Рішення № 45015145, 10.06.2015, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/130/15 Справа № 734/157/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2015 року смт. Козелецсмт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого судді Бараненка С.М.,

при секретарі Москалюк О.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів та про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів та про захист прав споживачів, мотивуючи позов тим, що 13 вересня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000737636455 (Стандарт на 6 місяців). За умовами договору ним було внесено грошові кошти в розмірі 79582,00 грн. на відкритий банком депозитний рахунок № 2630061300613028257 строком на шість місяців до 13.03. 2014 року. На суму вкладу нараховуються 17% річних, що виплачуються кожний місяць та зараховуються на рахунок № 26300613028257. Він 14.03.2014 року звернувся до відповідача скориставшись своїм правом передбаченим п.6 договору, про виплату йому суми вкладу разом з нарахованими відсотками, але відповідачем було в цьому відмовлено і по даний час він нічого не отримав.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і просить суд їх задовольнити і до викладеного в позовній заяві додав, що в нього договір з Дніпропетровськом, а не з Кримом. Йому радили їхати до Криму в банк, але Крим на той час вже був окупований. В телефонній розмові йому пропонували реструктуризацію боргу, але він відмовився, просив повернути йому хоч те, що вклали, але по цей час кошти йому не повернуті. Він вклад робив у гривнях в Криму у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» про що свідчить договір і квитанція, якщо представник відповідача не визнає, що це дійсна квитанція то, що тоді робити іншим людям у яких такі ж квитанції видані їхнім банком. Він вказав суму збитків понесених знеціненням національної валюти, так-як тоді він міг за ці кошти придбати 10000 доларів США, а на даний час значно менше.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що позиція відповідача викладена в письмовому запереченні наданому суду, а також додав, що діяльність відповідача з березня 2014 року в Криму була припинена. Банк не визнає факту укладення договору з позивачем бо немає іншого екземпляра договору, всі сервери, в тому числі касові залишились в Криму і до них у відповідача немає доступу. Немає доказів, що позивач вніс кошти на депозит. Квитанція надана позивачем не відповідає всім обовязковим вимогам.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України - за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України - до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України - за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Також, як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1074 ЦК України - обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України -у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокре ма: сплата неустойки.

Також ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

13 вересня 2013 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000737636455 (Стандарт на 6 місяців), далі в межах даного тексту «договір». За умовами договору було внесено грошові кошти в розмірі 79582,00 грн. на відкритий банком депозитний рахунок № 2630061300613028257 строком на шість місяців до 13.03. 2014 року На суму вкладу нараховуються 17% річних, що виплачуються кожний місяць та зараховуються на рахунок № 26300613028257. /а.с.5-6,132/.

До вказаних вище доказів зі сторони позивача суд відноситься, як до належних та допустимих доказів та таких, що відповідають фактичним обставинам справи так-як жодними іншими доказами по справі не спростовуються.

Стороною відповідача не надано суду жодного доказу в підтвердження пояснень представника відповідача та викладеного в запереченні.

Крім того позивачем дійсно було внесено кошти у відділенні відповідача, розташованого в АР Крим, яка на той час не була окупованою, але в договорі зазначено юридичну адресу відповідача м. Дніпропетровськ вул.. Набережна Перемоги,50 і тому дана обставина не позбавляла, а навпаки зобовязувала відповідача виконувати умови договору, так-як юридична адреса відповідача, яка зазначена в договорі, як на час укладання договору так і на даний час є територією України. З наведеного вбачається, що відповідачем допущено порушення прав позивача шляхом неналежного виконання своїх обовязків.

Аналізуючи в сукупності вище викладене, суд остаточно приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми грошового вкладу, нарахованих процентів за користування грошовим вкладом, збитків понесених внаслідок інфляції та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумах вказаних в позові.

Не підлягає задоволенню в повному обсязі позовна вимога про стягнення збитків понесених знеціненням національної валюти, так-як судом на користь позивача з відповідача стягнуто збитки понесені внаслідок інфляції та 3% річних, які входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації плати від відповідача за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

Судові витрати вирішити відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.. 88, 215 ЦПК України, ст. 626,629, 530,610, 611, 614, 625, 526, 1058 та 1066 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів та про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» ( код ЄДРПОУ 14360570 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_1 115778 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 41 копійка, що складається з:

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» ( код ЄДРПОУ 14360570 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50) на користь держави 1157,78 грн. (одну тисячу сто п"ятдесят сім) гривень 78 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.М. Бараненко