Рішення № 44994053, 04.06.2015, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №730/262/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі -

головуючого судді Тіслюка І.І.

секретар Циліцька Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк (ПАТ КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору № CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 року, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк (ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить винести рішення про звернення стягнення на автомобіль марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730.

Відповідач ОСОБА_1 до початку розгляду вказаного позову звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» із зустрічним позовом про розірвання кредитного договору №CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач в своїх доводах вказує, що відповідно до укладеного договору № CNBTAU00150039 від 29.05.2007 року ОСОБА_1 29.05.2007 року отримала кредит у розмірі 9766,04 $ [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.05.2014 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 9766,04$ [Долар США].

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

У звязку з вказаними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 30.12.2014 року має заборгованість - 3670,59 $ [Долар США], яка складається з: 3081,02 $ [Долар США] - заборгованості за кредитом; 250,71 $ [Долар США] - заборгованості по процентам за користування кредитом; 68,35 $ [Долар США] - заборгованості по комісії за користування кредитом; 270.51 $ [Долар США] - пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 29.05.2007 р. уклали договір застави рухомого майна (договір застави).

Згідно з договором застави ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_1.

В порушення зазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за договором застави не виконує, оскільки предмет застави в заклад банку не передала.

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та укладеного сторонами договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, що унеможливлено діями відповідача, яка не передала предмет застави у володіння ПАТ КБ «Приватбанк».

З огляду на те, що законом та умовами договору (п.17.10) передбачено обовязок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателя (ПАТ КБ «Приватбанк»), вимога позивача стосовно зобовязання відповідача виконати зобовязання в натурі є законною і обгрунтованою.

Представник позивача в судове засідання з розгляду даної справи не з`явилась, і просила провести її розгляд без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні, визнавши правомірними доводи позивача в обґрунтування позову, заявила, що відповідач просить в межах даної справи розглянути зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору № CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 року.

Відповідач обґрунтовує свою вимогу тим, що під час укладення даного договору співідношення курсу валют було іншим і 1 $ (долар США) дорівнював 5,05 грн. Потім, у 2008 - 2009 роках почалися курсові коливання від 6,3 грн. за 1 $ та вище - до 7.99 грн. Тому, у звязку із зміною істотних умов договору та неможливістю сплачувати заборгованість за таких обставин, було укладено додаткову угоду реструктуризації заборгованості.

Пізніше у 2014-2015 роках знову почалися коливання курсу від 9,98 грн. за 1 $ до 27,76 грн. і вище.

Вказані обставини призвели до утворення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або про його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у разі наявності одночасно кількох умов, які визначені вказаною статтею ЦК України: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із змісту договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так, при укладенні договору позичальник не міг припустити, що офіційний курс долара США по відношенню до гривні може зрости від 5,05 грн. за 1 $ до 20,63 грн. До того ж при укладенні договору позичальник сподівався на стабільну ситуацію на валютному ринку і розраховувала на беззаперечність положень ст. 6 Закону України «Про Національний банк України», згідно з якими основною його функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При укладення договору позичальник поза розумним сумнівом не мала можливості передбачити виникнення світової фінансової кризи при всій своїй обачності, наявність якої підтверджується прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» N 1533-VІ від 23.06.2009р.

Зміна обставин внесла істотний дисбаланс у договірні відносини між позичальником і банком, а саме, на момент отримання кредиту розмір коштів у гривні становив 48 318 грн. 40 коп., проте на сьогоднішній день сплата лише заявлених до стягнення коштів в перерахунку на грошову одиницю країни перевищує тіло кредиту і становить 75724,75 грн., без врахування здійснених платежів за договором.

Бажаючи знайти обопільно справедливе рішення у даному спорі, ОСОБА_1 пропонувала укласти мирову угоду з метою приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися з метою повного і належного виконання прийнятих зобовязань.

Проте, порозуміння не було знайдено, що й спонукало ОСОБА_1 звертатись до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору.

Представник відповідача ОСОБА_1 зустрічний позов підтримала і, не заперечуючи проти правомірності вимог ПАТ КБ «Приватбанк», просила винести об`єктивне рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши міркування сторін у справі що визначені в їх позовах, первісному та зустрічному, дослідивши документи, долучені до даної справи, з'ясувавши наведені сторонами під час судового слідства фактичні обставини справи та правові оцінки заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного договору № CNBTAU00150039 від 29.05.2007 року ОСОБА_1 29.05.2007 року отримала кредит у розмірі 9766,04 $ [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.05.2014 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед відповідачем виконало в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у розмірі 9766,04 $ [Долар США].

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконувала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

У звязку з вказаними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 30.12.2014 року має заборгованість - 3670,59 $ [Долар США], яка складається з : 3081,02 $ [Долар США] - заборгованості за кредитом; 250,71 $ [Долар США] - заборгованості по процентам за користування кредитом; 68,35 $ [Долар США] - заборгованості по комісії за користування кредитом; 270.51 $ [Долар США] - пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ «Приватбанк» і ОСОБА_1 29.05.2007 р. уклали договір застави рухомого майна (договір застави).

Згідно з договором застави ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності їй, ОСОБА_1.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за договором застави не виконала, оскільки предмет застави в заклад банку не передала.

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та укладеного сторонами договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, що унеможливлено діями відповідача, яка не передала предмет застави у володіння ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Оскільки представник позивача не вбачає у співвідносинах з відповідачем умов, визначених ст.652 ЦК України, просила суд у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні, визнавши правомірними доводи позивача в обґрунтування позову, заявила, що відповідач просить в межах даної справи розглянути зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору № CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 року.

Відповідач обґрунтувала свою вимогу тим, що під час укладення даного договору співідношення курсу валют було іншим і 1 $ (долар США) дорівнював 5,05 грн. Потім, у 2008-2009 роках почалися курсові коливання від 6,3 грн. за 1 $ та вище - до 7.99 грн. Тому, у звязку із зміною істотних умов договору та неможливістю сплачувати заборгованість за таких обставин, було укладено додаткову угоду реструктуризації заборгованості.

Пізніше, у 2014-2015 роках, знову почалися коливання курсу від 9,98 грн. за 1 $ до 27,76 грн. і вище.

Вказані обставини призвели до утворення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на положення ст.652 ЦК України, що передбачає у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, ОСОБА_1 просила розірвати кредитний договір.

Згідно з ч.2 ст.652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 ст.652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно визначених у статті умов.

При цьому, відповідачем не враховано, що зазначені валютні коливання суттєво вплинули не тільки на його майнові інтереси, як сторони кредитного договору, а і на майнові інтереси Банку, як сторони даного кредитного договору, оскільки банк так само, як і належить здійснити відповідачеві, виконав своє зобов'язання за кредитним договором, тобто надав кредит відповідачеві, в валюті договору долар США. При цьому валютні коливання, на які посилається відповідач, явно спричинені не подорожчанням самого долару США, а подешевшанням (зниженням купівельної спроможності) української гривні в цілому і, відповідно, по відношенню до долару США. Тому збитки банку в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту тим більше зростають в гривневому еквіваленті. У зв'язку з цим банк в разі валютних коливань несе такі ж самі ризики зміни обставин, що і позичальник, що виключає наявність умови визначеної п. 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим виконання своїх зобов'язань за кредитним договором тягне для відповідача витрати абсолютно рівні сумі збитків для банку в разі невиконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань. Тому співвідношення майнових інтересів сторін кредитного договору фактично не змінилось у зв'язку з зазначеними відповідачем валютними коливаннями, що виключає наявність умови визначеної п.3 ч.2 ст.652 ЦК України.

Із змісту п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що саме по собі коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст.652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній обачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Цивільним кодексом України встановлено принцип свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так само вільно діяв і відповідач при укладенні кредитного договору, про розірвання якого зараз він просить суд, чітко усвідомлюючи в момент укладення цього договору, що укладаючи його в валюті долар США він несе ризик того, що його зобов'язання в гривневому еквіваленті можуть суттєво зрости в разі валютних коливань, які і до укладення цього договору не раз траплялись, а тому це виключає наявність умови, визначеної п.1 ч. 2 ст.652 Цивільного кодексу України, оскільки при укладенні договору сторони виходили саме з імовірної можливості настання таких змін, на які посилається відповідач в своєму зустрічному позові, що підтверджується умовами цього ж договору.

Вимагаючи розірвання договору на підставі зміни обставин, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, всупереч ст.60 ЦК України, не змогла довести свої твердження про впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що описана нею зміна обставин не настане.

Відповідачем також не доведено наявності ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК, що є обов'язковою умовою для розірвання договору.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення ч.2 ст.652 ЦК України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Саме по собі коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно з ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а оскільки ОСОБА_1 не доведено сукупності обставин, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України, на які вона посилається в своєму зустрічному позові, в даному позові належить відмовити.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Відповідно до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобовязання в натурі. Примусове виконання зобовязання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобовязання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обовязок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателя (ПАТ КБ «Приватбанк»), вимога позивача стосовно зобовязання відповідача виконати зобовязання в натурі є законною і обгрунтованою.

Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобовязаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-нродажу з іншою особою-покупцем.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і заявлені правомірно.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 16, 526, 527, 530, 590, 625, 652, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 19, 20 Закону України «Про заставу», статтями 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтями 157, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк (ПАТ КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН задовольнити в повному обсязі вимог.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNBTAU00150039 від 29.05.2007 року в сумі 3670,59 $ [Долар США], що за курсом 15,76 (відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.12.2014 року) дорівнює 57848,50 грн., вилучити у ОСОБА_1 (16400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), та передати в заклад ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570): предмет застави - автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_1 (16400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1); комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_1 (16400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_1 (16400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_2 «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою- покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору № CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.05.2007 року, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в розмірі 578,48 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Борзнянського районного суду ОСОБА_3