Ухвала суду № 45007967, 09.06.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11388/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Міністерство юстиції України в особі 11 державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 був боржником заявника, за життя першого між ними було укладено договір позики. Спадкоємці ОСОБА_2 відмовляються від спадкування та відкриття спадкової справи, а також надавати документи, необхідні для відкриття спадкової справи - свідоцтва про смерть та довідку про місце реєстрації спадкодавця ОСОБА_2, що позбавляє заявника можливості звернутися до нотаріуса для відкриття спадкової справи.

Частина 1 ст. 256 ЦПК України містить перелік фактів, справи про встановлення яких можуть бути розглянуті судом. Пунктом 9 цієї частини статі передбачено встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за певних обставин. Згідно частини 2 цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В роз'ясненнях, які містяться в п. 1, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, звернуто увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої, серед іншого, претензії кредитора.

При цьому пп. 1.4. п. 1 Глави 10 Розділу ІІ цього Порядку визначено, що у разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

У відповідності до ч. 4 ст. 256 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, оскільки спадкоємці ОСОБА_2 не подають до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини або про відмову від неї, при цьому, як убачається зі змісту заяви, визначений законом строк на подачу таких заяв ще не сплинув, тобто спадкоємці не бажають приймати обов'язки, що входять до складу спадщини в межах вартості спадкового майна, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

Крім того, зі змісту заяви вбачається, що спадкоємці одержали свідоцтво про смерть ОСОБА_2, отже чинним законодавством передбачений інший порядок встановлення даного факту, який вже встановлено реєстрацією смерті в актовому записі про смерть.

При цьому, якщо посадовою особою безпідставно відмовлено у вчиненні певних дії, така відмова може бути оскаржена до суду з урахуванням правил підвідомчості спорів.

Крім того, суд зауважує, що з двох поданих до суду примірників заяви заявником підписаний лише один.

Відповідно до п. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» від 01.11.2011 року, сплачені суми судового збору повертаються за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі.

При подачі зазначеної заяви заявником був сплачений судовий збір у розмірі 121,80 грн., що підтверджується квитанцією № 45 від 14 травня 2015 року, який підлягає поверненню.

Керуючись ст. 210, 256, 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Міністерство юстиції України в особі 11 державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121,80 грн., сплачений за квитанцією № 45 від 14 травня 2015 року на розрахунковий рахунок 31216206700005 МФО 820019 ЄДРПОУ 38012871.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя: