Рішення № 44979501, 04.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/2280/15 Головуючий 1 інстанції - Цвіра Д.М.

Справа № 638/19087/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - спадкові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П..,Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Кулієва Людмила Леонідівна про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом .

В обґрунтування позову вказують, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 були власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, спільна сумісна приватна власність, на підставі свідоцтва про право власності р НОМЕР_1 від 02.06.1998 року. Тобто кожному належало по 1/6 частині даної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, однак спадкова справа не була відкрита, а тому її частину квартири успадкували чоловік - ОСОБА_2, який проживав разом із ОСОБА_8 та не відмовився від прийняття спадщини та син - ОСОБА_3, якому на момент смерті матері було 15 років і він проживав в спірній квартирі та також не відмовився від прийняття спадщини. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_8 успадкували по 1/12 частини даної квартири кожний.

Після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його частка, а саме 1/6, була розподілена між ОСОБА_7 ( дружиною) та ОСОБА_4 ( сином) у рівних частках (по 1/12). Тобто, після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 мали у власності по 1/4 частині даної квартири кожен.

ІНФОРМАЦІЯ_3, померла ОСОБА_7. Спадкова справа була відкрита приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області КулієвоюЛ.Л., проте до загального спадкового майна дана квартира не потрапила, а тому виникла необхідність поділу спадкового майна.

Відповідач не заінтересований у спадкуванні частки квартири ОСОБА_7. оскільки раніше виражав свої наміри відмовитися від спадкового майна. Проте на даний час позивачам не відомо відмовився ОСОБА_4 від спадкового майна чи ні.

Натомість ОСОБА_2 заінтересований у спадкуванні частки квартири ОСОБА_7 проживав разом із нею на момент її смерті та не відмовився від прийняття спадщини.

Отже з врахуванням частини, успадкованої після смерті матері ОСОБА_7, та дружини ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 буде належати 1/2 частина даної квартири. ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_8 буде наліжити ? частина спірної квартири.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду. Вважає, що позивачами було надано достатньо доказів на підтвердження свого позову. Вказує на те, що всі документи, копії яких є в матеріалах справи, є в оригіналах, проте головуючий суддя не вимагав їх надати суду для огляду.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не вірно вибраний спосіб захисту своїх порушених прав. Оригінали документів або належним чином завірені їх копії суду не надано. Суд досліджуючи копії документів, дійшов висновку, що вони не є належними та допустимими доказами, оскільки подані у копіях, а також ці копії документів є не достатніми та в них відсутній взаємозв'язок для встановлення суті спору. Представник позивача не повідомляв суду про неможливість чи наявність труднощів у поданні доказів, які стосуються даної справи, клопотання про витребування чи забезпечення доказів не заявляв. З позовної заяви, копій доданих документів судом не встановлено порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких позивачі звернулись до суду.

Судова колегія не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції, так як він не відповідає обставинам справи, добутим у справі доказам та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Кулієва Л.Л. про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру.

Позивач ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_7 та право власності у порядку спадкування за законом на 1/12 частини вказаної квартири після смерті його дружини ОСОБА_8, що в цілому становить 1/2 частини вказаної квартири. Позивач ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частини вказаної квартир.

Також вони просили визнати за відповідачем ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на 1 /4 частини цієї квартири після смерті його батька ОСОБА_6.

Матеріали справи свідчать, що відповідно копії свідоцтва про право власності на житло від 02.06.1998 р. спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 та його членам сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3.

З копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», номер витягу 14566854, дата 16.05.2007 р. Вбачається, що власниками спірної квартири на підставі вищезазначеного свідоцтва є саме ці особи (а.с. 21).

Відповідно копії інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2014 р. зазначені наступні відомості: квартира АДРЕСА_1, відомості про право власності: ОСОБА_3, форма власності: приватна спільна сумісна, частка власності: 1/1; ОСОБА_8, форма власності : приватна спільна сумісна, частка власності: 1/1; ОСОБА_2, форма власності : приватна спільна сумісна, частка власності : 1/1; ОСОБА_4, форма власності : приватна спільна сумісна, частка власності : 1/1; ОСОБА_7, форма власності: приватна спільна сумісна, частка власності: 1/1; ОСОБА_6, форма власності: приватна спільна сумісна, частка власності: 1/1; Підстава виникнення права власності у останніх свідоцтва про право власності НОМЕР_1, 02.06.1998 р. (а.с. 23-25).

З копії технічного паспорту на квартиру НОМЕР_2 в житловому будинку АДРЕСА_1, виготовленого 16.04.2007 р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що власниками зазначено: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 (а.с. 26-28).

Відповідно до копії договору про розподіл спадкового майна від 01.06.2007 р., посвідченого державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л. зареєстрований в реєстрі за № 1-764 вбачається, що ОСОБА_7. ОСОБА_4, ОСОБА_2 склали договір про таке: ОСОБА_7. ОСОБА_4, ОСОБА_2 є спадкоємцями в рівних частках майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. чоловіка та батька ОСОБА_3, що складається з 1/6 частин квартир, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельної ділянки, автомашини та причепу. На підставі ст. 1278 ЦК України проведено поділ спадкового майна, за яким: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 переходить в рівних частках кожному 1/6 частин квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1; у власність ОСОБА_2 переходять земельна ділянка, автомашина та причеп (а.с. 29-30).

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 32).

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с. 33).

Вказане свідчить, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 були власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1. спільна сумісна приватна власність, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 02.06.1998 року. Тобто кожному належало по 1/6 частині даної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8. Однак спадкова справа не була відкрита, а тому її частину квартири успадкували чоловік - ОСОБА_2 який проживав разом із нею та не відмовився від прийняття спадщини та син - ОСОБА_3, який також проживав разом та на момент смерті матері йому було 15 років і він також не відмовився від прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_8 успадкували по 1/12 частини даної квартири кожний.

Після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його частка, а саме 1/6, була розподілена між дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_4 у рівних частках (по 1/12). Про вказане свідчить спадковий договір.

Тобто, після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали у власності по ? частині вказаної квартири кожен.

Але ІНФОРМАЦІЯ_3, померла ОСОБА_7. Спадкова справа була відкрита приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області КулієвоюЛ.Л., проте до загального спадкового майна дана квартира не входила, а тому виникла необхідність поділу спадкового майна.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача були надані пояснення щодо суті спору та надані оригінали всіх необхідних документів

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В зв»язку з наведеним судова колегія знаходить не правильним висновок суду першої інстанції, що позивачами не вірно вибраний спосіб захисту своїх порушених прав.

Також районний суд необгрунтовано визнав, що оригінали документів або належним чином завірені їх копії суду не надано, копії документів не є належними та допустимими доказами, оскільки подані у копіях, а також ці копії документів є не достатніми та в них відсутній взаємозв'язок для встановлення суті спору.

В зв»язку з наведеним судова колегія вважає , що оскаржуване рішення районного суду винесено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Судова колегія постановляє нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольняє частково. В частині позовних вимог про визнання за відповідачем ОСОБА_4 права власності на ? частину вказаної квартири відмовляє, так як він не звертався з вказаним позовом та може самостійно звернутися за захистом свого права до суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, 309, 313,314,316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2015 року скасувати, постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, та право власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а в цілому на ? частини вищезазначеної квартири.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: