Рішення № 45020501, 09.06.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21442/14-ц

пр. № 2/759/1591/15

09 червня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3; третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно та зміна черговості одержання права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на майно та зміну черговості одержання права на спадкування.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким вона познайомилась ще в 1998 році, а з осені 1999 року вони стали проживати однією сім'єю.

Перший рік сімейного життя вони проживали у її квартирі, а потім перейшли проживати у його квартиру, де і проживали по день його смерті.

На даний час вона так і проживає у його квартирі АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 залишилось наступне спадкове майно: автомобіль «Ланос», гараж в гаражному кооперативі «Приладний», будинок АДРЕСА_3 та земельні ділянка.

Вона, а також відповідач у справі звернулись з заявами до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини на спадкове майно ОСОБА_4

Вона з покійним ОСОБА_4 прожили єдиним шлюбним союзом більше 15 років, що підтверджується відповідною довідкою.

Під час шлюбного союзу, ними було придбано автомобіль «Ланос», у зв'язку з чим вона має право на ? частину вказаного автомобіля.

До спадкоємців першої черги, після смерті ОСОБА_4, відносяться його син - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_3

Покійний ОСОБА_4 мав гарні стосунки з нею, позивачкою у справі, і мав намір залишити їй у спадок будинок і земельну ділянку, на якій вони вдвох багато працювали.

Зміна черговості в даній ситуації викликана тим, що вона постійно піклувалась про спадкодавця, який страждав рядом захворювань. Вона постійно забезпечувала останього в останні роки його життя матеріально та надавала йому фізичну допомогу. Іноді таку допомогу надавала відповідачка ОСОБА_3

Виходячи із засад розумності і справедливості, вона заслуговує на зміну черговості одержання права на спадкування, що буде відповідати воді спадкодавця, а тому вона просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання однією сім'єю її, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, з осені 1999 року по день смерті; визнати за нею право власності на ? частину автомоюіля «Ланос», змінити їй черговість одержання права на спадкування з четвертої черги спадкоємців на першу чергу спадкоємців, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позову заяву в повному обсязі та просили суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 частково визнала позовні вимоги, а саме в частині проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4однією сім'єю у вказаний позивачкою період.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники не заперечували проти задоволення позову лише в частині спільного проживання відповідачки та ОСОБА_4, однак не як чоловіка та жінки без шлюбу. В іншій частині позову - заперечували.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду свою письмово викладену позицію відносно вимог позивача та просив слухати справу у його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, допитавши свідків, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення даної заяви, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ч.1 ст.257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ч.2, 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В ході судового розгляду встановлено, з пояснень позивачки, що вона познайомилась в 1998 році з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а з осені 1999 року вони стали проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу.

Перший рік сімейного життя вони проживали у квартирі позивачки, а потім почали проживати в квартирі ОСОБА_4, де і проживали по день його смерті.

Як встановлено в ході розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 помер.

На даний час позивачка проживає в квартирі померлого - АДРЕСА_1

Як встановлено в ході розгляду справи, після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, зокрема, автомобіль «ЗАЗ», тип автомобіля «сєдан легковий», номер шасі НОМЕР_2, сірого кольору.

Крім того, сторони звертались з заявами до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини на спадкове майно ОСОБА_4

Позивачка в судовому засіданні поянила, що вона з покійним ОСОБА_4 прожили однією сім'ю більше 15 років, саме під час проживання однією сім'єю ними було придбано автомобіль «Ланос», у зв'язку з чим вона має право на ? частину вказаного автомобіля.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти того, що позивачка з її батьком ОСОБА_4 проживали однією сім'єю весь період, який вказаує позивачка, до смерті останнього, крім того пояснила, що батько за життя у неї питав дозволу на те, щоб ОСОБА_1 проживала разом з ним в його квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачка ОСОБА_1 проживала з покійним ОСОБА_4, однак не як чоловік та жінка без шлюбу. В іншій частині позову - заперечував.

Крім того, відповідачі в ході розгляду справи визнали, що спірний автомобіль зареєстрований на покійного та було придбано під час фактичних шлюбних відносин з позивачкою, однак вказують на те, що частину коштів на придбання автомобіля давали вони.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що вони з покійним та позивачкою є співробітниками однієї організації, де до своєї смерті працював покійний, а позивачка працює і на даний час. Крім того показали, що покійний та позивачка були люблячою парою, прожили 15 років у фактичному шлюбі в квартирі померлого, де позивачка проживає і на даний час після смерті ОСОБА_4 Вони піклувались один про одного, і ні в кого не викликало сумнівів, що вони є однією сім'єю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, брат померлого та його дружина - ОСОБА_8 суду показали, що вони з помердим ОСОБА_4 та його фактичною дружиною ОСОБА_1 підтримували тісні зв'язки, приїзджали до них в гості в м. Київ та село Мироцьке, померлий брат з його дружиною та її доньками часто приїзджали до них в село Перегонівка. Вони були свідками їх взаємовідносин, які носили сімейний характер. Позивачка завжди проявляла велику опіку над померлим, сприяла його лікуванню під час його захворювань, вони мали намір зареєструвати шлюб.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 ст.21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В частині 2 цієї ж норми права визначено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Юридичне поняття сім'ї визначено в частині 2 ст.3 СК України, яка вказує про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до частини 1 ст.36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних вище норм сімейного законодавства, подружжя завжди є сім'єю.

Правовий аналіз діючого законодавства щодо встановлення юридичного факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без шлюбу дає можливість для суду зробити висновок про те, що встановлення такого факту є можливо лише щодо чоловіка і жінки, які юридично не перебувають в будь-якому іншому шлюбі.

В спірному випадку, як встановлено в ході судового розгляду, що знайшло своє підтвердження з пояснень позивачки, відповідачів, показів свідків, а також у відповідності до довідки Виконавчого комітету Мироцької сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.09.2014 року №252, що померлий ОСОБА_4 проживав з позивачкою ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловік та дружина без шлюбу, з осені 1999 року по день смерті ОСОБА_4, а тому позовні вимоги в частині встановлення факту спільного проживання позивачки з померлим однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу є доведеними в ході розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину спірного автомобіля, суд дійшов до наступного.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Виходячи зі змісту ст.60 СК України, майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України в пункті 20 Постанови №11 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року з наступними змінами і доповненнями, вказує про те, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися відносини, що притаманні подружжю.

У відповідності до частин 1, 2 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єтом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім цього, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

В ході розгляду справи достовірно встановлено факт, що позивачка ОСОБА_1 проживала з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, з осені 1999 року по день смерті останнього.

Позивачка в судовому засіданні пояснила та підтверджується датою видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - спірного автомобіля, що вказаний автомобіль є їх спільним сумісним майном.

Відповідачі в судовому засіданні вказували на те, що вони дарували батькові грошові кошти, які він використав на придбання спірного автомобіля, однак в ході розгляду справи ці обставини не знайшли свого підтвердження належними доказами, крім того, у разі дарування грошових коштів слід зауважити, що подарунком є річ, яку дарувальник за власним бажанням безкоштовно віддає у володіння іншої особи з метою задовольнити її вподобання. Слово «подарунок» за смисловим значенням схожий з такими поняттями як «дар» та «пожертва», а тому подарунок не повертається та не може враховуватись при майнових спорах

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном позивачки та померлого ОСОБА_4, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину спірного автомобіля.

Що стосується позовних вимог в частині зміни черговості одержання права на спадкування, суд дійшов до наступного.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

За вимог ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунута від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Факт ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця лише тоді є підставою для усунення особи від права на спадкування, якщо цей факт встановлений судом.

Як роз'яснено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім того, при розгляді таких справ суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Частиною першою статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначається в статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено в ході розгляду справи, право на спадкування за законом мають спадкоємці першої черги - діти спадкодавця, які є відповідачами у справі.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали з спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до час відкриття спадщини.

По даній справі було встановлено, що позивачка проживала з спадкодавцем ОСОБА_4 до його смерті однією сім'єю приблизно п'ятнадцять років. Тобто, встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом.

Статтею 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ч. 1 ст. 1278 ЦК України).

По даній справі було встановлено та доведено як матеріалами справи, так і поясненнями сторін, показами свідків, що померлий ОСОБА_4 приблизно 15 років проживав однією сім'єю з позивачкою як чоловік та жінка без шлюбу, остання про нього піклувалась, підтримувала його матеріально та надавала йому фізичну допомогу.

Враховуючи особливості відносин спадкодавця з позивачкою, з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах і яка може претендувати на спадщину за законом лише в четверту чергу, як член сім'ї померлого, який з показів свідків висловлював свою волю відносно спадкового майна, а також наявності обставин, визначених у ст.1259 ЦК України, суд вважає заявлені вимоги щодо зміни ОСОБА_1 черговості одержання права на спадкування з четвертої черги спадкоємців на першу чергу спадкоємців, законними та справедливими, а тому вважає за необхідне їх задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 10-11, 57-60, 208-209, 212-215, 234, 256-259, 292-294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3; третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно та зміна черговості одержання права на спадкування - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу - ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, з 1999 року по день смерті останнього.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2, право власності на ? частину автомобіля «ЗАЗ», тип автомобіля «сєдан легковий», номер шасі НОМЕР_2, сірого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 належав ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування з четвертої черги спадкоємців на першу чергу спадкоємців, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Лопатюк Н.Г.