Ухвала суду № 45019389, 23.05.2014, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/43/14

ун. № 759/16822/13-к

У Х В А Л А

23 травня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Васильєвої К.О.,

при секретарі: Кошик М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України

за участі сторін кримінального провадження: прокурор Кушнір О.В., обвинувачений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 24 жовтня 2013 року. ОСОБА_1 утримується під вартою з 22 жовтня 2013 року. Ухвалами суду від 18.12.2013 року, 11.02.2014 року, 07.04.2014 року, 22.04.2014 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено до 15.02.2014 року, 11.04.2014 року, 22.04.2014 року, 04.06.2014 року відповідно.

У зв'язку з тим, що судовий розгляд даного кримінального провадження на даний час не завершено, а строк дії вказаного запобіжного заходу закінчується, за ініціативою суду на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Прокурор в судовому засіданні, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики переховування, нез'явлення на виклик суду, вчинення нового злочину, які не зменшилися на даний час, вважав за необхідне продовжити строк його тримання під вартою.

Захисник, якого підтримав обвинувачений, вважала, що не має підстав для продовження строку тримання під вартою, прокурором не доведено заявлені ризики та просила змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання, домашній арешт або передати обвинуваченого на поруки матері.

Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд забов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом з цим, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, справа не знаходить тривалий час свого вирішення з причин неявки свідків обвинувачення до суду та не забезпечення стороною обвинувачення явки свідків, відсутності доставки обвинуваченого протягом тривалого часу до суду з поважних причин та його відмовою проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 із триманням під вартою на домашній арешт.

Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України щодо можливості обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, зі ступені тяжкості інкримінованого йому злочину.

Крім того, суд вважає за доцільне покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 183, ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши ОСОБА_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 20-00 год. до 07-00 год.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати обвинуваченого: не залишати житло в період часу з 20-00 год. до 07-00 год.; за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали в частині зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу тривалістю в два місяці - до 21 липня 2014 року.

Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого - до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві та для відома до Київського слідчого ізолятору № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий: К.О. Васильєва