Рішення № 45007357, 27.04.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1254/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"27" квітня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.,

при секретарі - Лесик Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про вселення та визначення порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд: встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування позивачу ОСОБА_1, власниці 1/ 3 частини квартири, житлову кімнату площею 14,3кв.м., відповідачу ОСОБА_2, власниці 2/ 3 частини квартири, житлову кімнату площею 17,2кв.м., місця загального користування: кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор - залишити в спільному користуванні власників квартири; вселити позивача до квартири АДРЕСА_1.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві власності: позивачу - 1/ 3 частини квартири, відповідачу - 2/ 3 частини квартири. Після отримання позивачем у власність вищезазначеної частки квартири, вона спробувала вселитися до спірної квартири, але в квартирі проживав третя особа - ОСОБА_3, який не пустив позивача до квартири. Позивач вважала останнього власником 2/ 3 частини спірної квартири, той пообіцяв викупити у позивача належну їй частину квартири, однак лише тягнув час. З метою вселення до квартири позивач була вимушена звернутися до міліції, однак результатів це не дало. Неможливість позивача вселитися до спірної квартири порушує її права як співвласника квартири. В подальшому позивач з'ясувала, що ОСОБА_3 подарував належну йому частку квартири відповідачу ОСОБА_2 ще 15.06.2012р. Зустрітися з останньою, з метою одержання ключів від спірної квартири, позивачу не вдається, однак з відома відповідача всією квартирою користується ОСОБА_3 На даний час в квартирі зареєстровано дві особи: позивач та ОСОБА_3 Спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 14,3кв.м. та 17,2кв.м., загальна площа квартири 56,2кв.м., житлова - 31,5кв.м. Позивачу належить 18,73кв.м. загальної площі та 10,5кв.м. житлової площі. Оскільки у власності позивача перебуває менша частка квартири, вона просить виділити в своє користування меншу кімнату, а місця загального користування залишити в спільному користуванні.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити. Додатково пояснила, що іншого житла вона не має, з лютого 2013 року намагається вселитися до квартири, з цією метою неодноразово приходила до квартири, викликала міліцію, однак її до квартири не впускали. Також позивач зустрічалась з ОСОБА_3, який повідомив їй, що до квартири її не впустить.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань суду не подала.

Третя особа також неодноразово не з'явився в судове засідання, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань суду не подав.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169, 224 ЦПК України, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про правовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 належить на праві власності 1/ 3 частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування частини квартири від 14.02.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 262 (а.с. 5) та інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 13), дата державної реєстрації - 14.02.2013р.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 11-12), 12.07.2012р. прийнято рішення та внесено запис про державну реєстрацію за відповідачем ОСОБА_2 права власності на 2/ 3 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, 1340, від 15.06.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа у справі ОСОБА_3 зареєстровані в спірній квартирі, що підтверджується довідкою ДП "Укржитлосервіс" № 13 від 10.01.2014р. (а.с. 8), оглянутим в судовому засіданні паспортом позивача та відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в м. Києві від 07.04.2015р. (а.с.103).

Як убачається з висновку, складеного ДІМ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Івасюком О.П. 09.04.2013р. за заявою ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не впускає її до квартири АДРЕСА_1, останнього було опитано та повідомлено останнім, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривають переговори стосовно придбання останнім у позивача її частки квартири (а.с. 16).

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що позивач по справі є її матір'ю, а третя особа - бувшим свекром, після здійснення сином свідка на користь позивача дарування частки спірної квартири, позивач неодноразово намагалася потрапити до неї з метою проживання, однак двері в квартиру не відчиняли, свідок особисто була присутня під час такої спроби зайти позивача до квартири, однак безуспішно. Крім того, позивач намагалася потрапити до квартири за допомогою співробітників міліції, однак також безуспішно. Позивач також неодноразово спілкувалась з ОСОБА_3 щодо можливості користування нею спірною квартирою, останній обіцяв викупити у позивача її частку квартири, але цього не відбулось. З часу набуття позивачем у власність частки квартири, вона зі свідком кожного дня обговорюють проблеми позивача щодо неможливості вселитися до квартири.

За таких обставин у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача про те, що їй чиняться перешкоди з боку відповідача та третьої особи у вселенні до спірної квартири й проживання в ній, оскільки ключів від квартири позивач не має, потрапити до квартири не має можливості, відповідач, як власник квартири та третя особа - як користувач, створюють перешкоди позивачу у здійсненні нею права власності щодо спірної квартири, співвласниками якої є сторони у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про вселення позивача до вищезазначеної квартири, а отже наявність законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно технічного паспорта спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат, житлова площа квартири - 31,5кв.м., загальна площа квартири становить 56,2кв.м., з яких: перша кімната - 14,3кв.м; друга кімната - 17,2кв.м; кухня - 8,8кв.м; ванна кімната - 2,8кв.м; вбиральня - 1.3кв.м.; коридор - 8,8кв.м. Квартира має всі зручності (а.с. 6-7).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як роз'яснено в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року № 20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

При вирішенні вимоги позову про визначення порядку користування квартирою, суд враховує, що квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 14,3кв.м. та 17,2кв.м. (31,5кв.м.), належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, ідеальна частка позивача в житловій площі становить 10,5кв.м. відповідача - 21,0кв.м.

Третя особа ОСОБА_3 права власності на частку квартири не має, отже його права при визначенні порядку користування враховані бути не можуть, оскільки вони є похідними від прав власників житла.

З урахуванням кількості кімнат у квартирі, кількості співвласників, та співвідношення часток, які їм належать, єдиним можливим варіантом визначення порядку користування квартирою сторонами у справі, з найменшим відступом від ідеальних часток, що приходяться на житлову площу квартири - є виділення позивачу в користування меншої за розміром жилої кімнати. При цьому, суд також враховує, що визначення в користування позивачу меншої за площею кімнати, не суперечитиме положенням п. 1 ч. 1 ст. 34, ст. 47 Житлового кодексу України, оскільки площа цієї кімнати не є меншою від 13,65 квадратних метрів, а не встановлення порядку користування спірною квартирою між її співвласниками може призвести до неможливості користування житловим приміщенням позивачем, навіть в разі її примусового вселення до квартири.

Таким чином, суд вважає за можливе встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування: позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату площею - 14,3кв.м., відповідачу ОСОБА_2 житлову кімнату площею - 17,2кв.м. Залишити в спільному користуванні сторін: кухню - 8,8кв.м; ванну кімнату - 2,8кв.м.; вбиральню - 1,3кв.м; коридор - 8,8кв.м.

Отже суд вбачає підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 229,40грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 356, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 74-77, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про вселення та визначення порядку користування квартирою - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування: позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату площею - 14,3кв.м., відповідачу ОСОБА_2 житлову кімнату площею - 17,2кв.м. Залишити в спільному користуванні сторін: кухню - 8,8кв.м; ванну кімнату - 2,8кв.м.; вбиральню - 1,3кв.м; коридор - 8,8кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 229,40грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя