Ухвала суду № 44996874, 20.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1254/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 44 Пироженко (С.А.) С. А.

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі державного навчального закладу Черкаський професійний ліцей до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та про виселення,

в с т а н о в и л а :

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей» з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та про виселення, посилаючись на те, що в оперативному управлінні закладу перебуває учнівський гуртожиток, розташований за адресою: вул. Я. Галана, 15 в м. Черкаси. Адміністрацією навчального закладу ОСОБА_5 згідно її заяви, для тимчасового проживання надана кімната в даному гуртожитку та 10 червня 1998 року її зареєстровано в кімнаті № 801. Згідно комісійного акту обстеження житлових умов кімнати № 801 в гуртожитку від 1 вересня 2014 року у вказаній кімнаті відповідач не проживає, а з 1 червня 2005 року постійно проживає інша особа - ОСОБА_6 Відповідач проживає у вказаному гуртожитку у кімнатах № 909, № 910. При цьому ордер на проживання в цих кімнатах ОСОБА_5 не видавався, договір найму не укладався, будь-які документи, які б підтверджували її право на проживання в гуртожитку, відсутні. Подальше проживання відповідача створює перешкоди навчальному закладу у користування учнівським гуртожитком за призначенням для забезпечення житлом учнів даного навчального закладу на період навчання, в зв'язку з чим просив суд виселити ОСОБА_5 з займаних кімнат без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позивачем факту самовільного зайняття відповідачкою жилих кімнат.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом розглянуто не всі позовні вимоги мотивовано лише відмову у виселенні, в частині позову про втрату користування жилою кімнатою № 801 позов не розглянуто. Також вважає, що наявними доказами підтверджено факт самовільно поселення відповідачки до гуртожитку. По наведеним мотивам просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини: в оперативному управлінні державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" перебуває учнівський гуртожиток, розташований за адресою: вул. Я. Галана, 15, м. Черкаси. Адміністрацією навчального закладу ОСОБА_5 згідно її заяви, для тимчасового проживання надана кімната № 712 в даному гуртожитку та 10 червня 1998 року відповідача зареєстровано в кімнаті № 801. Згідно комісійного акту обстеження житлових умов кімнати № 801 в гуртожитку від 1 вересня 2014 року у вказаній кімнаті відповідач не проживає, а з 1 червня 2005 року в ній постійно проживає ОСОБА_6 Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 проживає у вказаному гуртожитку у кімнатах № 909, № 910 разом зі своєю дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 з дозволу посадових осіб позивача. Таке вселення не є самоправним, внаслідок чого відповідачка не підлягає виселенню без надання іншого житла.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги та пояснення позивача у засіданні колегії висновків суду не спростовують.

Як вбачається із пояснень сторін та наявних у справі доказів, відповідачка поселена до гуртожитку в кімнату № 712 з порушенням встановленого порядку вселення, але з відому та дозволу посадових осіб навчального закладу. Про це свідчать письмові докази резолюції посадових осіб позивача на заявах відповідачки ОСОБА_5 про вселення та про її реєстрацію а.с. 11, 13.

У листопаді 2004 року за заявою ОСОБА_5 на ім'я директора навчального закладу, їй дозволено зайняти відразу дві кімнати в цьому ж гуртожитку а.с. 12.

Таким чином висновок суду про те, що відповідачка не самовільно вселилася до гуртожитку, а з відома та дозволу посадових осіб підприємства, підтверджується представником позивача, прокурором, письмовими доказами у справі.

Оскільки виселення із житла без надання іншого передбачено лише для осіб, які самовільно вселилися, висновок суду про відмову в позові про виселення без надання іншого житла є законним та обґрунтованим наявним у справі доказами.

Виселення ОСОБА_5 за наявних фактичних обставин може бути проведено лише з наданням іншого житла.

Не відповідають дійсності доводи апеляції про те, що судом не розглядалися, тобто не були предметом судового дослідження, позовні вимоги в частині визнання відповідачки такою, що втратила право проживати в кімнаті № 801.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги прокурора, на а.с. 115, він вказує, що в судовому засіданні встановлено факт відсутності ОСОБА_5 в кімнаті № 801 за місцем реєстрації в звязку із вибуттям до кімнат № 909, 910. Далі в апеляційній скарзі прокурор вказує: "Вказані обставини встановлено у ході судового розгляду та відповідачем не заперечувались".

Тим самим прокурор визнає, що вказані обставини були предметом судового дослідження.

При прослуховуванні аудіозапису судового засідання обставини наведені в скарзі прокурора підтвердилися, сторони дійсно давали такі покази, як вказав прокурор.

Всупереч вимогам процесуального закону, а саме ст. 215 ЦПК України, суд першої інстанції у в мотивувальній частині свого рішення не мотивував відмову в цій частині позовних вимог, хоча в резолютивній частині в позові відмовив повністю, тобто вирішив позов прокурора в повному обємі.

Колегія вважає, що порушення процесуального закону в даному випадку не є підставою для скасування чи зміни судового рішення виходячи із наступного.

Вимогами ч. 3 ст. 309 ЦПК України встановлено: "Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи".

Порушення процесуального права, допущені в даному випадку судом, не призвели до неправильного вирішення справи по наступним мотивам.

Як вбачається із наявних у справі доказів та пояснень сторін, ОСОБА_5 ніколи не надавався дозвіл на заселення в кімнату № 8901, жодного дня вона не проживала і не претендувала на проживання в кімнаті № 801. Причину її реєстрації в даній кімнаті позивач не знає. Отже ОСОБА_5 ніколи не набувала права на користування цією кімнатою і відповідно не може бути позбавленою права, якого ніколи не набула. Відмова у позові в цій частині є законною та обґрунтованою наявними у справі доказами, процесуальне порушення суду першої інстанції не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ч. 3 ст. 309, 315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі державного навчального закладу Черкаський професійний ліцей до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та про виселення відхилити, рішення суду залишити без змін.

Ухвала колегії та рішення суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали колегії, та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :