Ухвала суду № 45021550, 23.04.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5354/15-ц

Провадження № 4-с/761/81/2015

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Звонцовій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»,заінтересована особа: ОСОБА_1, суб'єкт оскарження: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вакуленко Світлани Миколаївни на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росіїї» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просить суд прийняти рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця з виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва по справі № 2-7973/11; визнати неправомірними дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 12.02.2015 р.; визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу та зобов'язати державного виконавця приступити до належного виконання виконавчого листа. Свої вимоги представник скаржника мотивує наступним. На виконанні Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції Вакуленко Світлани Миколаївни (далі - Держаний виконавець) знаходиться виконавчий документ - виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Києва по справі №2-7973/11 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (код ЄДРПОУ 25959784, м. Київ, вул. Володимирська, 46, п/р 3739604 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) коштів в сумі 456131, 50 грн., судового збору та судових витрат. 12.02.2015 року Державним виконавцем було винесено постанову (далі - Оскаржувана постанова) про повернення виконавчого документу стягувачеві (Банку). Банк вважає оскаржувану постанову незаконною, дії та бездіяльність Держаного виконавця в процесі виконавчого провадження - неправомірними, а тому звертається до суду з відповідною скаргою. З постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що дії держаного виконавця при примусовому виконанню виконавчого листа були недбалими і недобросовісними, а саме, держаним виконавцем не було зроблено вимоги Закону щодо наступного: звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням. Таким чином держаним виконавцем, при винесенні Оскаржуваної постанови, за результатами допущення недбалості в рамках виконавчого провадження, були порушені норми ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження. Також у зв'язку із ратифікацією Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" адміністративним судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Так в рішенні Європейського суду «Пономарьов проти України» зазначено, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та такими, що підлягають виконанню, рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Не стягнення на користь Банку грошових коштів, встановлених виконавчим документом (та не проведення Держаним виконавцем обов'язкового комплексу заходів, зроблених ним добросовісно і повно), є порушенням Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 41 Конституції України (право власності), ст. 30 Закону України про виконавче провадження. За таких обставин представник ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» і звернувся до суду за захистом прав сторони виконавчого провадження.

В судовому засідання представник ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вакуленко Світлана Миколаївна, заінтересована особа в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань від них на день розгляду справи а адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції знаходиться виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 19.09.2012 р. по справі №2-7973/11 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» з ОСОБА_1 коштів в сумі 456131, 50 грн., судового збору та судових витрат.

02.02.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції Вакуленко С.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п. 2 п. 7 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому державним виконавцем зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; майно, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ , не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

За приписами ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду.

Згідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у

боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З іншого боку положеннями ст. 11 Закону України «про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням

тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

07.07.1997 року Верховною Радою України прийнято закон України за N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», які відповідно до положень статті 9 Конституції України стали частиною національного законодавства України.

Положеннями статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV, Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини визнано джерелом права в Україні та покладено на суди обов'язок при здійсненні судочинства застосовувати у своїх рішеннях тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, які надані Європейським судом з прав людини.

Так в рішенні Європейського суду «Пономарьов проти України» зазначено, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та такими, що підлягають виконанню, рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про те, що державним виконавцем в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», були вчинені всі дії необхідні та можливі дії для виконання судового рішення отримано не було.

Таким чином, на думку суду, винесення постанови по повернення виконавчого документи стягувану за відсутності у боржника майна є передчасним.

Згідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно до приписів ч. 1 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку щодо задоволення скарги представника ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в частині визнання дій неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувану.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця приступити до належного примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва по справі № 2-7973/11, то остання задоволенню не підлягає зважаючи на обов'язок державного виконавця дотримуватись чинного законодавства України та за відсутності передбаченої законом можливості вирішення спору на майбутнє.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 383, 387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ

Скаргу задовольнити частково.

Визнати дії (бездіяльність) державного виконавця відділу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вакуленко Світлани Миколаївни з примусового виконання виконавчого листа № 2-7973 виданого Шевченківським районним судом м. Києва 19.09.2012 р. неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця відділу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вакуленко Світлани Миколаївни про повернення виконавчого листа № 2-7973 виданого Шевченківським районним судом м. Києва 19.09.2012 р.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: