Рішення № 44980018, 02.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/1308/15 Головуючий 1 інстанції - Шабас О.С.

Справа № 622/1212/13-ц Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку « Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за зустрічним позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Золочівського нотаріального округу Харківської області Іванов Михайло Іванович, про визнання договору недійсним,

встановила:

19 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі ПАТ) «ПриватБанк», що є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з зазначеним позовом.

В уточнених позовних вимогах Банк просив:

у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAD0GK01270062 від 07 серпня 2007 року в розмірі 4 545,47 доларів США, що за курсом 7,99 станом на 06 серпня 2013 року складає 36 318,31 гривень, звернути стягнення на будинок загальною площею 74,60 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом і іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікату правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідачів з житлового будинку, що є предметом іпотеки зі зняттям їх з реєстраційного обліку та стягнути 592,58 гривень судових витрат.

Посилався на те, що 07 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №HAD0GK01270062 . За умовами договору останній отримав кредит у розмірі 10 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 10,08 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зобов`язання по поверненню кредитних коштів ОСОБА_1 належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 4 545.47 доларів США (що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 серпня 2013 року складає 36 318,31 гривню).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язання між Банком та ОСОБА_1 того ж дня було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є спірний житловий будинок. В даний час відповідач добровільно відмовляється виконати прийняті на себе зобов'язання або передати в рахунок боргу іпотечне майно, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

ОСОБА_2 заявила самостійні вимоги не предмет спору та просила визнати нотаріальні дії по посвідченню договору іпотеки №YAD0GK01270062 від 07 серпня 2007 року недійсними та такими, що не тягнуть за собою ніяких правових наслідків, визнати дійним договір пожертви від 06 серпня 2007 року.

Посилалась на те, що її чоловіком - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір із Банком з метою отримання 10 000 доларів США. Ця сума складає 1/4 частину грошових коштів, витрачених на придбання спірного житлового будинку. Інші 3/4 частини грошових коштів родиною було набуто від продажу належної їй квартири, в якості пожертви, з оформленням відповідного договору. На забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки, яким передано в іпотеку житловий будинок, який є єдиним житлом їхньої родини. Вважає, що договір іпотеки був оформлений з порушенням встановленого порядку, спірне майно не могло бути передано в іпотеку, оскільки на момент підписання договору, воно ще не належало позичальнику.

РішеннямЗолочівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі рішення суду не оскаржили.

Отже, рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції переглядається лише в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». В частині відмови у позові ОСОБА_2 рішення не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з положень норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон). У зв`язку з відсутністю іншого майна у відповідача та ненаданням позивачем доказів на підтвердження протилежного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й висновок суду першої інстанції про відмову у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» з зазначених підстав не можна визнати правильним. В цій частині доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, в оскаржуваній частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з інших підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 07 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №YAD0GK01270062.

За умовами договору Банк взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 доларів США, шляхом видачі готівки через касу Банку, а Позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти у строк до 06 серпня 2014 року зі сплатою 10,08 відсотків річних, на суму залишку заборгованості, комісійних винагород, шляхом внесення щомісячних чергових платежів.

07 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 222 200 гривень, з яких 171 700 гривень продавець отримав під час підписання договору, а 50 500 гривень до 19 години 07 серпня 2007 року (а.с.34).

Тогож дня, на забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору по видачі грошових коштів в іноземній валюті № YAD0GK01270062 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки №HAD0GK01270062, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - зазначений вище житловий будинок. За інформацією Золочівського РС ДМС України в Харківській області ДМС України від 12 червня 2014 року №38/631 у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору №YAD0GK01270062 станом на 06 серпня 2013 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 4 545.47 доларів США, яка складається з:

заборгованості за кредитом - 3 289,95 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 346,55 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 160 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 502,72 доларів США; штрафу - 31,29 доларів США; штрафу - 214,96 доларів США.

Згідно п.2.3.3. кредитного договору, у разі порушення Позичальником договірних зобов'язань Банк має право зажадати дострокового повернення кредиту, відсотків, винагород. Позивач таким правом скористався.

У судовому засіданні факт порушення умов договору та наявності заборгованості відповідачем не оспорювався, проте ОСОБА_1 зазначав, що порушує виконання зобов'язання з об'єктивних причин, у зв'язку із збільшенням курсу долара США по відношенню до національної валюти та крім того, вважав, що розрахунок забргованості є необгрунтованим.

Враховуючи, що заперечення відповідача стосовно розміру заборгованості є бездоказовими, жодних розрахунків з цього питання ОСОБА_1 суду не надав, судова колегія вважає що наданий Банком розрахунок є вірним.

Частинами 1,3 ст. 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання, передбачено і п.24 зазначеного вище іпотечного договору.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст.39 Закону України "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як роз'яснено у п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних відносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Отже, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна.

Вимагаючи звернення стягнення на предмет іпотеки позивач вказує, що розмір заборгованості відповідача становить 4 545.47 доларів США (36 318,31 гривень).

У той же час, судовим розглядом встановлено, що за іпотечним договором (п.35.5) вартість предмета іпотеки сторонами визначена в 183 290 гривень.

Отже, визначена сторонами вартість премета іпотеки більш ніж у п'ять разів перевищує розмір заборгованості. Слід зазначити, що згідно договору купівлі продажу спірного будинку, укладеному у день укладення і договору іпотеки, житловий будинок придбано ОСОБА_1 за 222 200 гривень, з яких лише 50 000 гривень є кредитними коштами (а.с.34).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума заборгованості не є співмірною з вартістю предмета іпотеки. Крім того, спірна сума не завдасть збитків іпотекодержателю і ніяким чином не змінить обсяг його прав. У разі невиконання Боржником кредитних зобов'язань у добровільному порядку, Кредитор не позбавлений можливості захистити свої права в іншій спосіб, зокрема, шляхом стягнення спірної суми заборгованості у судовому порядку.

Також необхідно зазначити, що спірний будинок є єдиним житлом ОСОБА_7, і це об'єктивно підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Ураховуючи конкретні обставини справи, застосування такого виду задоволення вимог іпотекодержателя як звернення стягнення на предмет іпотеки, суперечило б та не відповідало б таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Оскільки судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, то і позовні вимоги про виселення відповідачів із спірного будинку, які є похідними, задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст.303, ст.304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасувати, та у задоволенні цих вимог відмовити з інших підстав.

В іншій частині рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді