, що оформлення оспорюваних договорів, додаткових угод до них та акту приймання-передачі було здійснено не датою, яка в них зазначена.

Відповідно до наданого позивачем, в якості письмового доказу зведеного меморіального ордеру за період з 01 вересня 2009р. по 04 березня 2010р. на користь власника орендованих приміщень - відповідача 1 перераховано кошти за оренду приміщень в сумі 18458420,12 грн.

Отже, незважаючи на те, що за оформленими документами оренда діяла з лютого 2009р., перерахування орендної плати вчинялось лише з вересня 2009 р. Відповідно до висновків експертиз, приблизно в цей період були оформлені спірні договори, складено акт приймання-передачі будівлі.

В судовому засіданні представник позивача наголошував, що ПАТ «Родовід Банк» ніколи не користувалось адресою будівлі (АДРЕСА_1), не сплачувало комунальні платежі за цією адресою та не несло якихось інших витрат щодо утримання будівлі, не здійснювало страхування об'єкту оренди, та не використовувало адресу зазначено приміщення в своїх офіційних документах, як місцезнаходження банку чи його філії, проти чого представник відповідача 1 не заперечував і доказів протилежного не надав, тоді як за умовами договору оренди такі обов'язки покладалися саме на орендаря, що є додатковим підтвердженням укладення договору оренди лише «про людське око».

Актом Головного контрольно-ревізійного управління України від 27 квітня 2010 р. № 05-21/59 встановлено, що станом на 23 квітня 2010 р. в орендованому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 (літера А) проводяться ремонтні роботи та приміщення не використовується за цільовим призначенням.

23 квітня 2010р. працівниками ревізійної групи складено Акт огляду приміщення, орендованого ПАТ «Родовід Банк», яким зафіксовано, що на 8-9 поверхах приміщень, що є об'єктом оренди, проводилися ремонтні роботи, це підтверджує пояснення представника позивача, що працівники банку у приміщення будівлі не переїхали і орендованим приміщенням не користувалися, а об'єкт оренди фактично не було передано орендарю, тобто приміщення не використовувалось за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1 договору оренди, в якості офісу позивача для розміщення його працівників та здійснення статутної діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 1 правовідносини щодо оренди будівлі за адресою: АДРЕСА_1, обумовлені договором оренди та додатками до нього, фактично не існували, зокрема позивач не використовував вказану будівлю, попередній договір, договір оренди, додаткові угоди до них, а також акт приймання-передачі до договору оренди від 25 лютого 2009р. були оформлені сторонами значно пізніше ніж вони датуються, а отже без наміру створення правовідносин оренди будівлі.

В судовому засіданні представник позивача наголошував, з посиланням на ці угоди позивачем здійснені перерахування коштів відповідачу 1, чим створена видимість оплати орендної плати за договором, а тому, наявність платежів від позивача на користь відповідача 1 з посиланням на реквізити договору оренди не може розглядатись як доказ фактичного виконання договору.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, виходячи з положення ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Таким чином, при укладенні фіктивних правочинів зовнішній прояв волі сторін полягає в укладенні правочинів (скріпленні підписами та печатками), однак внутрішня воля сторін полягає у тому, щоб правочин не був виконаний.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оформлюючи договори щодо оренди будівлі, сторони не мали наміру створювати й реалізовувати правовідносини з оренди, а тому попередній договір, договір оренди є фіктивними та підлягають визнанню їх недійсними.

За змістом ч. 1-3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 1, 2, п.1) ч. 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про недійсність попереднього договору та договору оренди, слід застосувати наслідки недійсності правочину - договору оренди, і стягнути з відповідача 1 на користь позивача 18458420,12 грн., що були перераховані позивачем відповідачу 1 з посиланням на договір оренди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654,0 грн., а з відповідача 2 - 243,6 грн. відповідно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст.ст. 202, 203, 215, 216, 234, 638, 1212 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06 листопада 2009р., суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД» про визнання договорів недійсними; застосування наслідків недійсності правочинів - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення попередній договір від 03 квітня 2007р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕД» (ідентифікаційний код 30577485) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (ідентифікаційний код 14349442).

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди від 18 лютого 2009р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕД» (ідентифікаційний код 30577485) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (ідентифікаційний код 14349442).

Застосувати наслідки недійсності правочину за договором оренди від 18 лютого 2009р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕД» (ідентифікаційний код 30577485) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (ідентифікаційний код 14349442), стягнувши з ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) 18458420 /вісімнадцять мільйонів чотириста п'ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять/ грн. 12 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД» (код ЄДРПОУ 30577485) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) судовий збір у розмірі 243 /двісті сорок три/ грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) судовий збір у розмірі 3654,0 /три тисячі шістсот п'ятдесят чотири/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: